15+

Читання заради задоволення

Ольга Єщенко

Памела ПОЛ, Марія РУССО. Як виховати читача / Пер. з англ. О.Стукала. – Київ: ArtHuss, 2020  264 с.
Уподобань: 3

Купуйте книжки дітям, даруйте їх на свята і дні народження, ходіть у бібліотеку з дітьми, беріть книжки в мандри, обговорюйте прочитані книжки за сімейною вечерею і діліться враженнями від прочитаного з друзями, пишіть листи улюбленим письменникам і читайте цікаві книжкові блоги, щоб бути в курсі всіх книжкових новинок. Нехай книжки завжди будуть у дітей під рукою: на журнальному столику, тумбочці, на кухні чи підвіконні – промовляють до нас зі сторінок книжки «Як виховати читача» авторки Памела Пол і Марія Руссо. Така перспектива мене неабияк лякає: здається, весь світ перетворився на бібліотеку, і крім книжок у нашому житті нас уже ніщо не чекає… А потім я пригадую, скільки ми вдома маємо книжок, де вони у нас містяться (просто всюди), й у скількох бібліотеках ми беремо книжки на абонементі, і на яке відділення пошти я маю зайти за новинками з книгарні… – і мій бунтівний запал згасає, адже книжки вписуються у наше життя дуже органічно.

«Читання – не обов’язок і не нудна робота»

Для тих, хто не любить читати, ця книжка може здатися утопічною чи навіть фантастичною, адже по прочитанні складається враження, що книголюби – це якісь надлюди, які можуть читати ледве не по двадцять п’ять годин на добу, а це не так. У кожного є свій час для відпочинку, підготовки до сну чи невеличкої перерви в роботі. І вибір кожного – чим заповнити цей час. У сучасному цифровому світі хотілося б навчити дітей отримувати насолоду від читання паперових книжок, і завдання цього посібника – допомогти в цьому батькам.

Мені подобається, що у виданні вміщено поради з читання книжок немовлятам чи навіть пузомешканцям, але водночас згадується цікава історія під заголовком «Хіба буває запізно?» про сучасного американського письменника, який прочитав перший роман у студентському віці, і з затятого бейсболіста вирішив не лише стати впертим читачем, а й почав писати сам. Завдяки цьому підходу ми відчуваємо, що можемо будь-коли долучити дітей до читання, не переймаючись, що пропустили відповідний момент.

Авторки зовсім не беруться за перетягування на бік читання тих, хто цього не любить. Вони намагаються зняти напругу в батьків, які читати люблять, намагаються прищепити своїм дітям любов до читання, але побоюються невдач і хвилюються, підбираючи різні методи заохочення й пропагування читання. У Памели і Марії по троє дітей, і вони як мами точно знають, що всі діти різні, як і їхні читацькі смаки чи темпи навчання читання. Тож у книжці немає універсальних та безвідмовних порад і якихось графіків переходу від маленького «розглядача» книжок до слухача і відтак – до повноцінного читача.

Описуючи різні методики пропагування читання, авторки постійно радять різні цікаві книжечки відповідно до тематики й віку, які читали зі своїми дітьми, а наприкінці кожного розділу діляться добіркою книжок, коротко розповідаючи про кожну. На жаль, більшість згаданих видань – паростки американської літератури, і лише одиниці з них перекладено українською, тож у більшості випадків я могла лише пройнятися тематикою їхніх дитячих книжок, щоб потім шукати подібні в Україні. Цей посібник точно стане у пригоді нашим письменникам, які шукають натхнення, і батькам-білінгвам, які читають дітям англомовні книги в оригіналі.

Для українських читачів проєкт БараБука надав свої книжкові рекомендації в окремому додатку. Приємно було бачити в переліку назви наших улюблених книжок для малюків і дошкільнят, приглядатися на майбутнє до підліткових книжок, та все ж список у 104 позиції не зміг вмістити всіх найкращих українських книжок для дітей. Попри жанрово-тематичне різноманіття згаданих у переліку книжок, він базувався на сучасній українській літературі для дітей, лишивши на задвірках класиків. Вважаю, що українська література для дітей заслуговує окремого повноцінного дослідження. Також хотілося б, щоб українська література доросла до рекомендацій у світових добірках дитячої літератури, і щоб українських авторів видавали й цінували за кордоном, а зарубіжних авторів видавали у нас. Ставши на стежку любові до книг, зійти з неї важко, а ще непросто зупинитися на досягнутому.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар