Підлітковий вік завжди приходить зненацька: і для дитини, і для батьків. Можна прочитати гору книжок з психології, і все одно не бути готовим. Добре, якщо є можливість взяти якісну і цікаву книжку й, прочитавши про життя однолітків, відчути себе «своїми» у великому і чужому вирі дорослішання. А я вам пораджу таких влучних книг аж дві.
Дилогія «Любов, дідусь і помідори» та «Любов, Америка і світло» відкриває Наталію Ясіновську як талановиту і чуттєву письменницю підліткової літератури. І попри те, що книги підліткові, я раджу прочитати їх і дорослим. Відтак ви і власних дітей чи учнів зрозумієте краще, і свої «підліткові гештальти» закриєте. Я одразу відчула себе у цій історії «своєю».
У першій книзі «Любов, дідусь і помідори» Олесі 13 років. Вона звичайна школярка, живе із бабусею і дідусем, адже тато загинув ще до її народження, а мама працює в Америці. Олеся любить всю свою родину. З дитини вона стає підліткою і потребує, щоб мама була поруч. Підлітки ще не мають міцних «внутрішніх» опор, тому їм потрібні міцні «зовнішні»: родина, авторитетні викладачі, тренери. Коли ж опори руйнуються, підлітки стають розгубленими. Відтак, світ Олесі почав розхитуватися, коли дідусь захворів на рак. Мама далеко. А ще улюблений вчитель поїхав до Америки…
Олеся гостро реагує на «особливе» і несправедливе ставлення бабусі до хворого дідуся, шукає більше інформації про рак і розповідає про все у своєму блозі. Дівчинка бореться проти раку «зціленням підтримкою»: вигадує «збирання рачків» для дідуся, пов’язує це із цукерками «рачками». Онучка навіть помідори сама висаджує у горщик, а потім і на городі, адже дідусь так любить займатися городиною.
Пані Наталя гарно описала почуття підлітки. У важкі моменти діти не чують «рідні» опори, їм потрібна думка «чужих». І у світі Олесі такою «зовнішньою» опорою став новий вчитель літератури — молодий, креативний, симпатичний пан Ігор. Він спілкується з підлітками із повагою, як із рівнею, любить свій предмет і вправно навчає. Діти відгукуються, прогресують. Пан Ігор дає «вільні» завдання учням, спонукаючи їх до креативного розвитку, заохочує вести власні блоги, провести літературний вечір тощо. Відтак, діти бачать себе і друзів з іншого боку. До речі, книги, які згадує авторка вустами пана Ігоря я радила б підлітками обов’язково прочитати.
«…Але де знайти тепло, якого не дасть жодна ковдра?»
В цій історії є місце і для суму, і для гумору. Класного підліткового гумору. Як-от коли йдеться про «комікс», який створює один з учнів, чи у спілкуванні між подругами. Ще одна з провідних тем — українська школа. Тут є уроки, описи вчителів, жарти, перший поцілунок, купа пліток, сленгова мова… загалом є все, що має щодня відбуватися у житті підлітків. І це класно! Бо власне підліток, який читатиме цю книжку, опиниться «серед своїх», і, можливо, віднайде відповіді на свої актуальні запитання.
«Любов, Америка і світло» — це продовження цієї історії. Мама Олесі повернулася в Україну і відкриває для себе підлітку «зблизька». Олеся насолоджується часом поруч із мамою. Минуло два роки, Олеся подорослішала і вже сама їде до Америки, і десь там також мешкає її Ігор. Чи не її Ігор. Тут треба розібратися! Звісно, у житті Олесі тепер з’явилося багато нового: родина, яка прийняла Олесю, як рідну (Стефані, її донька Клер та Лукас, друг Клер), нові та старі подруги-друзі, крутий «бойфренд». У цій частині є також згадки і про Україну, наші міста, як-от Черкаси, про різні пам’ятки, про «Перунові стріли» тощо.
Перебуваючи у Америці, дівчина веде свій блог про все найцікавіше: магазини, де можна купити щось необхідне, назви місцевих страв, деталі навчання в американській школі, кричалки чірлідерок та умови вступу до цієї дівочої організації, традиції святкування Homecoming, Дня подяки чи Фестивалю світлячків; про те, у яких будинках мешкають американці (на прикладі кількох штатів), як і коли починають кермувати діти, який секрет приготування соковитої індички та як саме готують найсмачніші бургери, про забаганки президентів і про нашого Клопотенка, про те, що таке «клозет» (повірте, там це слово має не таке значення, як у нас!), «джетлаг», і хто такі «сеньйори» та «тигрояструби». Також тут багато англомовних слів із їхнім тлумаченням. А ще лайфгак, як можна легко вивчати англійську 😉 Читачі дізнаються багато про американську школу. Підлітки тут працюють, навчаються, займаються спортом, і все встигають. Вчителі самовиражаються, як хочуть, головне, щоб дітям було цікаво у них вчитися. Олеся обрала напрями освіти на власний розсуд, а з часом вступила до лав чірлідерок та почала успішно підробляти «бебісітеркою».
Також у житті Олесі з’являється новий персонаж — крутий футболіст Коул. Він нагадує дівчині Ігоря. Ці стосунки приносять Олесі новий досвід. Авторка класно обіграла «любовний трикутник» (а іноді мені ввижався ще один «4-й кут» із Лукасом, поки я остаточно не прийняла його як «брата Олесі»). Дуже сподобалися діалоги, події, от все, що стосувалося любовних ліній. Добре, що «трикутник» зник до появи в історії Артема. Адже їхня історія з Олесею — все із самого початку — підкорила мене назавжди. Оригінальне знайомство, чудові вірші львівського поета Артура Дроня, зворушливе листування Олесі з Артемом до і під час війни.
Якраз коли я дійшла до другої частини другої книги, зрезонувала назва розділу. Думаю, що після 2022 року українці, які читатимуть цю книжку, матимуть ті самі відчуття: ти бачиш назву розділу «Частина друга. 2022 рік», і не знаєш, про що йтиметься у сюжеті, але чітка асоціація, що буде про війну…
Авторка правильно вживає слова, пов’язані з війною з росією, яка триває з 2014 року. Початок повномасштабного вторгнення Олеся переживала у чужій країні. Вся її родина опинилася у небезпеці. Відчуття безсилля дівчини і бажання діяти. Я не могла читати ці і подальші сторінки без сліз. Стільки болю, стільки кардинально різних почуттів. Але це потрібно прочитати, перепрожити. Пані Наталія зуміла підібрати слова. Важкі слова. Сильні слова. Про підтримку, яку надавали Україні американці: писали листи конгресменам, проводили маніфести, збори тощо. Авторка використовує у розповіді фрагменти власного інтерв’ю, яке її родина давала у березні 2022 року. Дуже багато з описаного є достовірною інформацієї з реального життя.
«Ти не знаєш, як це —відстежувати зелені вогники у месенджерах. Були у мережі, значить живі…»
Фінал другої книги залишається відкритим, і читачі самі можуть домислити, що і як відбувалося далі. Але цікаво було би побачити і третю частину!
Можливо, особисто мені трішки не вистачило ілюстративного супроводу. Здається, що легкі малюнки-акценти додавали б ще більше шарму. Великими плюсами оформлення тексту був формат «листування повідомленнями», дописи блогу Олесі та «комікс» однокласника Міхи!
Наскрізними темами обох видань є дружба, родина, стосунки, почуття, дорослішання тощо. І тут дуже багато ЛЮБОВІ: різної, сильної, яка мотивує і дає силу, яка надихає і підтримує. І СВІТЛА. Багато світла у кінці книги.
А кому пощастило, той ще отримує окремий, «подвійний шар любові» в плетених дідусем речах 😉
Завершу відгук улюбленими словами Олесі: «Геть думи сумні». Дуже приємно усвідомлювати, що ти знаєш, чия це цитата, і ті, хто прочитають цю книгу, теж знають. Або обов’язково дізнаються)
Росія не дає спокою Україні вже багато років, ба навіть століть. Як нині наші захисники й захисниці борються проти російських нападників, так і 100 років тому українські повстанці боронили неньку від більшовиків. Відбивалися і захищалися українці на чолі з найкращими отаманами України. Саме про них ця книжка.
Літератури про українських захисників і їхніх очільників забагато бути не може. Тим паче, що багато років правда про минуле українців замовчувалася та перекручувалася. Сучасні покоління мають отримати повний доступ до правдивої інформації про події нашого минулого, про постаті тих, хто творив історію нашої держави, про все. Це необхідно для розвитку патріотичної самосвідомості та самоідентифікації українців.
Дуже приємно бачити якісні та яскраві видання про минуле України, адаптовані для дітей. Це такі круті книги, як воркбук «Козаки правлять країною» від колективу авторів Олексія Сокирка, Ірини Голодюк, Ліни Максимук, Марини Старик («Дискурс»); «Викрадений перстень» від авторок Світлани Богдан та Софії Рунової («Портал») про отамана Сірка; «Таємниця козацької шаблі»Зірки Мензатюк та серія із 4-х книг «Джури»Володимира Рутківського («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»); «Чарівні історії. Про козаків»Юліти Ран («Ранок»); «Дітям про козаків» Тараса Каляндрука («Апріорі»); «Легенди про козаків»Еліни Заржицької («Талант»); «Гетьмани України» Олега Зав’язкіна («Кристал Бук»); «Українське козацтво» Віктора Лепка, Олексія Сердюка («Ранок»).
Це товариство чудово доповнюється науково-популярним виданням для дітей молодшого і середнього шкільного віку «Отамани». Книгу написав історик Володимир Тиліщак, а надрукували її у видавництві «Наш формат» (серія «Наші герої»).
«…лише у власній державі народ може почуватися захищеним… З кривдою і несправедливістю ніколи не можна миритися. Свої права і свободу захищати потрібно за будь-яку ціну»
Книгу поділено на три частини.
Спочатку читачі дізнàються про причину виникнення повстанців, зрозуміють різницю між більшовиками та білогвардійцями, а також коротко і влучно почують про Першу світову революцію та Українську революцію.
Друга частина розповість про боротьбу повстанців, про створення повстанських республік та ознайомить із мапою повстань. Діти прочитають про різні види повстанської зброї, як-от шаблі й кулемети, обрізи й рушниці, та як повстанці її здобували. А ще тут можна прочитати про вимоги до повстанського очільника.
Третя частина книги висвітлить, властиво, легендарних отаманів України, як відомих, так і тих, про яких читачі почують вперше, а також про те, що ми можемо виснувати з цієї хоч і не переможної, але впертої і сміливої боротьби повстанців. Дітям буде цікаво розкрити таємниці очільників українців, як-от Отаман Маруся, Сквирський отаман, Батько Левченко, Чорноліський ведмідь, Отаман Зелений, і, звісно, про Костя Блакитного і Нестора Махна.
Текст читається легко, адже його написано доступною мовою, є достатня кількість малюнків. Ілюстрації Олександра Ком’яхова яскраві і правдиві, часом дуже дотепні.
Інформацію у книзі викладено дозовано. Це допомагає дітям осмислити прочитане у зручному їм темпі і зрозуміти її. Після прочитання стануть зрозумілішими стануть багато термінів, як-от рейд, повстанець, штаб, продрозкладка, чекіст, псевдонім, колгоспи, петлюрівці тощо. Також тут знайдуться мало відомі навіть багатьом дорослим читачам факти. Погодьтеся, круто почути про вчинки Братів Чучупак, Холодний Яр та їхній оригінальний прапор. Або які правила гри «Бандит Клітка». Чи як Пилип Ващенко захищав українців у 1917 році.
Дуже цікавим прийомом у книзі є фрази хлопця та дівчини, які коментують інформацію час від часу влучними ремарками з огляду на свій вік, відчуття, знання. Ці коментарі виглядають як репліки з коміксу, і допомагають дітям краще і швидше зрозуміти, про що йдеться.
Прочитати «Отаманів» загалом було б дуже корисно всім, незалежно від віку. А українським дітям потрібні герої-земляки, на яких варто рівнятися. Адже вони дивують своїм геройством та сміливістю, мудрістю та завзяттям у боротьбі з ворогами і надихають маленьких українців на високолетні мрії та прагнення вільного, гідного життя. А дорослі читачі нагадають собі цікаві факти історії України, а, може, й дізнàються ще дещо нове.
Наші діти живуть у непростий час. У вирі інтернетного і не завжди перевіреного контенту можна легко загубитися, заплутатися. А надто якщо життєвого досвіду ще дуже мало. Дорослі теж не завжди володіють потрібною інформацією. А якісні книги допоможуть відповісти на всі дитячі запитання правдиво, обґрунтовано і зрозумілою мовою. Із книгами, як-от «Отамани» Володимира Тиліщака, діти знатимуть більше про історію рідного краю та про очільників руху українців за свої права і свободу.
Чи не кожна дитина на планеті мріє завести вдома друга-улюбленця. Адже добрий гумор, любов і позитивні емоції, які тварини дарують своїм господарям, роблять життя яскравішим та щасливішим. Батькам дуже знайомі наполегливі прохання та щирі дитячі обіцянки доглядати тваринок самотужки. Та чи розуміють діти, про що просять? Завдання дорослих — допомогти малечі усвідомити весь процес правильного догляду за різними домашніми тваринами.
Також тему домашніх тварин дуже влучно, весело і пізнавально розкриває книжка Валентини Захабури «Панцир, лапи й крила пані Оксани», що побачила світ у видавництві «Ще одну сторінку».
Чи знали ви, що бувають жабки завбільшки як нігтик? А, може, чули, що папуги обожнюють плавати в басейні та відчайдушно сперечаються за харчі навіть із Пандою? Не вірите? Але це все — чистісінька правда! І авторка розповідає про все у своїй новій книжці.
«…На верхівці піраміди дрімав Олег Петрович, увесь заляпаний соком томатів. Бо КОЖНА, КОЖНІСІНЬКА помідорка на шляху до вершини була надкушена його жадібним ротом…
— Добре, що ти хоч на вершині заснув, а не надумався спуститися з іншого боку — хоч частина помідорів уціліла»
Ця захоплива історія розпочинається ароматом полуниці. Пані Оксана веде гурток біології, навчає дітей, живе розміреним життям, варить улюблене варення. Та чомусь усі навколо впевнені, що вона все знає про тварин, уміє їх лікувати та обов’язково дасть раду живим істотам, які потребують уваги чи допомоги. Відтак із пані Оксаною постійно трапляються різні кумедні ситуації, які створюють для біологині то її сестра, то племінник, або ж її сусід та колега. Бажаючи їх виручити, пані Оксана збирає вдома дивовижне різношерсте (і у прямому сенсі теж!) товариство, з яким не занудьгуєш. Кожна тварина вимагає особливої уваги та догляду й робить свої витівки та шкоду, і кожна дарує як багато турбот, так і безліч щасливих миттєвостей. Чого лише вартий перший із новоприбулих, черепах Олег Петрович!
До речі, авторка дуже влучно вигадала клички тварин. Вони оригінальні й ґрунтовно продумані. У кличках, зовнішності та поведінці домашніх улюбленців легко розпізнаються характерні ознаки власне дитячої поведінки, реакцій, вчинків. Це ще більше зближує дитячого читача з головними героями.
У тексті дотепно обігруються знайомі багатьом життєві ситуації, є яскраві епітети, фразеологізми, зокрема, спеціально переплутані («…жив, як кіт у маслі чи як вареник у сметані…»), влучні порівняння («орлом з неба, тобто папугою з шафи на неї кинувся…»), новостворені слова (жабофобка), відсилання до інших мов (турецької, італійської) та професій (іхтіологи, зоологи), і є навіть сарказм (який точно розпізнають дорослі читачі). Також тут присутня лексика, яка може бути новою для дітей та збагатить їхній словниковий запас (піраміда Томатопса, солярій), та слова, які малеча вже знає понад два роки (джавелін, байрактар). А ще сучасні діти ери цифрових технологій знайдуть тут багато знайомих і модних термінів, як-от стрім, ютуб та інші.
У житті сучасної дитини не завжди все легко й весело. Зокрема, існують страшні теми, як-от війна, пандемія тощо, які можуть лякати та відбирати відчуття безпеки. Тому дуже важливо, щоб у книжках дитліту про ці теми писали легко, влучно, психологічно правильно і бажано… з гумором. Саме так. Адже через сміх діти проходять терапію. Мені дуже сподобалося, як авторка обіграла в цій історії пандемію. Часто діти можуть боятися і цього слова, і наслідків, до яких призводять хвороби. Але тут немає місця для страху та небезпеки, адже масова фобія стає СМІШНОЮ (має дивну назву «дондурма-вірус», кумедні симптоми, пов’язані з морозивом, дивну поведінку дорослих під час епідемії), і ПРОСТОЮ (легко винаходяться ліки від вірусу).
А щодо воєнної теми, то в тексті є окремі загадки, зокрема, про ротацію племінника пані Оксани та про те, що він служить у танковій бригаді. Мужній захисник вітчизни є також чуйним іхтіологом, який хвилюється про найменших живих створінь.
Ілюстрації Анни Гаврилюк
Ілюстрації до цієї дивовижної історії створила Анна Гаврилюк. Вони затишні, насичені, у спокійних тонах і дуже динамічні. Усю книжку витримано у певному кольоровому стилі. Домашні улюбленці зображені в найнеймовірніших ситуаціях, і художниця часто використовує своє почуття гумору та відчуття краси, змальовуючи нам «черепахо-торт», хробачків у слоїку (неймовірно милих!), Пандемію та зухвалого «пірата».
Книжка «Панцир, лапи й крила пані Оксани» дуже позитивна, у ній багато гумору, зрозумілого і дітям, і дорослим. А деякі курйози викликають просто-таки шалений сміх (перевірено кілька разів!). Відкрию вам невеличкий секрет: ця книжка суцільно весела, кумедна і смішна. Отриманих під час читання емоцій стане ще на кілька років здоров’я! Вона також була помічена критиками — отримала відзнаку «Топ БараБуки 2023».
Ось так весело і невимушено авторка розповідає своїм читачам та читачкам про різних домашніх улюбленців: черепаху, папугу, жабок та інших. І поміж смішних ситуацій, карколомних пригод та динамічного сюжету діти дізнаються детальніше про поведінку тварин, їхні особисті щоденні та сезонні потреби, особливості догляду.
Не варто плекати надію, що хвацькі пригоди бешкетників та детальний опис догляду за тваринами змусить ваших дітей передумати щодо домашнього улюбленця. Але малеча точно вже матиме уявлення про них, а також зрозуміє, що завжди є варіант не заводити тваринку вдома, а насолоджуватися її товариством, наприклад, у живому куточку бібліотеки.
