4+

Абетка «на виріст»

Анна Третяк

Анна КОПИЛОВА. Абетка. – Київ: Основи , 2013. – 72 с.
Уподобань: 27

«Абетка» від видавництва «Основи» – унікальне явище серед книжок жанру. Видання ілюстроване творами з фондів Національного музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків, тож окрім суто практичної функції – показати дитині графічне зображення букви та якесь слово, що починається на цю літеру, – воно знайомить читача з мистецтвом Європи й Азії. Це вельми цікавий підхід, адже коли читача приваблять малюнки у книжці, він згодом може прийти в музей поглянути на оригінали. Тож це видання «працює» на випередження, не лише залучаючи малюків до світу знаків письма, а й водночас запрошуючи їх до музейного й образотворчого просторів.

Оригінальним є вибір слів, що ввійшли до «Абетки». Це як доволі прості поняття – «птах», «риба», «одяг», «взуття», «ніс», «човен», так і дещо несподівані: наприклад, «єгиптянин», «емблема», «йогін». Через них «Абетка» ризикує стати об’єктом критики тих, хто вважає, що дитяча книжка має містити лише доступні дітлахам знаки. Втім, тут використання «непростих» понять цілком виправдане: є новизна, творчий підхід до укладання, немає заїжджених слівець, що кочують з одної абетки в іншу. До того ж, незнайоме слово може стати для дитини ключем до нових відкриттів чи щонайменше предметом змістовної розмови з дорослими.

Щоправда, викликає подив, що упорядники загубили літеру «и». Це можна було б виправдати тим, що немає слів на цю букву. Проте, наприклад, літеру «ь» тут представило слово «кінь». Мабуть, про «и» все ж просто забули.

«Двері музею відкриті для кожного, хто хоче пізнати світ і себе, шукає натхнення, спілкування та відпочинку»

Огляд обраних авторкою слів із позиції ґендерної критики складається в цікаву картину. Зі сторінок абетки постають традиційні ролі: «дівчина», «жінка», «мати» з одного боку та «юнак», «лицар», «артист», «цар» з іншого. Крім того, серед слів ми помічаємо ще «зброю» та «щит», які нагадують про активні хлопчачі ігри. І хоча я цілком усвідомлюю, що вибір слів для видання обмежувався музейними зображеннями, та я б особисто хотіла поруч із «мамою» побачити «тата» чи «батька», а коли є «цар», то й «королева» чи бодай «принцеса» не завадили б.

Коротко ще згадаю про ілюстрації, хоча тут і так все зрозуміло: видатні твори мистецтва не вимагають додаткових похвал. Достатньо лише сказати, що слова «Абетки» ілюструють фрагменти картин Франсіско Ґойї, Пітера Брейґеля, Франсуа Буше, Жана-Батиста Реньо та інших відомих та невідомих митців Заходу і Сходу. Використання «дорослого» мистецтва для дитячої книжки створює несподіваний ефект: виявляється, для дітей не обов’язково малювати спрощено чи надміру солодко. Після «Абетки» моя дочка передивилася чи не всі книжки про художні музеї світу, які самостійно знайшла у домашній бібліотеці. І хоч я б не все їй воліла показувати (бо важко пояснити людині двох із половиною років, що зображено на картинах про Саломею чи Юдиф), вона не особливо перейнялася недитячими подробицями.

2

На яку ж читацьку аудиторію розрахована «Абетка»? Бачимо чіткі, великі букви, зручний для читання кегль, міцні сторінки, що можуть витримати активне «знайомство» малюка з книжкою. Разом із цим, «Абетка» – це дуже добре виготовлений, якісний мистецький альбом, який гідно оцінять дорослі. Ціна книжки не дитяча й повністю відповідає вартості видань із ряду сувенірної продукції, що продається при музеях. Припускаю, що книжка не розрахована на самостійний вибір дітей, радше це видання промовляє до дорослих, які воліють обрати для дитини гарне видання.

Безсумнівно, «Абетка» – гідний, представницький подарунок для друзів, гостей Києва або й для власної родини. Ймовірно, видання потішить дорослих навіть більше, ніж дітей. Поза тим, дітлахам книжка буде цікавою. Моя донечка залюбки бере її «почитати» і подовгу розглядає барвисті зображення.

Читайте також: «Треба вчити дітей уміти вчитися»

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар