700 білих ворон
Автор: БараБука
Днями в Харкові побувала велика кількість «білих ворон». Не йдеться про унікальний орнітологічний факт. Але – про факт дуже особливий. Саме образом білої ворони для увиразнення своєї мети, покликання та діючої сили озброїлися засновники та організатори EdCampUkraine-2017. Енергійні, креативні, рішучі, допитливі, готові нести зміни в освіту та світ учителі – ось і є «білі ворони» педагогічної (не) конференції, яка відбулася вже втретє в Україні в рамках світового вчительського руху. Цьому руху, започаткованому в США, вже сім років. На сьогодні понад 1500 заходів у 28-и країнах світу об’єднали учителів та вчительок і різноманітних «агентів змін» із усіх куточків земної кулі для відкритого обміну педагогічним досвідом, співпраці й вирішення спільних завдань.
EdCamp в Україні – це незалежна вчительська спільнота, яка зустрічається на (не)конференціях (загальних щорічних та місцевих) для професійного розвитку та спонукання змін в освіті. Основний закон ЕдКемпу – «дві ноги»: учасники самі визначають актуальність та потребу в тій чи іншій тематиці, формують програму. Так, важливою тенденцією цьогорічного заходу стало розширення тем експертних сесій. Окрім власне традиційних «освітянських» – боротьба з бюрократією у школах, зарубіжний педагогічний досвід, нормативно-правові питання, інновації і технології – обговорювали напрочуд актуальні практичні теми: зниження насильства, подолання дискримінації та гендерних стереотипів у школі, вибудовування продуктивних взаємин вчителі-батьки-діти, шкільний краунфандинг та коучинг, протидія кібер-підбурюванням («синім китам»), розповідали, як учителям упоратися зі стресом та вигоранням і навіть здійснили практикум-«перетворення» зі стилю та краси (понад 80% «білих ворон» – жінки).
Детальніше про всіх експертів та теми тут.
Донська Анастасія, вчителька Чернівецької ЗОШ 8, Чернівці
На EdCampі я вперше, тому коли їхала, налаштовувала себе на пошук нової інформації, вдосконалення себе як педагога та на обмін досвідом із іншими вчителями. Ми потребуємо змін, якщо я почну з себе й власним прикладом покажу ці зміни, «білих ворон» стане більше, а дітям стане легше й цікавіше вчитися. Саме тут я відкрила для себе двох важливих людей: Тетяну Стус і Ларису Денисенко. Щирі, милі, привітні, а головне – відкриті для спілкування. Вони відповідали на всі питання вчителів та ділилися важливим досвідом на своїх сесіях. Сподіваюся, що наше знайомство і подальше спілкування принесе плідний урожай знань для малечі й мені особисто. Дякую організаторам та учасникам за чудово проведений час!
Лариса Денисенко, письменниця, правозахисниця, журналістка
EdCampUkraine вразив мене тим, що підіймалися важливі правозахисні теми. Це цікавить учителів, а відповідно – цікавіть дітей, це вже є невідворотним порядком денним. Про книжки ми говоримо must read. А про такі теми – must discuss.
Це цінний момент: учителі сприймають дітей як самостійних та мислячих особистостей, із якими можливо та необхідно говорити на складні теми. Навіть із меншими, варто лиш обрати правильну інтонацію.
Книжки, котрі я презентувала, – «ПРОти НАСильства» і «Майя та її мами» – підіймають пласти тем, табуйованих консервативними суспільствами. І мені видається, з кожною та кожним учителем ми побудували мости довіри і знайшли мову, завдяки якій нам не страшно, і ми з гідністю можемо говорити на теми домашнього насильства, переходу від «традиційної родини», зміст якої виходить від кількості та статі її членів, до традиційної родини, зміст якої полягає в любові та повазі до дитини, до прав та свобод людини, незалежно від її складу, незалежно від того, хто є батьками.
Микола Скиба, культуролог, «Український інститут майбутнього»
Для стороннього погляду EdCamp – це наче дитячий садочок із неслухняними вчительками і вчителями: фотозони з сердечками, купа надувних кульок, мультик про білих ворон на початку події, фей і фея, які підіймають настрій учасникам, квести й настільні ігри, какао, соки і печиво, обіймашки й бадьорі «речівки» перед камерою квадрокоптера. Ну а для посвячених – пасьянси з розкладом експертних і вчительських сесій, на яких педагоги навчають і навчаються. А головне – заряджаються енергією для буденних походів у лабіринти бюрократозавра, який все ще вештається шкільним коридорами, поїдаючи дорогоцінний час.
Зброя, яка може подолати паперового монстра – це новий Закон про освіту, який усе ніяк не вийде з печери нібелунгів, де кожна із загадкових істот намагається перекувати його на свій копил. І чарівні едкемпівські феї у цьому світі, на жаль, безсилі. Все має бути зроблено руками і розумом агентів і агенток змін, які під прикриттям безтурботних веселощів готують революційні зміни у справжній нудній школі.
Галина Ткачук, письменниця, педагогиня, експертка з дитячого читання
Мій найтепліший спогад із EdCampUkraine 2017 – спілкування зі вчителями початкових класів і гарні звістки про те, що герої моїх книжок завдяки новій «Хрестоматії» уже добре відомі юним школярам. Я, зізнаюся, трошки переживала, як сприйматиметься уривок із повісті «Вечірні крамниці вулиці Волоської» майже без контексту, але, як виявилося, у вправних руках мотивованого вчителя уривок детективу надихає дітей на написання цілого детективу 🙂 Мій, мабуть, найважливіший висновок, зроблений на основі презентацій та доповідей іноземних експертів – це розуміння того, що в усьому світі до шкільної системи освіти тепер дуже багато питань, освітяни всього світу перебувають у великому пошуку нових ідей та форматів. Приємно відчувати себе частиною цього руху!
Віктор Круглов, видавець, меценат, засновник видавництва «Ранок»
ЕдКемп вразив великою насиченістю програми й демократичністю. Наприклад, на бейджі в міністерки, як і у інших, було написано тільки ім’я – Лілія. Це справді була (не)конференція. Без нудних пленарних засідань, без довгих виступів. Запрошені були профі, які справді впливають на зміни в освіті. Тільки практичні тренінги і майстер-класи. Хотілося бути в кількох локаціях одночасно. Часу поспілкуватися катастрофічно бракувало. Знаю, що однієї години на виступ та розкриття теми було мало не тільки мені, а й іншим лекторам. І це правильно, бо головне – зацікавити проблемою, показати шляхи вирішення. Пост-дискусіям та після-обговоренню це тільки на користь. А як приємно бачити однодумців та щасливі обличчя вчителів! ЕдКемп – такий собі нетворкінг, коли знайомство з колегами переходить у дружбу та спільні проекти в освіті.
Настя Мельниченко, письменниця, громадська діячка, голова ГО «Студена»
ЕдКемп перевернув мої уявлення про сучасні заходи для освітян, я думала щомиті: невже буває так? Мені самій хотілося поговорити з педагогами про те, чому діти бояться розповідати про сексуальне насильство, і як ми, дорослі, формуємо те середовище, в якому страшно відкритися і проговорити проблему. Завдання-мінімум було хоча б порушити табуйованість цієї теми, завдання-максимум – надихнути вчителів змінювати поширення гендерних стереотипів у своєму маленькому середовищі.
Тетяна Стус, дитяча письменниця, керівниця «БараБуки»
Кумедно, але найбільш несподіваний досвід, який отримала на цьому ЕдКемпі – це відчуття себе «зіркою». Любі вчительки вгадували мене в натовпі, дякували за Хрестоматію, ділилися про неї враженнями, брали автографи… І все це з гумором, без пафосу 🙂 . Чого вартий лише вигук «Жива письменниця!», який вичепив мене з щільного кола одразу на реєстрації! Але найважливішим у ситуації був глибокий, абсолютно нетоксичний, продуктивний взаємний обмін не лише на рівні запит-досвід, а отой обмін енергією, завдяки якому наповнюєшся й готовий віддавати ще і ще. Це найцінніше в (не)конференції: запуск у професійному освітянському середовищі важливого доброзичливого колообігу сил та натхнення у всіх ланках – вчителів, експертів, баристів, організаторів, охоронців, волонтерів і працівників міністерств та відомств… ЕдКемп – не на словах, а справжня «розбудова спільноти відповідального вчительства». Від імені БараБуки міцно тисну лапу всім причетним і щиро закликаю всіх небайдужих приєднатися до кампанії «Спільнокошту», яка гарантуватиме, що напрочуд важлива справа не стихатиме.
