Час для пам’яті


Час наступає нам на п’яти. Відтоді, як урок тривав вічність, а дні до канікул були безкінечно довгими, минуло начебто якихось «пару» років. А тим часом ми стільки не встигли. Наміри множилися й здувалися перед невблаганними «тік-так»… Бо в торбу нашого часу постійно щось не поміщалося.

БараБука планувала чергове інтерв’ю – з легендою української дитячої літератури. Як воно сьогодні – втілювати собою цілу епоху, бути на вустах у кількох поколінь, мати наклади книжок, які тепер у дитячій літературі неможливо уявити? Як воно – бути Всеволодом Нестайком? Сумна звістка залишила нам лише можливість спогадів та здогадів. А ще – віру, що з Того боку з’явився ще один дитячий заступник і покровитель дитячих книжок.

Світла пам’ять Майстру…

З любов’ю, Тетяна Щербаченко

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: