Десятикласниця Софія має цілком пересічні мрії та плани: написати статтю для гуртка журналістики, яка сподобається шкільному красунчику Еріку, погуляти з подругою, порозумітися з батьками, особливо з мамою… Та магія вривається у її життя разом із таємничим незнайомцем у чорному, який зустрічає її на даху багатоповерхівки, куди дівчина вибралась у пошуках вдалого кадру. Після зустрічі з юнаком та падіння з даху Софія починає бачити дивних пухнастих істот, які супроводжують жителів її міста. Це нещастимці, і якщо дрібні створіння спричиняють побутові негаразди, то великі можуть накоїти багато лиха. Тож Софія постає перед вибором: заплющити очі на дивних істот чи боротися й попереджати про них? Дівчина навіть не уявляє, скільки змін у життя принесе її рішення.
«Необрана» Олени Шпигоцької — це перша частина циклу міського фентезі «Нещастимці». Авторка майстерно, крок за кроком вводить магію у життя головної героїні. Софія живе в Івано-Франківську, але на його місці легко уявляється будь-яке українське місто з висотками, маршрутками, кав’ярнями і школами. Назва натякає на головний конфлікт роману: Софія не має магічних сил, але, познайомившись із магією та магами, за будь-яку ціну хоче залишитися разом із ними. Її бажання — це суміш відповідальності, коли совість не дозволяє залишатися осторонь, і захоплення теплими, довірливими стосунками між магами на противагу власній родині, де важить лише статус і престиж.
Сюжет розгортається неспішно, читачі проживають разом з героїнею кожен день у найменших деталях. Часом здається, що «Необрана» схожа на cozy фентезі, та згодом темп подій пришвидшується, а кожна зі сфер життя Софії створює додаткову напругу. Дуже вдало показано, що Софія різна в школі і з магами: з новими знайомими їй простіше бути щирою, впевненою, відчайдушною. У школі діє давно встановлена ієрархія, але внаслідок магічних випробувань навіть вона похитнеться: будуть і булінг, і перевірка дружби на міцність, і неочікувані повороти у стосунках. Багато уваги приділяється непорозумінням Софії з мамою та недовірі через постійну зайнятість мами, різні цінності і хиткі кордони.
«Вона ненавиділа розмови, що відбувалися в її кімнаті. Мама приходила на її територію, займала простір, який Софія вважала своїм, і позбавляла її можливості гордо піти до себе та гримнути дверима»
На противагу мамі, очільниця місцевих магів, Уляна, турботлива і співчутлива, їй хочеться довіряти. А Декс і Влад, хоча й підколюють Софію, та завжди приходять їй на допомогу. Можна побачити контраст між дружніми жартами і токсичним ставленням однокласників: з магами Софія ніби веде любительський спаринг із сарказму, а школярі самостверджуються і намагаються принизити.
Авторка зачіпає кілька гострих тем: побіжно згадуються самогубства і домашнє насилля, у стресових ситуаціях Софія палить цигарки зі старшою сусідкою і часом прогулює уроки — одним словом, поводиться не зразково, але так по-справжньому. Інколи читачів дратуватиме незрілість та імпульсивність головної героїні, у той же час, їй хочеться співпереживати саме через впізнавання своїх друзів чи себе. Найважливіше, що за помилки можна перепросити, а в біді — покликати на допомогу.
«Закрадалися сумніви. А сумніви призводили до незручних питань. Коли дружба ставала приємнішою за романтичні стосунки — то вже був час панікувати, чи ще ні?»
Романтична лінія у книзі прописана чуттєво й чудово адаптована для підлітків. Якщо на початку стосунки здаються чимось недосяжним для Софії, то під кінець буде багато драматичних хвиль і солодких моментів, на які чекатимуть читачі.
У наступних частинах циклу хотілося би дізнатися більше про нещастимців і магів із сусідніх міст, а також суто технічно — трошки покращити редактуру. Бо неузгоджені речення, на кшталт «Проте сидіти склавши руки й чекати, поки щось зміниться само собою, також дратувало» чи «Глухо загашений недопалок вдарився об стінку смітника — старий у картузі шморгнув носом і посунувся ближче до решти» часом відволікали від історії.
«Треба ставитися уважніше до близьких людей і не лишати їх самих, коли потрібна допомога. Здавалося б, так просто. Підтримувати, доки вони самі не зможуть знову опиратися нещастимцям. Якби так робив кожен…»
Загалом це чудова тенденція, що фентезі про українські реалії стає більше. Читачам-підліткам дуже важливо бачити, що вони не самотні у своїх проблемах, що з непорозумінням та токсичними стосунками зіштовхуються й герої книг, і що проблеми зрештою можна подолати. «Необрана» має всі шанси вкрасти серця читачок та читачів старших класів і стати книгою для обговорення на підліткових книжкових клубах.
