All posts by Надія Малафєєвська

Супергерой і чемпіон – пес Патрон

Про цього собаку чули усі. Впізнаваний супергерой, талісман чернігівських піротехніків ДСНС, пес Патрон — один з найулюбленіших персонажів дітей. Про нього пишуть пісні, роблять мультики, й звісно ж, пишуть книги та малюють комікси. Пес Патрон вчить мінної безпеки, розповідає про правила поводження на воді, в лісі, в горах, на залізниці. Втрапляє в пригоди та вміло з них виплутується. Та й загалом — хто тримає цей район? Пес Патрон! Відважний собака надихає на створення історій авторів з України й навіть Польщі, тому на огляді — одразу три комікси та три повісті про цуцика, чиє ім’я знають в усьому світі.


«Пес Патрон та його пригоди»


Текст — Саша Рубан, Юліта Ран, ілюстрації — Олексій Стаднік (ЮНІСЕФ, 2024 р.).

Перший том із серії коміксів, створений ЮНІСЕФ у співпраці із командою Патрона, ДСНС та психологині Світлани Ройз.

Видання повноколірне, ілюстрації динамічні та емоційні — навіть найменшим читайликам буде зрозуміло, що відбувається на сторінках. Зроблені акценти на безпечне поводження з незнайомими предметами, й перш за все комікс вчить розпізнавати вибухівку серед звичайних речей.

За допомогою одразу двох яскравих і небезпечних пригод комікс знайомить дітей із правилами мінної безпеки. «Злочинне павутиння» розповідає про випадково знайдену козою посеред лісу розтяжку гранати, схожу на міцну павутину. А герої «Не (дитячої) іграшки» — двійко їжаків, які побачили на галявинці в лісі іграшкового ведмедика та сперечаються, кому він дістанеться, зрештою розуміють, що то була зовсім не іграшка.

Комікс підійде для дітей від 3 років та допоможе батькам пояснити, чому не можна чіпати підозрілі предмети, і як взагалі зауважити, що вони підозрілі. Тож окрім власне мінної безпеки, комікс також вчить критичному мисленню: не все є тим, чим видається спочатку.

Розповсюджується безкоштовно, перший том вже доступний для завантаження на Спільнотеці, й невдовзі планується вихід ще чотирьох томів коміксу.


«Пес Патрон і Шкарпетковий монстр»


Текст — Юліта Ран, ілюстрації — Катя Підлісна (Ранок, 2023 р.).

Комікс про спробу захоплення світу Шкарпетковим монстром та відважну боротьбу з ним, і зрештою — перемогу. Єдиний вцілілий зі старої Шкарпеткомонстрової армії — Ґудзик, який усіляко намагається завоювати прихильність свого лихого командира, допомагає йому використати енергію магічного кристалу та зібрати нову армію зі шкарпеток та збільшених черв’яків тут, на Землі.

Історія щедро наповнена алюзіями на повномасштабну війну. Вибух на шкарпетковій фабриці, розмінування, наліт монстрів, спільна робота задля перемоги – все це м’яко розповідає дітям про реалії війни та дає віру в перемогу.

В коміксі гарно розставлені акценти на те, що потрібно негайно звертатися за допомогою «до своїх людей», тобто дорослих, якщо рівень небезпеки оцінюється на 12 з 10. Про це Патрону нагадує внутрішній голос у вигляді гумової качечки.

Класно показано й момент святкування перемоги: весела вечірка під супровід Червоної калини. Книжка вдалася справді захопливою, теплою, і щемкою.


«Пес Патрон і Великий Т»


Текст — Юліта Ран, ілюстрації — Катя Підлісна (Ранок, 2024 р.).

Другий повноколірний комікс про пригоди відважного пса-розмінувальника для дітей від 5 років. Формат коміксу дозволяє швидко познайомити дітей з героями, навіть якщо вони раніше не читали книг про Пса Патрона та не бачили мультиків, а детально промальовані ілюстрації розказують чи не більше, аніж репліки персонажів.

В сюжеті йдеться про повстання машин під керівництвом того, хто давно мав би спочивати на лавах історії. Яскраво розкрита тема помсти. Великий Т вважає, що не заслуговує на забуття, тому за допомогою дещо менш древніх посіпак влаштовує переворот у світі машин. Патрону та його помічникам доводиться рятувати від Великого Т свого друга-робота Григорія й прибирати шкідливий код з його прошивки, а тоді всім разом розбиратися з Великим Т та рятувати людство.

Також у коміксі розкриваються одразу декілька інших важливих тем. Чи можуть машини мати свідомість та ідентичність, що особливо актуально, зважаючи на розвиток штучного інтелекту. Друг, який раптово стає ворогом проти власної волі. Вплив віртуальної реальності на нашу, та розкриття суперсил-талантів, які є у кожного.

Не дивлячись на серйозну тему, коміксу не бракує гумору: цитати з віршів та пісень, знайомі кожному, тут майстерно вплетені в сюжет, тому ця фантастична пригодницька книга сподобається не лише дітям, а й батькам. Як і нове опудало на соняховому полі.


«Пес Патрон. Маленька історія про велику мрію»


Текст — Зоряна Живка, ілюстрації — Богдана Бондар (Свічадо, 2022 р.).

Біографічна повість про самого пса Патрона, його сім’ю та, власне, кар’єру сапера. Перш за все, книга дуже пізнавальна: тут розповідається і про саму породу Патрона — джек-рассел-тер’єр, і про мови спілкування тварин, зокрема собак та котів, про кінологічну службу та тонкощі роботи рятувальників.

Авторка описує життя й пригоди Патрона від його імені. Простими словами, так, як міг би бачити навколишній світ собака. Історія не казкова, але по-сімейному тепла, щемка й подекуди дуже сумна. Згадки про мандрівки потягом, перші заняття на полігоні, пошук свого хисту переплетені з історіями про війну 2014 року, початок повномасштабного вторгнення та загибель колег і зруйнований Чернігів.

Акварельні малюнки вдало доповнюють текст й підсилюють емоційне сприйняття книжки. Малюнки сімейної подорожі, песика, що спить з ведмедиком, казкового симаргла викликають теплу усмішку, й натомість — міни на городі, поряд з морквою, пожежі, розбір завалів обережно знайомлять дітлахів з викликами сьогодення.

Втім, не бракує повісті й натхненних моментів: як мрія стати рятувальником-сапером, не без складнощів, та все ж здійснилася для Патрона. «Раджу вам: мрійте! Навіть якщо мрія видається неймовірною! Звісно, щоб досягнути задуманого, треба бути наполегливим, але без мрій можна хіба лежати під столом і вишукувати надуманих бліх із хвоста. Нудьга!»

Чимало веселого дуркування, знайомого і собакам, і дітлахам: «А є слова, геть позбавлені змісту: філософія, приберизасобою, кібернетика, негризиковролін, тригонометрія, абстракція… Коли люди це кажуть, вони не мають на увазі нічого путнього. Це просто людський дзявкіт.»

І найголовніше: мрія про перемогу і відбудову: «Я вдягаю жилет і стаю поруч із колегою – він тримає в руках металошукач. Металошукач пищить. Я беруся до справи! Хай як глибоко сховалися ворожі подарунки – ми їх усі знайдемо. І знешкодимо! Гав!»


«Буду як Патрон»


Текст — Катажина Ририх, ілюстрації — Катажина Садовська, переклад з польської — Олеся Мамчич (Vivat, 2023 р.).

Історія польської письменниці Катажини Ририх про собаку-рятувальника на ім’я Герой з перших сторінок занурює в атмосферу початку повномасштабного вторгнення: неспокій, тривога, метушня, звуки сирен та вибухів, й посеред цього —крихітне цуценя, що навіть не має імені, та понад усе мріє зустрітися зі своїм татом. Втім, коли людський тато йде в ТРО, кіт зникає, а решта сім’ї разом із собаками планує виїзд, песик хоче залишитися. І ця його мрія здійснюється, хоч і зовсім не так, як йому б хотілося.

В книзі зачіпається багато сумних та щемких тем. Світ, показаний авторкою собачими очима, емоційний та змушує увесь час хвилюватися за героїв. Чи вдасться песику знайти підмогу та допомогти врятувати людину з-під завалів? Хто годуватиме його? Хто і навіщо взагалі вкрав будку собаки-з-за-річки? І зрештою, чи зустрінеться він зі своїм татом, та до чого тут узагалі Патрон, якщо історія — не про нього. Чи все ж таки про нього?

«Отже, Патрон мав бути псом. Таким самим, як я. Тобто я на нього схожий, тільки малий. Це означає, ми належимо до однієї — не знаю чому, а серце забилося швидше, — родини. Ми робимо ті самі речі. Тобто шукаємо людей. І ще він шукає, ну отих там… вилетіло мені з голови. Але щось підказувало, буцімто всього я ще не знаю. І оце — найважливіше — чекає на мене попереду

Ілюстрацій в книзі небагато, та вони виконані в цікавому авторському стилі, одразу привертають увагу та гарно розкривають характери персонажів. Книга серйозна, втім, тепла й чуттєва. Гарна історія, щоб відрефлексувати події початку повномасштабної війни, або розповісти про них дітям, котрі, як і Герой, були тоді надто маленькі, аби зрозуміти, що таке війна.


«Сни пса Патрона»


Текст — Галина Ткачук, ілюстрації — Валентина Романова (Свічадо, 2024 р.)

Теплі історії про собачі сни розважають малого песика, який тимчасово живе в рятувальників, який не любить спати, бо на його подвір’ї ніч була цікавою-прецікавою. Втім, сни теж можуть бути цікавими-прецікавими.

Тут є історії про те, як Патрон був людиною і заблукав у лісі, як потрапив у закалюжний світ, де був справжнім поганцем, про фабрику клонування, та навіть про те, як виготовити власними лапами хмару, від якої у всіх буде бажання обійматися та писати одне одному приємні повідомлення.

Казкові пригоди зовсім не схожі на реальне життя Патрона, але чудово відображають його характер та місію рятувальника. Навіть будучи поганцем у сні, він зрештою вчиняє правильно.

Книга вчить турбуватися про інших, щиро дружити, а ще — намріювати собі сни, наприклад такі, як сон про власне місто, у якому є вежа, з якої видно всю Україну.

«А  ще у  цьому сні є будинки, в  яких будуть усі, кого ти любиш і за ким скучив. А ще там завжди близько, немає відстаней, звідти можна легко потрапити будь-куди.»

Щедро, детально та дуже мило ілюстрована, вона чудово підійде для читання на ніч, адже кожна історія тут така ж тепла, як клаптикова ковдра зі ста шматочків, які зв’язали сто добрих людей.

Варто зауважити, що пес Патрон має власний бренд «Патрон не спить», тому для його використання, зокрема в книгах, потрібно мати дозвіл від правовласників або ж офіційну ліцензію. Такий дозвіл вже має організація ЮНІСЕФ, а також видавництва Свічадо та Ранок. Книга видавництва Vivat «Буду як Патрон» перекладна, тому не потребує додаткового ліцензування. Отож, в усіх оглянутих книгах права на бренд собаки-сапера захищені. А всім, хто читає про нього книги чи комікси, дивиться мультики й вчиться мінної безпеки, Патрон передає дружній лизь.

Повсякдення з пригодами

У шестирічного Марка почалося складне життя. У нього багато справ: якісь швидкі, мов сапсани, а інші геть равликові. Від нього очікують терпіння, акуратності, розуміння і всіляких інших дорослих речей, зробити цікавішими які завжди допоможе нестримна Маркова фантазія.

Марко вже знає, як багато в дорослих справ. Його батьки постійно кудись ідуть, метушаться чи навпаки ― надто вже сповільнюються. Звісно ж, Марко не лишається осторонь: разом із мамою і татом йде в банк та до нотаріуса, їздить маршруткою, прибирає кімнату перед візитом бабусі та чекає, поки мама «дві хвилиночки» порозмовляє з подругою. Усі ці та безліч інших подій він перетворює на веселі пригоди, і навіть вигадує власні переможні танці.

«Раніше я думав, що в п’ять років починається складне життя. Тоді тебе готують до школи і вчать самостійно витирати дупцю. Та я помилявся. У шість жити ще складніше!»

 «Ну придумай щось, Марку» Саші Войцехівської – реготальна книга про повсякдення невгамовного шестирічки, й чудово потрапляє в обрану вікову категорію. Влучні дитячі слівця, які використовує авторка, ще більше посилюють довіру до тексту. Це майстерно написана яскрава весела та динамічна дитяча книжка, створена не лише для дітей, а й для дорослих, які читатимуть її малюкам та впізнаватимуть себе й зможуть поглянути на світ очима своєї дитини. Вона поділена на невеличкі розділи-справи, які трапляються в кожній родині ледь не щодня. Про всі справи та пригоди Марко розповідає сам.

Наприклад, про похід у банк:

«Я б хотів посміятися з того, як ми з мамою лізтимемо у дво-, а краще трилітрову банку, але то малючковські жарти. Мене таке вже не регоче».

Про мамину каву:

«Іноді я шкодую, що поки не п’ю кави. Щоранку в мами є залізний, тобто кавовий, тобто безкавовий аргумент-відмазка від усього, що вона не хоче робити: – Я ще не випила кави, пізніше. А я так казати не можу. І геть не маю як відмовити, коли вже накавована й задоволена мама підводиться з-за столу й каже: – Маркусику, збирайся в садочок».

Та про те, як не варто будувати житлові квартали:

«Але поруч немає ні гойдалки, ні пісочниці. Я такі двори навіть дворами не називаю. То якесь знущання з дітей».

Одразу ж привертає увагу обкладинка, за якою одразу зрозуміло, що головний герой ― справжній вигадник. Над ілюстраціями працювала Ольга Ребдело, їй вдалося влучно та яскраво доповнити тексти веселими й багатими на деталі ілюстраціями. Намальовані в дитячому стилі, емоційні, страшенно симпатичні. Передати емоційність Марка та його нестримність ілюстраторці вдалося на всі сто.

Ілюстрації: Ольга Ребдело

«Ну придумай щось, Марку!» – книжка, з якою можна навчитися купи нових сімейних ігор, прогнати нудьгу та пригодницьки досліджувати навколишній світ. Тут є і завдання, і майстер-класи переможних танців з QR-кодами, за якими можна переглянути відеоуроки від авторки, а в кінці – щоденники власних ігор та переможних танців. У реаліях війни такі веселі книжки допомагають повернути дітям частинку безтурботного повсякдення. Це тепла, світла, яскрава та весела книжка для всієї родини.

Цінність безумовної довіри: принципи відбудови шкільних бібліотек

Система шкільних бібліотек, яка не реформувалася ще від радянських часів, давно втратила актуальність та бодай якусь конкурентоспроможність серед інтересів сучасних дітей. Оновлені шкільні бібліотеки нестимуть зовсім інші цінності та стануть класними учнівськими просторами, що об’єднають дітей довкола книги.

Під час проведення Книжкового Арсеналу відбулася важлива та довгоочікувана дискусія «Шкільна бібліотека: (пост)воєнна візія». Міністр освіти Оксен ЛІСОВИЙ разом із письменницею, керівницею лабораторії дитячого читання НЦ «Мала академія наук України» та засновницею проєкту промоції дитячого читання «BaraBooka» Танею СТУС, а також директоркою благодійного фонду savED Оленою СЕВЕРЕНЧУК та директоркою зруйнованої школи в Новому Бикові на Чернігівщині Наталею ВОВК розповіли, якими бачать сучасні шкільні бібліотеки та які цінності повинні бути в них закладені.

Від початку повномасштабного вторгнення 265 закладів освіти було зруйновано та ще понад 3000 ― пошкоджено. Загалом це майже 11% з усіх українських закладів освіти, і переважна більшість із них ― саме школи та, відповідно, шкільні бібліотеки.

Під час планування відновлення цих шкіл Міністерство освіти України звернуло увагу і на шкільні бібліотеки: під час ревізії книжок та списання російськомовної літератури бібліотекарі й освітяни побачили майже порожні полиці, де залишилася хіба українська класика та шкільні підручники. З таким бібліотечним фондом конкурувати за увагу дітей шкільні бібліотеки на даному етапі просто не можуть.

За словами Оксена ЛІСОВОГО, МОН готове до перебудови шкільних бібліотек, які насправді мають величезний потенціал. Наразі ж їхнє значення знецінилося й звелося до видачі підручників та прийому їх назад наприкінці навчального року.

Крім того, цінності, які були закладені у шкільні бібліотеки та школи в цілому, спрямовувалися на виховання дисциплінованих, слухняних виконавців. Та для демократичного суспільства набагато більш важлива цінність довіри по замовчуванню. Вільний доступ до книжок, де бібліотекар буде помічником і провідником у світ книги, а не контролером, дозволить сформувати безумовну довіру до дитини, і саме вона лежатиме в основі сучасних шкільних бібліотек.

Міністр освіти переконаний, що діти, яким довіряють, вчаться довіряти також: «У новій школі ми бачимо бібліотеки як простір соціальний, у якому учні “тусуються”, в який можуть вільно зайти, вільно взаємодіяти з книгою. Але найголовніше – це те, які книги там будуть».

Він також не виключає, що якийсь час оновлені відкриті бібліотеки втрачатимуть книжки. Це природний, загалом позитивний для сфери книговидання процес, із яким варто не боротися, а закладати кошти в бюджет на оновлення бібліотечних фондів.

«Чия школа? Директора? Учителя? Громади? Дитини? Та спільна. Тому дитина повинна мати вплив на свою школу та бібліотеку. На вибір книг. Учнівське самоврядування, яке залучатиметься ― це вже про ціннісні речі. Ми формуємо громадянина на всіх рівнях», ― зазначає Оксен ЛІСОВИЙ.

Міністр освіти України Оксен Лісовий і письменниця Таня Стус

Художня література не була актуальною для шкільних бібліотек у принципі, розповідає Таня СТУС. Більша частина фондів складалася з книжок, до яких дітей просто не можна допускати.

Утім, уцілілі бібліотеки можна досить просто трансформувати у класні учнівські простори, а щодо зруйнованих ― набагато легше та доцільніше буде відразу створювати нові сучасні бібліотеки з якісною літературою.

Найефективніше побудувати зв’язку дитина–книга та промоціювати дитяче читання можна саме через школи. За словами Тані СТУС, досвід організації бібліотечного простору нового зразка вже є: «У приватних школах, куди мене запрошували, бібліотечні простори дуже класні. Ми можемо переймати їхній досвід, адже там дійсно є зосередження навколо книжки. Я дуже розраховую на ці простори, на зміну функціональних обов’язків шкільних бібліотекарів. Тому що це мають бути не випадкові, формальні працівники, а люди, які палають і горять темою читання, Люди Книги».

Під час заходу SavED збирали книжки для шкільних бібліотек

Благодійний фонд savED активно працює над відновленням шкільних бібліотек на деокупованих територіях. Його директорка, Олена СЕВЕРЕНЧУК, розповідає, що наразі створено вже понад 30 оновлених бібліотек, і до кінця року планується створити ще стільки ж.

«Книга це один із найпростіших, найдоступніших способів утекти та сховатися від того жаху, який пережили люди на деокупованих територіях», – зазначає вона.

Однією з найбільших мотивацій є діти, які збираються на подвір’ях своїх зруйнованих шкіл. Олена СЕВЕРЕНЧУК також стверджує, що відкритий бібліотечний простір із книгами в нашій ситуації – це можливість організувати для них цікаве дозвілля найшвидше та найдоступніше: «Для цих дітей книга це те, навколо чого вони можуть зібратися та згуртуватися. Наразі це одні з найсильніших емоцій, які вони здатні проживати».

Наталія ВОВК, розповідаючи про результати відновлення бібліотеки зруйнованої школи в Новому Бикові, зазначила, що ще ніколи не бачила так багато якісної української літератури на полицях шкільної бібліотеки.

Підтримав Наталію й Оксен ЛІСОВИЙ: «Я знаю, на що спроможні наші сучасні українські письменники. Вони роблять неймовірні речі та створюють надзвичайно конкурентноспроможну літературу».

Разом із відновленням шкіл та бібліотек, міністр освіти ставить завдання також максимально скоротити пов’язані з цим бюрократичні процедури.

Отже, у планах Міністерства освіти – переформатувати шкільні бібліотеки так, щоб діти змогли відійти від звичного занурення у «кріпацтво й страждання», натомість завдяки сучасній літературі знаходити власну ідентичність та формувати життєві стратегії в актуальних реаліях. Планується створити на базі школи бібліотечний простір, де учні почуватимуться вільно. Простір, що гуртуватиме їх навколо книги та розвиватиме справжні демократичні цінності, будуватиметься на принципах доступності та безумовної довіри.

Фото: Книжковий Арсенал