Через кількісне до якісного
Пригадую, як у дитинстві рахувала вагони потягів, пелюстки квітів, щойно вилуплених каченят і курчат, як рятували з бабусею маляток від дощу й рахували їх, щоб дізнатися, чи всіх уберегли.
Тепер із сином ми теж рахуємо пальчики, вушка, олівці, шишки, листочки, шматочки їжі, пташок на галявині. Чому така важлива кількість, уміння нею оперувати, знати про завершеність речей, явищ, можна пояснювати дітям, спостерігаючи за тим, що довкола.
Книжка «Скільки?/How many?» пропонує кілька способів зацікавити дитину. Перший – ознайомити власне з категорією кількості, допомогти зрозуміти її. Другий – намагатися дати малюкові поняття про ще не відомі знаки, символи, що сплітаються в іншу мову комунікації. А отже, й існування інших країн, континентів.
«А скільки разів ти скажеш мені “не знаю”?»
Зміст книжки вповні розкривається вкупі з ілюстраціями. Перший малюнок – сонце та квітка соняшника – містить ще й поняття метафори, вчить дитину шукати аналогії за ознаками кольору, форми.
Зображення чіткі, із виразно окресленими формами, щоб рахувати було простіше. Читач бачить звичні українські пейзажі, Дніпро, тварин. Наприклад, малюнок зі смереками та маленьким зайчиком, який високо задирає голову, щоб побачити верхівки дерев, дає поняття розмірових співвідношень і зорової ілюзії. Геометрія простору кожної ілюстрації комфортна для споглядання, виважена. Кольори відтінкові, наближені до реальних.
Малюнок із солов’ями має один «підступний» момент, що покаже відмінність між силуетами й справжнім зображенням і навчить уміння визначати кількість саме певного виду птахів, а не їх силуетних ілюстрацій.
Важливим є також використання фантазійних елементів – приміром, це хмари-кораблі, що пливуть і несуть дощі. Втім, текст, поданий із цією ілюстрацією, на мій погляд, занадто заплутано написаний. Основна його думка полягає в тому, що є запитання, не знати відповіді на які – нормально.
Книжку цю можна інтерпретувати по-різному, її наповненість і функціональна користь прямо від цього залежать. Наприклад, подивившись малюнок із їжаками, ми з сином зробили свого їжака з картоплі та зубочисток і рахували його голочки. А принесені з лісу шишки, листя, жолуді поклали їжакові на спину, ще й яблук додали.
Загалом книжка є лише мотиватором, вона, звісно, не навчить дитину лічби, англійської мови чи бодай абетки. Вона окреслить напрями, в яких можна рухатися, щоб вивчення явищ стало захопливим. Це не перша дитяча білінгвальна книжка в Україні, тож хотілося б удосконалення й продовження такої лінії книговидавництва.