All posts by Написатор

Літературна класика і школа: історії стосунків

Дискусія навколо вивчення у школі класики української літератури (чи вивчати її? як вивчати? у якому контексті? у якому обсязі?) ‒ одна з найзапекліших у середовищі літературознавців, освітян та батьків. БараБука не вперше висловлюється з цього приводу, однак цього разу ми вирішили дати слово учасницям та учасникам «Написатора», нашої підліткової редакції. Оповідаючи про свій дитячий та підлітковий досвід, вони пропонують власне бачення проблеми, базоване на реальних шкільних ситуаціях.

Ілюстрація з книжки Тома Ґолда «Печемо з Кафкою». Переклад: Геннадій Шпак

Класичні твори бувають цікаві та нецікаві. Хоча легше сказати, що всі вони нецікаві. Спитайте хоча б одну людину про класичний твір через кілька днів після вивчення цього твору у школі. Скоріш за все відповідь буде: «Гм, е-е-е… Не пам’ятаю». У мене, наприклад, так завжди. Я навіть не пам’ятаю назви хоча б одного класичного твору. Я прочитав, завдання зробив, тест здав на 11–12 і забув. Це помічається у багатьох сучасних дітей та підлітків.

Павло Калараш


Мені дуже складно вчити неримовані вірші, які для мене не мають сенсу. Я краще і швидше вчу вірші римовані. Наприклад, «Як дитиною, бувало» Лесі Українки. На мою думку, не має сенсу вчити вірші. Я не розумію, навіщо це. Якщо для того, щоб розвивати пам’ять, то у мене є краща ідея. Можна вчити пісні. Адже коли ти багато разів і часто слухаєш пісню, вона запам’ятовується і розвиває пам’ять. Або ж просто створює більше місця у вашому мозку. 😉

Надія Марченко


«Дорогою ціною» ‒ «сумна історія кохання Остапа і Соломії…» Та ні, у цій історії немає щирого кохання, а головний герой узагалі дивак, який кидає свою дівчину у неволі, а сам тікає куди подалі. Увесь час протягом читання твору автор тримає нас в ілюзії любові, справжньої, якої немає ні краплі. Що це за хлопець такий, який наприкінці не помирає, щоб бути з коханою, вона ж життя віддала за його порятунок! Ні, звісно ж краще жити, і стати одиноким дідом, якому будуть ввижатися душі померлої дівчини і товариша! «Любовний роман». Сміх та й годі!

Аліса Перемітчик


Не любите оповідання «Федько-халамидник»? Ви просто не так його читаєте. Дехто не любить цей твір через його сумний кінець. Коли я прочитав це оповідання, то вирішив подивитися на нього з іншої сторони. Федько з Толею не дружив, але інколи кликав його по-дружньому гуляти. Інколи Толя сам виходив до нього. Далі вони заклалися на ножик і чижика, що Федько добереться до кінця острова і назад. Але Толя не хотів здаватися і теж пішов на лід. Ризикуючи своїм життям, Федько рятує його. Однак коли Федька спитали: «Це ти повів його на лід?», він сказав: «Так». (Хоча Толя сам поліз). Цей твір про відданість Федька і зраду Толі.

Іван Нежута


О ні-і! Вчителька задала читати! Та не якусь там казочку, а про самого ТАРАСА ШЕВЧЕНКА! Велече-е-езний уривок, та ще й гарненько вивчити. А ми ну зовсім не хотіли читати. Навіть на книжки не хотіли дивитись, навіть на найбільш цікавезні книжки усього нашого світу.

(А з тобою таке траплялось? :))

Спочатку ми всі зарепетували і дуже засмутились. Ну дали б нам почитати про чиїсь пригоди! Поліанну, наприклад, чи Тома Сойєра, Гаррі Поттера або якусь казку Пушкіна. (Але, на жаль, це був четвертий клас і зарубіжки в нашому розкладі не було).

Ну що ж робити? Довелося нам цілісінький жовтень вчити і вчити «Тарасові Шляхи». І нам справді сподобалось. Ми побачили життя славетного письменника з іншого боку, і ми зрозуміли, що цей твір не такий, як ми думали. Нам стало цікаво і ми так захопилися, що почали носити цю книгу з собою до школи! Деякі змогли знайти «яскраві фарби» на сірому фоні «кошмарної нудьги». І нам сподобалось знаходити такі «фарби». І тепер «квас-Тарас» зовсім інша людина в наших очах. Та це чиста правда.

І ми всі зробили висновок, що класика (будь-яка на цій планеті) не завжди нудна і чорно-біла. Треба тільки навчитися читати її правильно і, як кажуть, свіжим оком. 🙂

Ксенія Воробей


Багато дітей не люблять вчити вірші, але я не розумію, чому. Наприклад, я люблю їх вивчати. Так, я згодна, бувають складні слова. Але якщо спитати в когось чи самому здогадатись, то насправді все легко.

Єва Третяк


Усі так піклуються про ментальне здоров’я учнів… Але ж, товариші, хіба можна вийти з класу, не хитаючись, після прочитання «Захара Беркута»? Коли таким людям, як я (себто з багатою уявою) давати читати щось на кшталт: «А сонце сходило, освітлюючи галявину, заляпану кров’ю та закидану тілами, і його проміння виблискувало на калюжах крові та витеклих мізків», ‒ фантазія стає їхнім головним ворогом. Галльоу, ті, хто там, нагорі! Ви точно читали цей твір? Я вже не кажу про те, наскільки важко його сприймати через купу діалектизмів та архаїзмів…

Мирослава Карашівська


Коли ми говоримо про класику, то синонімом цього слова у нас завжди є школа. А вся справа в тому, що саме у цьому місці ми вивчаємо класичні твори, і тому думка багатьох школярів про класику та класичну літературу починає погіршуватися. Зачасти це відбувається через те, що ми занадто швидко читаємо книгу, аби встигнути підготуватися, або вчителі розповідають нам по книгу нецікаво. Саме так формується нелюбов до класики. Але варто хоча б один раз взяти класичний твір та прочитати його самому, не біжучи нікуди, вдумливо, як думка про книгу швидко змінюється! Як висновок можу сказати, що перш ніж судити книгу під жанром «класика», прочитайте її належним способом. Гадаю, це може змінити вашу думку!

Анна Полегенько


Психіка людини ‒ цікава річ. Її можна розглядати у різних ситуаціях. Але, на мою думку, найцікавіше спостерігати її у реакції на літературу. Не так давно я зіштовхнулася із ненормальною, як на перший погляд, ситуацією. На українській літературі за програмою одразу один за одним ішли твори із трагічним кінцем. І після вивчення двох таких творів емоції моїх однокласників змінилися із суму і співпереживання на насмішки та чорний гумор. Це спершу здалося мені дивним, але потім я зрозуміла, що це нормально. У багатьох творах класичної літератури я зустрічала схожі трагічні моменти, тому вважаю, що через їхню велику кількість ми не можемо сприймати їх усі однаково глибоко.

Віталія Сидоренко


Я вивчаю українську літературу, як і всі. Якщо хочеш прочитати твір, то читай, а не шукай допомогу. Якщо хочеш прочитати книгу, то читай кожен день по п’ять сторінок (чи більше).

Я хочу розповісти, як вникати в книжки. Бо багато людей (я зокрема) читають книжки, не вникаючи. По-перше, ти маєш захотіти читати ту чи іншу книжку. Бо якщо не захочеш, мозок буде ковзати текстом, не вникаючи.

Якщо це все не про тебе, то не читай цей текст і не критикуй зловтішно.

По друге, запам’ятай пункт «по-перше».

Гліб Омельченко


Дуже часто, коли у школі задають щось почитати, всім одразу починає не подобатися книжка. Чому? Якщо розібратися, то це через те, що вчителі та науковці самі підібрали ці книжки із думкою, що дітям вони сподобаються.

Якщо хтось просто так прочитає твір із власної волі, то твір цей може стати навіть улюбленим. А якщо та ж сама людина прочитає той самий твір примусово ‒ він уже автоматично поганий.

Тож є одна велика порада: передчасно читайте усі книжки зі шкільної літератури. Принаймні ті, назви яких вас зацікавили.

А в кінці (чи в середині) кожного заданого твору спробуйте знайти хоча б 20 позитивних моментів.

Софія Капшук

Ілюстрації зі спільноти «Файні меми про українську літературу»

Старі книжки проти нових: чи можливе примирення?

Оновлення шкільних програм, нові підходи у навчанні, Нова Українська Школа: один із трендів у сучасній освіті ‒ пошук нового. Зрештою, нові покоління учнів потребують учителів нового покоління. Але що робити із тим старим, яке ми отримуємо у спадок? Наприклад, зі старими книжками?

Учасники та учасниці підліткової редакції БараБуки «Написатор» діляться своїми міркуваннями про роль старих видань у бібліотеках сучасних підлітків і що можна зробити зі старими книжками.


Щодо старих книжок, то вони дуже докучають людям, які живуть зараз. По-перше, там може бути старий правопис. Якщо це підручник, то його взагалі не можна використовувати, це зрозуміло. Вважається, що читаючи, ми поповнюємо словниковий запас. Та деякі старі книжки мають неправильне написання слів, тож ми їх неправильно запам’ятовуємо. Деякі, а точніше більшість, старих книжок містять старі стереотипи, що також негативно впливають на людей, тому читати старі книги я вам не рекомендую. У них можуть вживатися архаїзми та історизми, які можуть зробити ваше читання важчим.

Куди діти такі книги? Якщо книжка морально або фізично стара, то її можна використати як дизайнерський елемент у кімнаті, або віддати тому, кому вона потрібна.

Поліна Ільховська


Якщо книжка вже порепана, зникає бажання її читати. Сторінка порветься чи випаде… Такого типу книги варто переводити в електронні формати (fb2, pdf, word). Доволі важко фізично пошкодити файл, якщо його навіть у руки взяти не можна! Інша справа ‒ коли книга застаріла морально. Стара ідеологія, стереотипи, уявлення і навіть мова! Усе перелічене дуже важко сприймається сучасним суспільством через брак інформації чи розуміння. За такими книгами можна досліджувати історію, тож їх треба здати історикам в архів.

Георгій Благовещенський


Нові книжки мають певні переваги, але старі розповідають і розповідатимуть про історію. За допомогою їх можна поринути в інше століття.

Нові книжки можуть розповідати про щось нове, цікаве, незвичне… Або про нудне. Нові книжки можуть допомогти нам у новому часі або просто розповісти щось нам звичне.

Обидва типи книг ‒ унікальні, несхожі і цікаві. Я не можу сказати, що старі книжки погані.

Іван Фидасюк


ПЕРЕВАГИ НОВИХ КНИЖОК

По-перше, це відсутність (зазвичай) стереотипів на кшталт «жінка не може заробляти гроші, її місце на кухні». Зараз жінки не залежать від чоловіків, і цей стереотип може навіть декого образити.

По-друге, (це залежить від стилю), нові книжки переважно більш зрозуміло написані (я про мову).

По-третє, у сучасних творах часто набагато краще розкриті сучасні проблеми.

Мені здається, сучасні люди легше сприймають сучасну літературу. Вона більше розкриває те, що хотілось би почитати.

Ганна Губарець


У мене на полицях стоять книжки, на яких написано «12 р.». Це підтверджує їхню старість, адже їх видали іще тоді, коли радянський рубль був дорогим. Мені подобаються старі книги. Читайте їх!

Катерина Благовещенська


Не знаєш, що робити зі старими книжками? Думаєш, що старі, облізлі корінці й сторінки зі стертими літерами нічого не варті? Друже, ти сильно помиляєшся!

Для любителів фото у мене є чудова пропозиція. Старі книжки можуть послугувати чудовим реквізитом. Завдяки їм ти можеш стати зіллєваром, цілителем, бібліотекарем, середньовічною відьмою, ельфом, та ким завгодно. Повір, це додасть неабиякої родзинки до твоїх світлин.

Якщо не подобається тема фото, ти можеш зробити свій внесок в екологію. З цих корінців й сторінок вийде чудова речовина для нових книжок, зошитів та багатьох інших речей. Здати паперові твори на переробку не так уже й важко.

Не потрібно недооцінювати старі книги, вони можуть прекрасно допомогти як тобі, так і світові загалом.

Варвара Берестовська


У старих книжках багато незрозумілих слів. От читаєш ти книгу, а там незрозуміле слово, тож приходиться дзвонити дідусям і бабусям, щоб дізнатися його значення. І так завжди. А ще бувають старі книги з великим обсягом опису місцевості. От кому зараз цікаво читати сторінку про опис листочків на дереві? Якщо видалити з книг хоча б половину всіх описів, то, мені здається, що розмір книги зменшиться вдвічі. А ще в старих книгах багато радянських історій про війни, і зараз це вже не так актуально як раніше. Я вважаю, що старі книги потрібно редагувати та перевидавати, тому що навіть там можна щось цікаве знайти.

Марія Самборська


Чи книжки української класичної літератури морально застарілі?

Ця дискусія має кілька сторін, які мають свої аргументи, й готові до розмови, яку я зараз розпочну.

Отже, стара література, що вона собою являє, і чому сучасна система освіти висуває її представників для вивчення моральних понять? Очевидно, що це не спроста, вони несуть у собі якусь думку, чи надихають на роздуми. Стара література дуже багатошарова, тим самим важка до розуміння. На жаль, вона не розрахована на людей-тугодумів, які досі живуть у нашій країні. Але навіть такі люди мають право на знання. То що ж робити? Звичайно, можна написати велику товсту книжку з дрібними літерами і тонкими сторінками, і в ній все роз’яснити. Та така ідея також не практична, оскільки такий варіант важкий для читання, бо суха інформація важка для сприйняття. Залишається тільки донести ті самі думки, але вже іншими авторами, або перевидання. Перший варіант малоімовірний, оскільки сучасні автори навряд чи захочуть робити переспіви, вони радше прагнуть донести власну думку, яку вони самостійно виносили у своїй уяві. А от варіант з перевиданням більш реальний. Буде просто приємніше брати в бібліотеці нову книжку, щойно з друку, зі стильним дизайном і цупкою обкладинкою. Враження від книжки також залежить від того, яка вона на вигляд. Не можна брати одну й ту саму цукерку і підсовувати її 30 років підряд. Можливо, саме перевидання змінить ставлення дітей до класиків як до чогось нудного, вдихне в твори нових барв. На цьому я прощаюся, але скажу, що все, що я отут наговорив, моя суб’єктивна думка, і не треба сприймати все за чисту монету.

Олесь Фидасюк


Як прикрасити бібліотеку старими книжками?

Можна підвісити старі книжки до стелі бібліотеки на мотузках, це виглядатиме казково. Можна приклеїти їх до стола: наверх та по боках. Також книжки можна повісити на стіни як декорації (ідей можна придумати багато).

Інша ідея ‒ бібліотека для бабусь. Більшість старих книжок (наприклад, кулінарні) їм точно стануть у пригоді. У літніх людей часто буває більше часу для читання. І якщо була би така бібліотека старих видань, то, гадаю, навіть молоді було би цікаво щось звідти почитати.

Марія Оземко


Що робити зі старими книжками?

Якщо у вас вдома є книжки, які ви вважаєте застарілими (у будь-якому плані, фізично чи морально), можна їх позбутися, тим самим допомагаючи іншим любителям книг. У Києві є полиці для книжкового обміну. Віддаючи свої книжки, ви можете обрати щось для себе. Звичайно, у вас може виникнути питання: кому старі книжки здалися? Існує багато любителів олдскулу, які залюбки заберуть те, що ви вважаєте непотрібним. Закликаю вас не викидати книжки, навіть якщо ви вважаєте їх нудними. Це не тільки псує довкілля, а й розбиває серця екоактивістів!

Влада Бєлова

Читання влітку: лайфхаки, секрети, підводні камені

Карантин чи не карантин, але літо скасувати не вдасться. Воно наближається до нас зі скаженою силою і, звісно ж, неодмінно має містити у собі хоч трошки читання. Або багато читання. Або дуже-дуже багато читання. Як, що, де і чому варто читати влітку – розповідає команда «Книгодрузяки» літгуртка «Написатор».

Читайте також: БараБука радить: список читання на канікулах

Ганна Губарець:

Які книжки варто читати улітку

На канікулах треба читати товсті книжки про магію (бажано з продовженням!). Було б добре, якщо та книга, яку ви зібрались читати, вже з місяць зирить на вас дивним поглядом. У такому випадку краще почати її читати, коли не хочеш робити завдання з математики (перед цим не забудь вимкнули комп’ютер з розетки). Так легше буде поринути у світ, про який розповідається у книзі. Та якщо ви знайшли якусь цікаву книжку зі шкільної програми (ого, невже в шкільній програмі бувають цікаві історії, крім фрагмента з «Вечірніх крамниць вулиці Волоської» у хрестоматії?!), то рекомендую сісти на кухні, балконі або в альтанці і запастися пачкою чіпсів або цукерок. А якщо це просто книга з бібліотеки – починайте читати її, щойно за рогом зникнуть двері бібліотеки (бібліотекарі ще подумають, що ти божевільний колекціонер…). Приємного літнього читання!

Іван Фидасюк: 

Де читати влітку?

1. На свіжому повітрі. 

2. Там, де тобі зручно. 

3. Вдома.

4. Будь-де.

Коли читати влітку?

1. Зранку. 

2. Після обіду.

3. Вночі.

4. Будь-коли.

Софія Капшук:

Що робити зі списком літератури на літо? 

Точно не відкласти. Читати усе. Кожну оповідь. Але застерігаю! На літо категорично забороняється читати будь-які книжки, в назвах яких згадується скажений сніговик або бігуді з сиром!

Де, коли і як краще читати влітку? 

Звісно, не на дереві о 23:54. І точно не задом наперед. Найкраще також читати подалі від стихійних лих та розлючених ведмедів. А так, з місцем усе гаразд! Читати влітку бажано більше десь біля липня, а на початку червня і в кінці серпня проходьте більше вікторин. І не забувайте, що читати слід вдумливо і голосно, щоб заглушити гучну музику із сусіднього двору!

Не знаєте, як вести літній читацький щоденник? 

Не хвилюйтеся. Треба просто писати назву книжки (яку прочитав), автора та короткий зміст. А ще дату, коли її прочитав. А ще скористатися чорною ручкою! І не забувайте, де саме варто це писати. А саме: 1. На комоді; 2. У старому підвалі; 3. В книжці «Вечірні крамниці вулиці Волоської»; 4. На олівцях; і 5. Біля скаженого пса, що любить ріпку.

А що все-таки варто читати на канікулах? 

Та все, що спаде на думку. Крім вище згаданих сніговика та бігудів з сиром. А якщо запишетесь у бібліотеку, остерігайтеся вогнедишних книжок та книжок з іклами та лапами.

Збираєтеся у подорож? 

Куди? Це тісно пов’язане з вибором книжки! На море беріть Емілі Віндснеп. У гори беріть книги про гори. А у ліс – величезну книжку про темряви лісів та печер. Або… в кожному місці вам підійде книженція про Гаррі Поттера. 

І останнє питання, яке увесь час не дає спокою, коли ти біля води! Як не впустити туди книжку? Є кілька варіантів. По-перше, не беріть туди книжку. По-друге, зробіть для неї штатив. А по-третє, у вас має бути спеціальний матрац для книжок із закладкою! 

Сподіваюся, цих літніх новин вам вистачить. Гарного читання і книжкування! 

Іван Нежута:

На канікулах чи на карантині краще читати фентезі та детективи. Наприклад, серію «Звіродухи» (їх 7 частин), «Розумник. Загадковий злочин, особливий детектив» Кіма Слейтера. А не варто читати смішні, дитячі та наукові, бо такі книжки читати нудно й не цікаво. Краще читати щось бомбезне для підлітків. 

А взагалі краще читати не книжки, а різні історії в додатку «Взахлёб» (англійський варіант назви – «Catch» – примітка БараБуки). Там тебе чекає багато жанрів, цікавих історій, крутезна атмосфера, озвучка історій. Мені найбільше подобається сидіти на жанрі жахів. Наприклад, «Пекельне спецзавдання», «Будинок дядька Грегора», «Лігво», «Таємниця монстра з темряви» та інші. 

Але якщо у тебе немає цього додатку, то почитай «Тринадцять історій у темряві» Галини Ткачук. Тільки коли будеш читати цю книжку, зачини двері, ввімкни світло, щоб Серединожер тебе не зжер! Бу!

Надія Марченко:

Читати краще у спокійному тихому місці, де мало людей. 

Наприклад, на низькому дереві, на широкому підвіконні, на сходах тощо.

У літню мандрівку з собою краше брати спокійні книги, щоб потім заснути, чи цікаві історії, щоб прокинутися.

Ксенія Воробей

Що робити влітку із книжками зі шкільної програми 

Треба зробити невеличкий записник. Написати у ньому так: 

1. Книжки, які я повинен(-на ) прочитати влітку зі шкільної програми. 

2. Книжки, які я не хочу читати влітку зі шкільної програми.

3. Книжки, які я хочу прочитати влітку (не шкільна програма). 

А коли щось прочитаєш (шкільна чи не шкільна програма), то запиши про це в той записничок. Якщо хочеш, можеш записати книжки, які залишилося прочитати. Або можеш усе запам’ятати. Це потрібно, щоб ти знав, які книжки ти будеш читати, а які ні. Це не обов’язково, це просто для людей, які люблять усе робити наперед й по плану☺. Ти можеш просто сказати собі «Оце хочу, це не хочу». І все! 

Лайфхак: якщо не хочеш читати книжки шкільної програми – не читай! Тебе ніхто не змушує. А коли тебе спитають, що ти прочитав цього літа, які книжки, відповідай, що прочитав звичайні книжки. Дехто може подумати, що ти говориш про шкільну программу. 

Ще є мінуси. Замість того, щоб читати книжки, які тобі цікаві, ти маєш читати книги, які тобі задали ☹. НЕ ТУРБУЙСЯ ПРО ШКІЛЬНУ ПРОГРАМУ! Не обов’язково читати їх. Вчителі це задають, бо думають, що ти зовсім не читаєш. Вони хочуть розвивати у тобі інтереси. Вчителі як твої другі батьки. Тому не треба цілими тижнями давитися книжками, котрі тобі не подобаються. А якщо подобаються, читай на здоров’я! 

Ти маєш читати книжки, які тобі подобаються☺. 

Як не впустити книжки у басейн, озеро, море

Я б відповіла так: коли з книгою в руках будеш підходити до водойм, підкладай під книгу маленький надувний матрацик. Такого ж розміру, як книга. Тоді, якщо через незграбність впустиш книгу, вона не потоне, бо її тримає на воді той самий матрацик ☺. Може бути і такий варіант: купувати книжки тільки з надувною обкладинкою. А такі не продають, скажеш ти. А ти візьми й влаштуй невеличке виробництво книжок із надувними обкладинками! 

P.S: Унизу інструкція таких книжок! ☺ На цьому можна гарно заробити! Спробуй такий варіант. Я раджу. Бо має бути весело під час виробництва.   

ІНСТРУКЦІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ КНИЖОК ІЗ НАДУВНИМИ ОБКЛАДИНКАМИ

1. Купи книжку, яку ти хочеш прочитати.

2. Купи матрац такого ж розміру, як книга*, обов’язково прозорий, щоб бачити назву книжки. 

3. Намаж матрац суперклеєм та приклей до книги, котру ти придбав й щодо якої боїшся, що вона впаде у воду. 

4. Дай час, щоб суперклей гарно приклеївся. На це піде кілька хвилин.

Бери книгу куди хочеш, якщо вона впаде у воду – не потоне! Бо вона із надувною обкладинкою. 

☺ ☺ ☺

* Якщо матрац завеликий, поріж його так, щоб він став такого ж розміру, як книга. Потім склей суперклеєм одну сторону з іншою, залиши маленьку дірочку. У цю дірочку, подуй, щоб надути матрац. Потім швидко склей і цю дірку. 

Як створювати літературних героїв: погляд підлітків

Наша підліткова література зараз у стані пошуку. Автори шукають відповідний тон і стиль, сюжети та героїв, проблеми та їхнє вирішення. А підлітки шукають книжки, які були би їм цікаві, шукають героїв, які стали би близькими. І де ж зустрінуться ці дві пошукові команди? Звісно ж, на сайті БараБуки. Адже сьогодні ми публікуємо міркування підлітків із команди «Книгокексики» гуртка «Написатор» щодо того, якими можуть і мають, на їхню думку, бути герої підліткових книжок, а саме – їхні характери, стосунки, зовнішність… і навіть одяг!

Усім письменникам, які якраз сідають за рукопис підліткових романів та повістей, переконливо рекомендуємо! 

Читайте також: Як обирати книжки? Поради від «Написатора»

Ідеальні герої

Буває, що головних героїв у багатьох літературних творах надто сильно ідеалізують. Це може стосуватися характеру, зовнішності, образу та манери поведінки, коли персонажам вдається все й одразу. За ними просто нецікаво спостерігати. Більше інтригують ті персонажі, у яких є деякі вади, бо просто ІДЕАЛЬНИХ людей не буває!

Також сильно дратує, коли головний герой поводиться нерозумно і постійно тупить. Це неприємно читати, бо у сто разів цікавіше спостерігати за тими героями, які поводяться логічно, і ця манера передається читачу.

Тому, варто враховувати деякі наче непомітні деталі при написанні книжки/статті/тощо.

Ірина Онищенко

Стосунки з батьками

Багато письменників зображують стосунки з батьками погано. Тобто батьки не можуть порозумітися з дітьми, і навпаки. Я вважаю, що навіть якщо дитина має погані стосунки з батьками, треба, щоб це швидко виправилося. Тобто не варто робити це основною проблемою головного героя. Не дуже цікаво читати книжку, коли у головного героя одна проблема, яку можна швидко вирішити.

Поліна Ільховська

Стосунки з батьками та стосунки з друзями/однокласниками

У чому різниця?

Погодьтеся, вдома підлітки частіше мовчазні або сумні. Так виходить тому, що вони не хочуть ділитися своїми переживаннями з батьками.

У школі ж ми ділимося своїми емоціями з друзями. Або знову-таки мовчимо.

Це варто враховувати, шановні письменники!

Софія Сілакова

Головна героїня

Набридло (і не тільки мені), що в книжках принцеса чекає свого принца. Зараз дівчата самі можуть постояти за себе. Ми, можливо, не такі сильні, як чоловіки, але буваємо мудріші та розумніші. Ми вже не слабка стать, а сильна (але по-своєму).

Щоб придумати сильну героїню, варто прочитати книжки, де подані приклади. (Наприклад, книжка «Багряна Королева» Вікторії Авеярд. Там подано цілих 4 приклади сильних жінок).

Варто придумати сили, окрім фізичної (сила розуму, сила слова, сила відважності…). Не забуваймо, що навіть у супермена є слабкі місця, їх також треба уточнити.

І, як на мене, головна деталь – передісторія, адже щось мало наштовхнути дівчину на таку рішучість. (Можливо, конфлікти у школі, дитячі образи…)

Також важливо, що героїня повинна надихати. Насамперед ТЕБЕ!

Дар’я Сосонюк

Сильний характер головного героя

Сильний характер іноді буває складною темою для автора.

Герой може бути занадто депресивним, що особисто мені не дуже подобається, але занадто веселим він бути не може. У кожному тексті є якась проблема, яку він чи вона мають вирішити.

Якщо герой більш-менш схожий на реального підлітка – він або вона мають мати урівноважений характер.

У кожного свої ідеї щодо написання твору. Наприклад, якось я їхала в метро і у мене в голові виникло питання: «Чи буває таке, що люди знайомляться у маршрутках незвичним чином? Наприклад, дівчина заснула в автобусі й прокинулася на плечі незнайомого хлопця…». Саме так я й почала писати одну зі своїх історій. Характер моєї героїні я склала з характерів персонажів моїх улюблених книжок. Загалом вийшло нормально, як на мене.

Сильний характер дає змогу розширити можливості героя в подальшому розвитку подій, мислити розумно. Іноді автори захоплюються головним героєм і його характером настільки, що затьмарюють інших героїв. Для уникнення цього можна зробити деякі риси характерів схожими, але не сильно (ну, щоб хоч чимось вони відрізнялись). Героя у тексті можна навантажити різними завданнями і головоломками. Деякі риси можна взяти з вашого характеру.

Варвара Берестовська

Розвиток героя

Знаєте, книжки поділяються на два типи: змінні та незмінні.

Незмінні книжки – це коли у них не змінюються персонажі та їхні характери.

Змінні книжки – повна протилежність незмінним книжкам. Тобто в них змінюються персонажі, їхні характери та стосунки.

І знаєте, що я думаю щодо НЕЗМІННИХ книжок?

Це не сильно цікаві книжки.

Гліб Омельченко

Персонаж фентезі

Почну відразу та коротко.

1. Часто автори перебільшують з фантазією у книзі, і вона стає надто заплутаною навіть для якогось крейзі детектива. Читачу стає нецікаво читати, бо він нічого не може зрозуміти.

2. Знову про перебільшення. Досить часто герой твору такий неземний, у нього немає вад і чіткого характеру. Тоді читач НЕ може співпереживати йому та думати: «О, та він схожий на мене, яка цікава книжка!».

3. У героя має бути якась ціль і він повинен боротися за свою думку та у кінці досягти цілі або ні. Однак персонаж фантастичної книги повинен мати ще якісь додаткові загадки на своєму шляху.

4. У персонажа повинен бути чіткий характер, однак із розмитими межами та недоліками. Наприклад, у нього має бути свій внутрішній світ, чітко зрозумілий читачам, та свої мрії. Але письменник має залишати простір для фантазій читача. Це буде краще для сприйняття героя та більшого розуміння книги. Сюжет повинен бути захопливий та супероригінальний.

5. Крутих творів та натхнення!

Олеся Ремізова

Мода у підліткових книжках

Коли письменники створюють книгу, то вони часом допускають незначні помилки у створенні образу героя. Тож ця частинка статті для письменників про моду.

Мода для дівчат:

– сандалі, кросівки на високих платформах чи білі кросівки;

– лосіни, джинси чи легінси, можна гарне платтячко;

– футболки чи блузочки, кофтинки, кардиган;

– зачіска – хвостик чи косичка.

Мода для хлопців:

– різні кеди, кросівки, подеколи туфлі;

– джинси-дудочки і skinny, штани мішкуватої форми на фізкультурі, подеколи класичні чорні штани;

– футболки кольору хакі, худі чи піджак, а ще модні светри oversize;

– для зачісок у хлопців є багато чого: і хвостики, і зачіски набік (зазвичай дуже красиві);

– часто зустрічаються мішкуваті пуховики.

Останнім часом наймодніша буде шуба з коноплі – найновіша розробка українських дизайнерів. Для того, щоб її виготовити, не потрібно убивати тварин і вона, на відмінну від штучного хутра, швидко розкладається.

Марія Оземко

Як створити продуману зовнішність

Буває, що створюючи персонажа, концентруються на характері і не замислюються про зовнішність. Але те, як виглядає персонаж, теж розповідає щось про нього.

Наприклад, волосся незвичного кольору, незвична зачіска та інші подібні деталі притаманні зазвичай тим, хто полюбляє показувати свою особистість і експериментувати. А от менше вирізнятися зовнішньо притаманно менш відкритим персонажам, тож вони зазвичай не наважуються на щось таке.

Також не варто ідеалізувати героя в цьому плані, бо в реальному житті нема ж людей, які виглядають ідеально.

Ну, і не менш важливе. Персонаж має запам’ятовуватись. Якщо він – головний, то можна зробити йому якусь виразну рису.

Варвара Сорокіна

Якими будуть книжки 2020-х

Початок року час передбачень, віщувань і навіть, перепрошуємо, вангувань. А нас, людей книги, особливо турбує питання: якими ж будуть у майбутньому книжки?

Саме тому ми попросили команду «Книгодрузяки» від літгуртка «Написатор» передбачити нам майбутнє української літератури та книговидання.

Уже настав 2020 рік! Здавалося, що такого може статися? Але у світі книг відбудуться кардинальні зміни. Зараз розповім, які.

Почнемо з того, які герої будуть у майбутньому. Щось мені підказує, що вони будуть звичайними людьми, що у кінці чи у середині історії вони ставатимуть супергероями або набуватимуть магічних сил. А може й перетворюватимуться на вампірів чи привидів.

А тепер поговоримо про популярні жанри 20-х років. Усі жанри, що є зараз, залишаться. Але стане набагато більше хорорів та пригодницьких книг. Важливо: дуже багато книжок матимуть сумний кінець, щоб читач більше поплакав у подушку☺.

Можливо, вам цікаво, як книги будуть виглядати? У світі буде ну дуже мало паперових книжок ☹. Кожна людина матиме особисту електронну книгу. Наприкінці книги буде пароль від Wi-Fi, бо сучасній людині без цього ніяк. А також у вступі буде написано назву фільму, що знятий за цією книгою.

Можливо, такого не буде. Подивимось!

Автор: Stich

Мені здається, що книжки майбутнього будуть такого розміру як вікна, а формою будуть як собаки.

Чи лишаться паперові книжки? Так, але дуже-дуже старі. А так усі книжки будуть електронними.

У електронних книжок буде здатність літати, щоб, якщо власник впустить книжку… пуньк – і все добре.

І ще книги будуть голограмні.

Автор: Мандаринка-демон

Які жанри будуть в моді у 20-х роках? Зараз розкажу.

ПИСЬМЕННИКИ, ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ЩОБ ВАШІ КНИГИ ЧИТАЛИ, ТО ПИШІТЬ У ТАКИХ ЖАНРАХ:

Детектив – бо всім хочеться пригод.

Фанфік – якщо ви пишете для інтернету, то це найкращий варіант. Тут будуть піджанри…

Психологічні книги – всім буде потрібна моральна підтримка.

Що ж, ось такий книжковий прогноз.

Автор: Снігурка

Якою буде література 2020-х років?

ДИСКЛЕЙМЕР: Я нікого не хочу образити! І це тільки мої здогади про те, як буде у 2020-х роках.

Для дитячої аудиторії у моді будуть, як завжди, казки чи комедії. Для підлітків – мелодрами та драми про любов. Бо їм треба знайти героя, який максимально схожий на підлітка, що страждає від невзаємної любові. Дорослі ж, напевно, будуть читати комедії, щоб відволіктися від роботи. А можливо, про бізнес і мотиваційні книжки? Але я не впевнена, що у всіх дорослих є час на книжки.

І ще раз: я нікого не хотіла образити. Не кожен підліток страждає від невзаємної любові, не кожній дитині цікаві казки :).

Автор: Serialomanka

У наступному десятилітті у книжок з’являться нові несподівані функції.

Коли ти будеш розгортати якусь книжку про історію якогось персонажа хоррорів, то відкриєш – і БА-А-АМ!!!

Це був великий скример.

У 2020-х роках в кінці кожної книги буде якийсь подарунок. Наприклад, гроші.

Ще можна купити спеціальну електронну книгу. Спочатку ти обираєш звичайну книгу, несеш на касу, вони вставляють у книгу чіп. А коли приходиш додому, ти натискаєш на чіп – і голос Сірі читає книгу, поки ти не натиснеш знову на чіп і вона замовкне. Ще можна міняти мову. До чіпа також йде зарядка, щоб часом заряджати його. І коштувати вона буде у два рази більше, ніж звичайна. А у блокнотів буде кишенька, щоб покласти ручку. І теж буде вставлятися чіп: ти називаєш тему і Сірі буде вигадувати цікаву історію.

Автор: Вано Бревно

Уявіть собі, що у 2020-х роках усі книжки будуть круглі, так-так саме круглі. А якщо ви знайшли та купили прямокутну, то це означає, що з вами та сама історія, що там написана, ВІДБУДЕТЬСЯ в реалі. Але я вас попереджаю, що в тих книжках завжди хороші історії. І попереджаю ще раз: вони присилатимуть трохи ЛИХА.

Автор: #Dementor

У майбутньому з’явиться чимало нових винаходів.

По-перше, кросівки, що літають, якщо сильно тупнути. Називатимуться вони NoNoNoNoNo і спершу з’являться у книжках.

По-друге, книжки з рухомими ілюстраціями.

Паперові книжки лишаться, щоб насолоджуватися. А електронні будуть для школи, щоб на уроках дивитися YouTube або грати у MineCraft, Roblox, Ever After High.

Паперові книжки гарні і з ними легше насолоджуватися читанням. А з електронною книжкою складно, бо вона шалено блимає.

Автор: Лисичка Лисиченко

Божевільні ілюстрації атакують!

У кожній книжці будуть світитися обкладинки. А самі книги будуть міняти ілюстрації, тобто оживати. Цей винахід зробив вчений, який не виходив два з половиною роки із лабораторії. Якось він крапнув якоюсь рідиною на чистий аркуш книжки. Ці крапельки почали групуватися у малюнок, який відповідав тексту. Божевільний вчений із посмішкою потирав долоні. Не минуло й хвилини, як головний герой був зображений на малюнку. Він почав робити те, що було написано у тексті. Ученого аж розпирало від радості. Але вночі сусідній учений дізнався по великий винахід сусіда і послав свого шпигуна, щоб той зіпсував чарівну рідину у пробірці. Рідина посиніла. Коли шпигун побачив зміни, він зловісно усміхнувся. На ранок божевільний вчений не помітив, що жовта рідина стала синьою. Крапнув на аркуш із текстом. Щойно ілюстрація намалювалась, вона вибігла з паперу і напала на вченого!.. Поліція знайшла його в лабораторії, а книгу викинула. Пізніше вченому дали Нобелівську премію. Тому у 2020-х роках ніколи не буде живих ілюстрацій. І завжди пишіть у жанрі фантастики!

Автор: Ніякий Ценепсевдонім

Спершу я розкажу про головних героїв. Бо герой – невід’ємна частина книги. Отже, по-перше, це можуть бути діти. Звичайні чи не звичайні – не важливо. Я думаю, що переважно вони матимуть вирішити серйозні проблеми (як у фільмі «Майбутній король»). По-друге, героями будуть роботи. Технології розвиваються так швидко, що вже завтра половина людства не уявлятиме собі життя без цих механічних людей. Звісно, у кожній книжці буде помітна або схована вигадка. Винятком є лише енциклопедії.

Кожного з нас цікавить, якими будуть теми книжок. Перше, про що я подумала, – це глобальне потепління та сміття. Атож, будуть книжки і на таку тему. Бо вона, виявляється, важливіша, ніж ми думаємо! А ще популярність матимуть книжки про добро і зло. Ця тема має вагоме значення завжди, а в 2020-х роках займе призове місце за кількістю книжок! Знаєте ще якусь популярну тему? Розкажіть БараБуці – вона точно вас почує!

Книжка і техніка все більше наближаються одне до одного. Технології розвиваються як у книжках, так і в житті. Гляньмо на технічні новинки книжок майбутнього! Перше: у книжках будуть з’являтися портали між світами або щось, пов’язане із цим. Сподобалось? Мені дуже. Що ж, чекатимемо, аби прогнози збулися! Йдемо далі. Пам’ятаєте «Гаррі Поттера»? Там рухаються всі малюнки та фото! Круто? Не хвилюйтеся. І в наших книжках таке буде!

Незвичного буде більше й більше! Майже всі книжки зможуть змінюватися за розміром. Незвична і зручна функція. А форма тим паче здивує нас! То книжка, яка ззовні менша, ніж зсередини (де ще ви таке чули?), то химерної форми – як іграшка, то трикутна книжка. Деякі книжки вмітимуть розгортатися, як плакат. Будуть навіть паперові книжки зі штучним інтелектом.

Що ж, чекаємо новинок майбутнього! Впевнена – буде цікаво!

Автор: Rainbow