Шавлач Алевтіна | Письменники
Письменниця, ілюстраторка, цифрова художниця. Народилася та виросла в м. Хмельницький. Має три освіти. Спершу закінчила ХТЕК Київського національного торгівельно-економічного університету за спеціальністю «Фінанси». Потім здобула фах дизайнера мистецтв (ХНУ) та психолога (МАУП).
Має досвід роботи у сфері освіти: викладала в дитячій школі мистецтв та професійному ліцеї. Також встигла попрацювати фотографинею, ретушеркою, графічною дизайнеркою, сценаристкою, контент-менеджеркою, танцівницею.
Авторка есею «Ханка», який увійшов до першого випуску (на тему «Залежність»|«Addicted») літературного онлайн-журналу «Write The City», що створений мігрантами у Варшаві.
У листопаді 2017 року дебютувала психологічним трилером «У полоні болю», головною темою якого став так званий «стокгольмський синдром» (ВЦ «Академія»).
У вересні 2018 спробувала себе в підлітковій літературі з повістю для молодших підлітків «Пампуха», в якій одночасно торкнулася кількох болісних тем – булінг, харчові розлади, токсичні стосунки, відсутність порозуміння між поколіннями (ВЦ «Академія»).
2019-го року вийшов друком роман «Знак Єви» в жанрі темне фентезі (вид-во «Дім Химер»).
Також авторка долучилася до колективних підліткових збірок у жанрі горор: «Очі з чорного дзеркала» 2021-го (з оповіданням «Жертви Чорного Лиходія») та «Демони бажань» 2023-го (з оповіданням під назвою «Безіменний демон Печори») від ВЦ «Академія».
А наприкінці 2023 року стала авторкою оповідання «Нирка для Мирки», яке присвятила амбасадорці трансплантації та донорства в Україні та за сумісництвом своїй подрузі Аліці Микал, що бореться з важкою хворобою. Оповідання ввійшло до збірки«“Advent Stories: В очікуванні Різдва» від видавництва «Прометей».
«Із дітьми зовсім юного й підліткового віку завжди легко знаходжу спільну мову. Можливо, дається взнаки психологічна освіта та досвід роботи викладачкою, – розповіла БараБуці письменниця. – Ніколи не відчувала умовної “прірви” між поколіннями, нав’язаної суспільством. Вважаю, нині саме час позбуватися сакралізації й дискримінація окремих вікових груп (“діти – святе” / “підлітки – нестерпні”). Підлітки заслуговують належного ставлення та поваги до себе й своїх проблем, навіть якщо дорослим усе це здається видаватися мізерними і не вартим уваги. Вважаю, що підліткове життя з усіма його радощами й проблемами варто висвітлювати, зокрема в художній літературі».
