«ВВС Україна» визначила короткі списки літературної премії «Книга року ВВС» за 2023 рік, яка проводиться у партнерстві з Культурною програмою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).
Журі обирало фіналістів серед 40 видань, які увійшли до довгих списків «Книги року ВВС-2023».
БараБука публікує короткий список дитячих і підліткових видань, що змагатимуться за премію цього року. Усього у списку 5 книжок (включно з тією, яку видавництво позиціонує як книжку для дорослих).
Цього року до журі премії «Книга року ВВС» увійшли: Віра Агеєва, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Світлана Пиркало, письменниця, радниця з питань культури ЄБРР; Віталій Чепинога, блогер; Віталій Чернецький, професор Канзаського університету; Марта Шокало, головна редакторка BBC Україна.
Переможець у кожній номінації отримає грошову премію в розмірі гривневого еквівалента £1 000.
Фінал конкурсу відбудеться 14 грудня 2023 року у книгарні «Readeat», яка цього року виступила партнером премії.
Серед книжок, які відповідають на питання #ЯкГоворитиЗДітьмиПроВійну, є збірник терапевтичних історій «Хоробрі казки». Такі, на жаль, близькі та зрозумілі багатьом українцям теми, як вимушений переїзд, розлука з рідним домом, переживання за рідних військових, волонтерство, втрати, перечікування блекаутів, мінна безпека постали у збірнику через призму літературного та психологічного опрацювання. Це дало змогу авторкам і команді проєкту подати складні теми як цікаві художні сюжети. Таке дистанціювання допомагає дітям дати раду складному досвіду. БараБука розпитала про «Хоробрі казки» Вікторію Муровану, співавторку історій, генпродюсерку цифрових платформ Суспільного Мовлення, та психологиню проєкту Маріанну Новаковську.
«Ми мали віднайти достатньо сил, щоб щодня втішати й підтримувати»
Вікторія Мурована
Про ідею проєкту
Я дуже добре пам’ятаю той день, коли виникла ідея написати історії, які потім стали книжкою «Хоробрі казки». Це було 22 березня 2022 року. Я тоді працювала в гуманітарному штабі Львова і щодня зустрічала сотні людей, які через повномасштабне вторгнення були змушені покинути свої домівки і просто їхати в невідомість.
Вони прибували до Львова в пошуках якихось рішень, якихось базових речей для життя, приходили у штаб, дуже часто з дітьми. Поки батьки розв’язували питання, необхідні для виживання, ми намагалися розважити дітей іграшками, давали їм якісь книжечки, які нам передавали волонтери і міжнародні організації.
Одного разу, щоб відволікти й звеселити малюків, я почала вигадувати якісь історії. Через це маленькі діти із Запорізької області називали мене «вихователька». Тоді відчула, що в тому місці і в той час маю якось їх заспокоїти й дати їм точку опори. Відчула в собі достатньо сили й потрібних слів, щоб це зробити. І безумовно, набір необхідних знань і вмінь. Згадалося все: і перша педагогічна освіта, і практика у школі, й роки з дитячим контентом «Disney» (робота керівницею PR-служби кінопрокатної компанії-дистриб’ютора фільмів – Прим. ред.), і робота над створенням нашого дитячого ютуб-каналу «Бробакс».
Я зустрічала багато родин із дітьми, які прибували евакуаційними потягами. Діти й батьки були розгублені – вони розв’язували питання виживання. Сім’ї часто були розділені: хтось їхав за кордон, хтось уже втратив когось, хтось втратив житло. Діти переймалися дитячими речами – що забули вдома іграшку чи велосипед, самокат. І згодом з’явився перший концепт нашої казки – «Вел і Цуц». Це казка про велосипед, який залишився вдома і чекає хлопчика Митька Швидька. Насправді спочатку був самокат, який дівчинка Злата залишила в Маріуполі. Ми з волонтерами знайшли у Львові самокат, щоб трохи втішити дівчинку. Потім мої друзі знайшли багато самокатів, ми роздавали їх дітям. Збираючи кожний пакет допомоги для тимчасово переміщених через війну осіб, ми намагалися вкладати туди іграшку, книжку, щось, щоб відволікти, заспокоїти дітей. Безумовно, ця турбота передавалася. Діти любили приходити і розглядати книжки в нашому центрі. Дуже багато їхніх історій згодом так чи інакше з’явилися у наших казках.
Для батьків найважливішим було вивезти дітей з охопленої війною зони, а для дітей так само важливими були їхні іграшки, друзі, їхній дім. Усе знайоме і звичне в якусь мить зникло. Це великий біль і розпач дорослих та дітей. Ми мали віднайти достатньо сил, щоб втішати й підтримувати, домовлятися про гуманітарну допомогу і комунікувати зі світом. Цей період і волонтери – а їх було понад 300 – назавжди у моєму серці.
Спочатку проєкт існував у форматі аудіо, у телеграм-каналі «Суспільне казки» з’явилися наші аудіоісторії. Потім мої колеги, керівниця редакції дитячого мовлення Юлія Дичук і менеджерка Олена Онищенко, запропонували зібрати з цих історій книжку.
Десь у той самий час до нас звернулася слухачка з Кропивницького: чи можна отримати текст нашої історії, щоб почитати його з дітьми в бібліотеці? Тоді ми подумали, що було б добре, якби і діти, і батьки, і дорослі, які проживають чи працюють із дітьми, мали змогу почитати таку книжку.
Усі теми для сюжетів – із життя
Віторія зі співавторкою Іриною Виговською
Дуже важливо, що всі ці історії реальні, вони делікатно та правдиво оповідають, що траплялося з нашими дітьми та їхніми родинами під час повномасштабного вторгнення.
Ця книжка не з’явилася б без участі Маріанни Новаковської. Вона – досвідчена психологиня-практик, яка акумулює багато справжніх історій. Без її професійного фахового погляду й експертизи ми б не наважилися розповідати українським дітям ці історії. Саме Маріанна переконала нас задокументувати ці історії – зафіксувати й ретельно пропрацювати їх.
Тоді ж до нашої команди приєдналася соціологиня Вікторія Бриндза. Ми з Вікторією багато працювали над контентом для каналу «Бробакс», і вона радо відгукнулася й запропонувала деякі сюжетні лінії.
Вагомою є підтримка редакторки Валентини Левицької, з якою ми працювали на українському дубляжі в компанії B&H та студії LeDoyen.
Коли ми сформували концепти, я зрозуміла, що мені не вистачить досвіду пропрацювання великих текстових матеріалів, і запропонувала приєднатися до команди Ірі Виговській, яка вже є авторкою книжок і багато працює з текстами в соцмережах. Її легкий стиль ведення соцмереж, її лайфстайл і те, як вона працює і розмовляє зі своїми дітьми, як відображає це у своїх соцмережах, надихнуло мене запросити саме Іру у співавторки. Вона вигадала багато сюжетних ліній і персонажів. Ми дискутували, тестували щось на власних дітях, ділилися, наскільки делікатно чи неделікатно ми пропрацьовуємо ту чи іншу тему. І це був великий процес співтворчості «Хоробрих казок».
Озвучили казки відомі артисти, митці, волонтери та військові, багато в чому нам допоміг їхній персональний досвід. По суті казка могла трансформуватися під впливом читця. Для нас теж важливо, що книжка дуже жива. Наголошу: безпечність і нетравматичність були найголовнішими критеріями, тож останнє слово було за психологинею.
Для дітей це насамперед історії про пригоди, про те, що відбувається довкола. А дорослі часто розчулюються, впізнають щось у цих ситуаціях. Діти це сприймають навпаки. На деяких історіях є попередження, як-от на казці про втрату «Біжи, мишеня» ми зазначаємо, що вона «Для дитини старшого віку», обов’язкове читання з дорослими.
А є казки-пояснення. Наприклад, «Біжи, мишеня» – казка про втрату, пояснює, як пропрацювати й проговорити з дитиною втрату. Або казка про те, що можна робити під час блекаутів чи коли вимушено перебуваєш у сховищі під час повітряної тривоги.
Ми намагалися вибрати ширший діапазон актуальних тем, зрозумілих дітям. Але шукали також теми, які б допомогли батькам щось пояснити. Найдовше опрацьовували з психологинею тему про втрату. Але, на мою думку, ми знайшли ті слова, які можуть дати підказки дорослим, як проговорювати втрату з дитиною, переосмислити й допомогти прожити її, обов’язково підтримати і дорослих, і дітей. Те, що ця казка – одна з найпопулярніших, на жаль, свідчить про її актуальність. Усій нашій команді дуже боляче, що ця казка така потрібна. Ми не можемо уникати складних тем, маємо говорити чесно, але дуже делікатно. Саме тому в доволі правдивих історіях з’являються образи тварин, чарівників, містичні елементи.
Книжка втілилася у друкованому вигляді з чудовими ілюстраціями художника Георгія Сагітова, який із нами з моменту появи ідеї «Хоробрих казок», завдяки співпраці з харківським видавництвом «АССА».
Маріанна Новаковська:
«Ми не можемо сховати дитину від інформації про війну»
Маріанна Новаковська
«Хоробрі казки» – це історії для дітей від 4–5 років, які і дорослим допоможуть підібрати слова, або знайти опори всередині себе, підтримують і навіть будуть терапевтичними.
Діти навіть наймолодшого віку вже знають, що таке війна. Коли почалася повномасштабна війна, я мала багато запитань від батьків: «Як правильно пояснити дитині, що відбувається?» Дехто з дорослих прагнув убезпечити дитину від новин, та зрештою ми не можемо сховати дитину від інформації про війну, але можемо навчитися говорити про це. Бо для дитини вкрай важливо знати, що батьки чи дорослі, які є поруч із дитиною, не тікають від запитань. Навіть найскладніших.
Батьки, з якими я працюю, часто говорять, що за час війни діти дуже подорослішали. Справді, вони переживають надзвичайно складний досвід, і завдання дорослих – допомогти дітям справлятися, давати їм підтримку і відповіді на запитання. Бо діти попри все залишаються дітьми. Через чарівний образ казка допомагає зрозуміти різні явища, відчути, інтегрувати новий досвід. «Хоробрі казки» можна читати по черзі, а можна вибрати ту, яка, на думку батьків, відповідатиме на актуальне питання дитини. Перед читанням нагадайте дітям: якщо щось незрозуміло чи якщо дитина захоче про щось запитати – «неодмінно питай, я все розкажу». Дітям важливо знати, що на їхні найскладніші запитання у нас, дорослих, є відповіді.
Зоозахисна організація UAnimals вперше запровадила премію, що відзначатиме винятково книжки, які виховують в дітях гуманне ставлення до тварин та вчать дбайливо ставитися до довкілля. Кожна охоча людина може номінувати на премію дитячу книжку, яка допомагає сформувати гуманне ставлення до тварин. Книжки мають бути українських авторок чи авторів, видані українською у 2022 та 2023 роках. Номінувати книжку можна до 26 листопада 2023 року включно. Номіновані книжки оцінить журі, а в грудні організатори оголосять книжку-переможницю.
«Ми в UAnimals переконані, що гуманність плекається змалечку, і відповідальні за це дорослі, і хочемо допомогти дорослим практичними порадами та контентом. А премія – це чудова нагода нагадати, наскільки багато є вартих уваги дитячих книжок про тварин чи довкілля», – каже головна редакторка UAnimals та членкиня журі «Гуманної книжки» Людмила Смоляр.
Нагадаємо, що про безпритульних тварин в українській дитячій літературі вже є немало майстерно написаних книжок. Зокрема, послідовно порушує та обстоює цю тему у своїх книжках-картинках Грася Олійко («Історія, яку розповіла Жука», «Сукня для Марусі», «Різдвяна шапка Янголинки»); Галина Вдовиченко створила суперпопулярну серію «36 і 6 котів» та продовження про кошенят на вулиці («Котохатка»); Настя Музиченко та Сашко Дерманський цього року написали по книжці, присвяченій порятунку тварин під час війни («Врятовані хвостики» та «Клуб врятованих. Непухнасті історії» відповідно). Юлія Лактіонова написала кілька книжечок про безпритульну собачку Маєчку, що полюбилася дітям і дорослим. А Євгенія Завалій створила серію книжок «Місія “Порятунок”» – про захист бджіл, ведмедів і дельфінів. Більше книжок на цю тему ви знайдете в огляді БараБуки.
8–10 грудня у Павільйоні №1 Міжнародного виставкового центру (Броварський проспект, 15) відбудеться Kyiv Book Weekend, покликаний об’єднати всіх, хто любить книги. Сюди завітають автори та видавці, письменники та блогери, друзі культури та ті, кому українська книга допомагає переживати темні часи.
Вхід на фестиваль платний. Вхід для військових за умови пред’явлення відповідних документів — безкоштовний.
Гостей Київського книжкового вікенду чекають:
Презентації книжкових прем’єр
Зустрічі з улюбленими письменниками
Дискусії на актуальні теми
Окрема дитяча програма
Простір для прихильників коміксів, манги та аніме.
На книжковому ярмарку буде представлено понад 100 видавництв, тож кожен знайде для себе книжку «під ялинку». Підписати свій екземпляр книжкової новинки всі охочі можуть під час автограф-сесій на центральній площі павільйону.
Дискусії, зустрічі з письменниками та спікерами пройдуть на 6 сценах. Говоритимемо про все навколо книжок: як їх створювати, про що їх писати, чому вони важливі, які найкращі, і чому книга сьогодні ще важливіша.
Серед запрошених спікерів: Сергій Плохій, Люко Дашвар, Марія Титаренко, Емма Антонюк, Сергій Демчук.
Дитячий простір для найменших гостей наповнений майстер-класами, іграми та зустрічами з улюбленими письменниками. Окрема дитяча програма розкаже про казки та повісті, які діти залюбки прочитають у прийдешньому році, а майстер-класи та ігри не дадуть нудьгувати.
Прихильники коміксів, манги та аніме знайдуть простір, наповнений однодумцями та багатий подіями: від особливостей косплею до прем’єр від українських комікс-видань.
Окремий простір затишку та теплоти облаштований, щоб відпочити від галасу ярмарку та фестивалю і провести час з друзями за розмовою.
У рамках проєкту «Живі письменники. Як говорити з дітьми про війну та мир» вийшов третій тематичний посібник для батьків та освітян. У ньому систематизовано дослідження літературознавців, психологів та істориків на тему «Як говорити з дітьми та підлітками про війну та мир засобами літератури». Експерти з читання пропонують інструменти для полегшення проживання дитячого та підліткового воєнного досвіду, травматичних подій через літературні твори сучасних українських письменників.
“Дитяче та підліткове читання, його якість та промоція – серед провідних напрямків діяльності «Українського інституту книги». Нині важливість контакту з книгою зросла в рази, адже для величезної кількості юних українців він набув ще більш особливих значень. Це і безпечне відволікання від страшних реалій, і можливість через обережне літературне втілення поміркувати про складні теми, і врешті чи не єдиний доступний контакт із рідною мовою для сотень тисяч дітей за кордоном. Посібник та вебінари «Як говорити з дітьми про війну та мир» разом із проєктами «Книжки без кордонів», «Tales of EUkraine» є важливою частиною комплексної діяльності державної інституції у плеканні культурної ідентичності зростаючого покоління, а також підтримкою українських авторів та видавців”.
Посібник складається з двох основних розділів:
1. Методологічні та психологічні статті, що пояснюють терапевтичний ефект читання, містять літературознавче та психологічне обгрунтування роботи з виданнями для різних вікових аудиторій дітей та підлітків, містять опис методик читання літератури на складні теми, роботи зі школярами тощо. Зокрема доросла аудиторія отримає дієві підказки для відповідей на поширені дитячі запитання про війну й спрямування до відповідних видань.
2. Добірки книжок із описами для дітей дошкільного, молодшого, середнього та старшого шкільного віку. У цих статтях є обкладинки видання, теги — теми, яких торкається твір, бібліографічний рядок, опис книги в контексті теми, коментар психологині Світлани Ройз. Біля багатьох видань можна знайти посилання та к’юар-коди, які ведуть на додаткові матеріали чи на можливість безкоштовно читати або слухати книжку.
Усі описані методики, поради, інструменти є результатом понад півторарічної роботи фахівчинь та фахівців проєкту в прямих онлайн та офлайн контактах та бесідах із дітьми та підлітками в локаціях країн Європи. Це були десятки читань, обговорень також і в педагогічних колективах, зокрема в Україні, Польщі, Чехії на освітніх, бібліотечних та громадських локаціях.
“Ми певні, що читання та контакт із книжкою є одним із найбільш ефективних інструментів у супроводі дітей та підлітків у небезпечних досвідах війни та в переосмисленні цих досвідів. Після пережитого ми усі шукаємо ресурси й способи жити в новому мирі, у новому світі, який ніколи не буде таким як був, і з досвідами, яких ми та наші діти краще б не переживали. Тож ми свідомо вирішили, що будемо говорити ще й про масштабний і бажаний фінал війни — МИР.”, – коментує керівниця проєкту, Тетяна Стус.
Зміст посібника
вступне слово керівниці проєкту Тетяни Стус;
психологічні настанови від Світлани Ройз, а також розкриття теми «Як говорити про війну та мир із дошкільнятами й дітьми молодшого шкільного віку»;
психологиня Вікторія Самохвал: «Як говорити про війну та мир із підлітками»;
експертка Анна Третяк: «Дитяча і підліткова література на тему війни: як її читати й обговорювати з дітьми?»;
експертка Ольга Купріян: «Досвід дітей, що перебувають у вимушеній еміграції й повертаються додому»;
експертки Анна Третяк, Ольга Купріян: «Методика проведення інтеграційного уроку для 1-4 класів «Наші досвіди»;
перелік видань та опис кожної книги у трьох вікових категоріях: для дошкільнят та молодшого шкільного віку, для середнього шкільного віку, для старшого шкільного віку;
довгий список дитячих та підліткових книжок на теми війни та воєнного досвіду, написаних українськими письменниками (станом на кінець 2023 року);
інформаційні довідки про експертів проєкту та організації, завдяки яким його реалізовано.
Світлана Ройз, психологиня проєкту та авторка матеріалів:
“Із дитиною будь-якого віку потрібно говорити, пояснювати події, які відбуваються. Війна підриває у дитини відчуття довіри до дорослих і довіри до світу, відчуття сталості й нормальності життя. Наші розмови з дитиною, читання, наше ословлювання того, на що у дитини не вистачає своїх слів, усвідомлення, досвіду — стає стабілізацією, дає можливість пояснити, впорядкувати складний досвід. Те, що ми можемо назвати – стає тим, що ми можемо згодом опрацювати, вмістити. А читання дитини саме з дорослими чи поруч із ними допомагає відновити контакт, відчуття близькості та знов відчути цей «простір нормальності» та контрольованості”.
Посібник є продовженням започаткованої в 2019 році «Українським інститутом книги» акції #ЖивіПисьменники, у рамках якої команда фахівчинь «БараБуки» та експертів-освітян і психологів «Смарт освіти» розробляє матеріали про сучасну українську дитячу літературу та в лаконічній і доступній формі презентує сучасні методи роботи з нею.
Попередні напрацювання можна знайти на сайті «Живі письменники», а також за тегом #якговоритиздітьмипровійну.
Галина Титиш, очільниця ГО «Смарт освіта» та голова експертної ради проєкту:
“До нас часто звертались вчителі з питаннями про те, як відповідати на запитання учнів про війну. Я сподіваюсь, у цьому посібнику педагоги і батьки знайдуть натхнення, ідеї та рекомендації для таких непростих розмов”.
Керівниця проєкту: Тетяна Стус
Голова експертної ради: Галина Титиш
Експертки: Марія Артеменко, Ольга Купріян, Анастасія Музиченко, Світлана Ройз, Тетяна Стус, Галина Ткачук, Анна Третяк.
ГО «Смарт освіта» – неприбуткова освітня громадська організація, зареєстрована в липні 2016 року. Займається розвитком та вдосконаленням системи шкільної освіти в Україні, зокрема реформою «Нова українська школа». Протягом останніх 7 років втілили у життя десятки великих освітніх проєктів: розробляли офлайн- і онлайн-курси з професійного навчання вчителів, методичні рекомендації, організовували різноманітні заняття для дітей в Україні та за кордоном, допомагали впроваджувати дистанційну освіту в школах.
Також запустили одне з найбільших освітніх медіа в країні – сайт НУШ.
З початку повномасштабної війни допомагає українським школярам, батькам та вчителям залишатись активними учасникам освітнього процесу. Разом із партнерами реалізовуємо проєкти з навчання та психологічної допомоги українським дітям та освітянам.
