Більшість людей не вміє купувати інтерактивних книжок

Поки ми ставимо собі запитання «Як зацікавити дитину книжкою, коли є Інтернет?», у видавництві «Пірати Київського Моря» помалу знаходять відповіді. Інтерактивна книжка – що може бути простіше? Книжка і гра, два в одному. Цікаво й дітям, і дорослим (у цьому пересвідчилася редакція «БараБуки»). За червень-місяць, коли «Котигорошка» можна було завантажити безплатно, користувачі скористалися такою можливістю кілька десятків тисяч разів. Про інтерактивні книжки в Україні й те, як сьогодні виховати читача, не відходячи від планшета, розповідає співзасновник цифрового видавництва дитячих книжок Микола Ніколаєв.

Про «Котигорошка» й інші проекти «Піратів Київського Моря»

Івана Сулиму, ілюстратора «Котигорошка», ми знали дуже давно, але не здогадувалися, що саме він буде нашим художником. Я працював із Іваном у різних проектах у сфері реклами. Коли остаточно вирішили, що першою книжкою стане «Котигорошко», почали шукати ілюстратора. На той час уже зрозуміли, що ми – видавництво, хоча й не оформлене юридично. Ми не мали великих планів, хотіли зробити одну книжку й подивитися, як воно піде. Почали шукати ілюстрації в Інтернеті, щоб зрозуміти, на що орієнтуватися. Знайшли цікаві роботи. Виявилося, що їх автор – Ваня Сулима, з яким я вже працював. «Котигорошко» – його дипломна робота, але з готових ілюстрацій було лише три-чотири, це були просто малюнки, цілого макету не було. Так ми взялися до справи.

«Щоб переробити українські казки в digital-формат, треба ще багато років працювати»

«Котигорошка» робили майже два роки. Над проектом працювали у вільний від основної роботи час. Приділяли йому по кілька годин на день. Окрім того, це був перший досвід, тому робили купу технічних помилок. Маємо надію, що колись це стане нашою професійною діяльністю. Поки що книжка більше забирає гроші, ніж приносить, але сподіваємося, що вона окупиться. Наразі це більше культурний проект.

Для проектів «Піратів Київського Моря» обираємо казки, які самі любимо. Наприклад, наступний наш задум – «Солом’яний бичок» – улюблена казка моєї дружини, але це не головний критерій і не основна причина для видання книжки. Ми спілкуємося всією командою і приймаємо рішення разом. Аналізуємо ринок книжок, дивимося, які вже є. Наприклад, про Котигорошка був мультик, але хорошого видання не було. Тож ми вирішили її зробити, і, можливо, згодом надрукувати. Ще хочемо зробити «Козу-Дерезу».

Беремо тільки автентичний текст. Робимо три версії: українську, російську й англійську. Ми не ставимо собі за мету показати Україну для користувачів-іноземців. Насамперед робимо це для українців. Хочемо показати дітям фольклор не таким, яким його сприймали батьки, прагнемо оновити його за допомогою ефектів та анімації.

Одна з цікавинок у цій казці – те, що ми намагалися намалювати якомога більше тваринок із Червоної книги.

Про інтерактивні книжки й «паперову» конкуренцію

Власне ринку інтерактивних книжок немає. Більшість людей не вміє їх купувати, не знає, де їх знаходити. У нас багато планшетів, але ми не маємо культури споживання. Щоб вона з’явилася, має пройти час, мають бути книжки такого типу. Ось ми випустили «Котигорошка», хтось іще щось зробив – люди починають читати, цікавитися інтерактивними книжками, вже знають, де шукати, як купувати. Перший бар’єр – купити й установити – ламається, а далі все просто. Ми дуже раді, що є ще хтось, хто робить інтерактивні книжки. Тому не можемо називати своїх колег конкурентами. Адже навіть якщо вийде інший інтерактивний «Котигорошко», це навряд чи поставить крапку на цій книжці й інших.

Інтерактивні книжки дають багато простору й можливостей. Сьогодні діти виростають уже з планшетами, для них ґаджети – природне явище. Це шанс по-новому розкривати для малюків книжки.

Ілюстрація з “Солом’яного бичка”, який наразі в роботі

Свою книжку ми тестували на малятах наших знайомих. Побачили, що дітлахам планшетні книжки цікавіші, ніж друковані, хоча останні вони також люблять. Тому я не бачу загрози для паперових видань, вони просто по-іншому сприймаються. Тут інша культура й процес пізнання. Інтерактивна книжка для дитини – більше як гра.

Інтерактивним книжкам для підлітків належить бути геть іншими. Підлітки мають доступ до Інтернету, грають на планшетах, сприймають інші продукти. Для них треба робити пригодницькі книжки, це можуть бути комікси, книжки-ігри, але ми на це поки що не зазіхаємо, це дуже складно технічно.

«Котигорошко» має два варіанти: зі звуком та без. Варіант без начитки розрахований на батьків, які хочуть самі читати дітям (ми також цього прагнемо). Спершу думали не робити озвучки, щоб дорослі читали самі. Втім, поспілкувавшись із багатьма знайомими, з’ясували, що для деяких це дуже важливо. Озвучив «Котигорошка» Євген Малуха, голос Альфа й лікаря Хауса.

Команда “Піратів Київського Моря”

Чи збираємося ми працювати з сучасними українськими авторами? Так. Але передусім хотілося б просувати український фольклор. Ми вдаватимемося до експериментів, але щоб переробити українські казки в digital-формат, треба ще багато років працювати.

Про читання дитяче й доросле

Надихати дітей на читання – насамперед справа батьків. Любов до книжок можна прищепити. Якщо батьки люблять літературу, читають разом із малюком, то й дитя швидше за все читатиме. Звісно, це можна було б робити з державною підтримкою, скажімо, більше уваги приділяти читанню у школах, але це робиться передусім у сім’ї.

Бажано, щоб дитина читала. Є люди, які живуть без цього. Книжка формує світогляд, та й людину взагалі. Особисто на мене великий вплив справили книжки, які я читав, коли вже став дорослим. Дуже люблю фантастику, детективи, твори класиків. Коли я читав їх у дитинстві, то відкривав нові світи, розширював уяву. Дивлячись фільм, сприймаєш готову інформацію, – коли ж читаєш книжку, працює уява.

У фантастичній літературі чимало писали про пристрої, ґаджети, які будуть у майбутньому, але що будуть саме такі інтерактивні книжки, я не уявляв.

П.С.: до речі, нещодавно ми дізналися, що «Пірати Київського Моря» планують видати інтерактивну Конституцію України. Хіба це не чудова новина? Гав!