Анна Третяк про досвід повоєнної літератури Польщі

Автор: Анна Третяк

Літературознавиця, головна редакторка сайту barabooka.com.ua, методистка лабораторії дитячого читання НЦ «МАНУ» Анна Третяк ділиться своїми спостереженнями про теми й мотиви, що стали актуальними в період по Другій світовій війні – і стають актуальними тепер, коли ми всі міркуємо про те, #якговоритиздітьмипровійну.

У 2009–2011 рр. у межах свого дисертаційного дослідження я вивчала підліткову літературу України і Польщі «міжвоєнного двадцятиліття» – від 1918 до 1939 року. Про українську літературу для дітей і підлітків я раджу читати в монографії Сергія Іванюка «Адресат – майбутнє: Українська радянська проза для дітей (1917–1941)». Також є актуальними художні твори Сергія Семеновича, які він публікував під псевдонімом Сергій Оксеник. У фантастичній трилогії «Лісом, небом, водою» діти побачать постапокаліптичний світ зі своїми загрозами, та втім там можна впізнати терени України. А в коло юнацького читання може увійти доросла книжка Сергія Оксеника «Самка богомола», в якій він описує світ, в якому більше немає росії – вона розпалася на маленькі країни.

Польська література міжвоєнного двадцятиліття особлива тим, що це література Польщі, яка щойно здобула незалежність, і з цієї позиції почала творити зокрема й літературу для підлітків. Польська підліткова література просякнута повагою до себе, своєї національності та громадянства. Це те, що українські автори могли б запозичити. Разом із тим нещодавня війна залишила свій слід, і це той досвід, який ми можемо врахувати.

Навіть тоді, коли в польських підліткових книжках ішлося про війну, самі книжки не були літературою про війну – це книжки про життя дітей та підлітків на тлі війни. Війна там є, вона руйнує будівлі, вбиває батьків, позбавляє дитинства, але це не тексти про війну – це тексти про життя.

Отже, які теми з польської літератури столітньої давнини можуть бути актуальними нам?

Це теми сирітства, родини/батьківства, і втрати дому.

Сирітство

Ми вже знаємо про чималу кількість дітей, які через війну втратили батьків. Це наше майбутнє покоління, і вони також повинні бути представлені у книжках для дітей та підлітків.

Чому в аналізованих текстах діти стають сиротами? Частково через війну, але здебільшого діти втрачають батьків через хвороби. Сирітство стає стимулом для руху й розвитку. Є дві категорії сиріт. Перша – ті, що не можуть самі про себе подбати (діти 2–5 років). Вони в текстах виконують певну функцію, але потім знаходяться дорослі, які починають опікуватися ними. Їхня функція – допомогти подорослішати братам/сестрам чи іншим дітям, які вимушені ними опікуватися.

Друга категорія – діти підліткового віку. Підлітковий вік є часом дорослішання, ініціації; усуваючи батьків, автори роблять для персонажів простір, у якому вони вимушені дорослішати, діяти і виявляти себе.

Сироти в цих книжках переважно постають як милі, чарівні, некапризні створіння, якими всі хочуть опікуватися. Проте є й образ Йозі, який є повним запереченням книжкового образу чарівної сирітки. Нею не хочеться опікуватися – вона занедбана і має особливості когнітивного розвитку. Утім, підлітка, яка через проблеми в родині вимушена була рано подорослішати, змогла дати раду і Йозі.

Батьки

Батьки можуть бути відсутні постійно (померли) або тимчасово (бути у війську, зникнути на певний час). Такий конфлікт ми бачимо у повісті «Генрись»: тато у війську, мама помирає від хвороби, домовласник виставляє двох дітей із дому і хлопчик вимушений раптово подорослішати, узяти опіку над маленькою сестрою, стати головою їхньої сім’ї. І тут ми бачимо ще одну тему, яка часом з’являється в аналізованих книжках – тема низової самоорганізації. Діти об’єднуються у спілки, щоб разом досягати мети (зокрема в зароблянні грошей чи зведенні власного житла).

Часом місце батьків у тексті займає не рідна доросла людина, і це зручна фігура для авторів: з одного боку, така людина не здатна повністю замінити батьків, а з іншого – вона дає необхідну опору, підтримку і приклад для наслідування.

Дім

Тема втрати дому майже завжди означає кризу сім’ї або втрату сім’ї. Мотив дому у книжках супроводжується серед іншого двома метафорами – домашнього вогнища (ознака затишку, тепла) і власного кута. Що таке кут? Кут – це простір, у якому спина в захисті. Окрім того, власний кут – це зародок дому, який може «вирости» в дім, оскільки він дає опору.

Ще один художній прийом можна визначити як «як удома». Чим «як удома» відрізняється від «удома»? Що робить приміщення домом? Емоційний зв’язок. Це може бути емоційний зв’язок із рідними (батько повернувся з війни, і в дітей знову з’явився дім), не рідними, але близькими людьми, з якими довго живеш разом (діти і вихователі в сиротинці), або ж емоційний зв’язок із приміщенням виникає тоді, коли ти сам робиш внесок у те, щоб це приміщення постало.

Відновлене дитинство

У кількох із аналізованих книжок постає тема дитинства, що відновлюється. Коли це стає можливим? Коли повертається батько і знову починає виконувати функцію глави сім’ї – тоді підлітки можуть зняти з себе цей обов’язок і знову повернутися в дитинство: перестати працювати, відновити навчання тощо.

Коментар Тані Стус:

Є три ключові точки, від яких ми зараз можемо продовжити розмову, враховуючи досвід того, що тепер переживають українські родини:

• Нова безпритульність – родини, переважно мами з дітьми, які змушені були виїхати і жити не вдома;
• Тимчасове напівсирітство – тому що переважно виїжджають саме мами з дітьми, тож родина тимчасово залишається розділеною і невідомо, коли тато буде поруч;
• Відновлене дитинство.

Як пояснити війну?

У Зофії Жураковської в 1928 році вийшло оповідання «Підемо у світ» – про пригоди тата і доні, які йдуть влітку мандрувати й дорогою зустрічають різних людей і потрапляють у різні історії. Одного дня вони опиняються в місті, де відкривають пам’ятник незалежності, і на честь цього відбувається військовий парад. Дівчинка каже, що хотіла б, аби була війна, адже лише під час війни бувають герої. Батько пояснює дитині, що війна – це велика біда, і лише одна справа варта цього – свобода. «Можна захищатися, але не можна нападати». «Ти і твоє покоління скоро будете керувати світом. Потрібно, аби ви ненавиділи війну».