11+

Це все не ми, чесно

Ольга Сілакова

Євгенія ЗАВАЛІЙ. Це всі ми. – Чернівці: Чорні вівці, 2020. – 96 с.
Уподобань: 2

Тема забруднення довкілля давно увійшла в дитячу і підліткову літературу, даруючи нам як еко-френдлі героїв у художніх текстах, так і якісний нон-фікшн для всіх категорій читачів. Відчула в собі сили долучитися до надважливої теми і письменниця Євгенія Завалій, видавши дебютну книжку «Це всі ми».

Події повісті розгортаються в маленькому містечку на морському узбережжі, де живе тринадцятирічний хлопчик Андрійко з мамою Мариною і дідусем Василем. Романтика життя біля моря розбавлена родинною драмою, а саме відсутністю батька в житті хлопчини. 

«З дитинства він розумів мову тварин»

Ілюстрації: Марія Фоя
«Так, місто – це всі ми»

Андрійко – хлопчик звичайнісінький. Він вчиться у школі, мріє стати ветеринаром, читає «Червону книжку для дітей». Та не все так просто, адже він має незвичайне вміння. Ця його супернавичка та уважне ставлення до навколишнього світу і надасть поштовх великій та благородній справі – будівництву сміттєпереробного заводу задля порятунку акваторії.

Звісно, самотужки Андрійко пройти такий шлях не зможе, тож допомагатиме йому подруга Майя. Разом вони і рятуватимуть світ, розпочавши велику справу на своїй маленькій території. Майї авторка протиставляє красуню однокласницю Катю, що постійно дражниться і глузує з натхненних напарників. Це не грає на руку повісті – попри гостроту і важливість проблематики, прикро натрапляти в тексті на заяложені стереотипи, як-от поділ школярів на «розумниць» і «красунь», «крутих пацанів» і «дурників-ботанів».

Катя мріє стати то акторкою, то моделлю і вийти заміж за футболіста. Вона, звісно, сміття не сортує і колу п’є тільки через соломинку, щоб помада не стиралася. Це протистояння ми будемо спостерігати протягом всієї повісті, бо ні в кого, крім цієї фатальної красуні, не буде можливості чинити перепони (бодай словесні) головним героям на шляху до щасливого і чистого майбутнього.

Хотілося б, щоб перешкоди всім екоативістам створювали тільки віроломні красуні, а ніяк не байдужість громадян та всеохопна бюрократія. Та про це авторка не говорить. І в цьому є певний сенс, адже головна мета книжки – надихнути юних читачів і створити дорожню карту виходу з екологічної кризи на прикладі невеликого українського містечка.

Разом із героями повісті читач пройде довгий шлях від ідеї порятунку одного дельфіна до втілення масштабного проєкту. І на цьому шляху якісна візуалізація не менш важлива, ніж текст. Художниці Марії Фої вдалося не тільки прекрасно зобразити героїв, а й оживити кожну сторінку історії. Особливо відчутна рятівна сила ілюстрації в місцях, де текст художньої оповіді рвучко перетікає у матеріали з енциклопедій та посилання на сайти зі статистикою та інформацією.

«Так, місто – це всі ми»

І країна, і Земля. Приклади, щедро наведені у книжці, доводять, наскільки кожен із нас втягнутий у протистояння планетарного масштабу. І позиція «моя хата скраю» та «це не моє сміття» вже не працює, коли наслідки глобальної екологічної катастрофи стають очевидними. Прості, але послідовні кроки, розуміння відповідальності за свої вчинки та вчинки інших людей, про які йдеться в повісті, допоможуть кожному мешканцю планети бути свідомим і розпочати порятунок нашої спільної домівки вже зараз. Хочеться вірити, що у найближчому майбутньому «активна громадянська позиція» та «відповідальність за довкілля» стануть не лише загальними фразами, а й уроками у школі, і посібник екоактивіста «Це всі ми» отримає новий фокус уваги.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар