«Діти повітряних тривог»: Лариса Денисенко написала книжку про війну в Україні (ТЕКСТ)

Автор: БараБука


Видавництво «Видавництво» публікує текст книжки Лариси Денисенко «Діти повітряних тривог», написану на матеріалі подій у сучасній Україні. Нагадаємо, 24 лютого 2022 року на мирне населення України напала російська армія. Від російської зброї за дванадцять днів повномасштабної війни Росії проти України померло 38 дітей, у тому числі й півторарічний малюк. Більшість дітей знають, що на звук сирени слід негайно ховатися в укриття, а багато хто ночує в бомбосховищах. Письменниця і правозахисниця Лариса Денисенко написала продовження книжки «Майя та її мами» – ті самі діти з різних сімей тепер ховаються від російських бомб в укриттях.

«Усе почалося з того, що на другий день після початку війни до нас у “Видавництво” звернулася наша подруга Саара з фінського видавництва “Tammi” і сказала, що вони хочуть допомогти України та запропонувала придбати права на дитячу книжку, яка була б актуальна. Ми одразу подумали про “Майя та її мами” Лариси Денисенко, оскільки в ній йдеться мова про дітей, які живуть в різних родинах. Хтось став біженцем з окупованого Росією Кримом, хтось втратив батька на війні з Україною, хто живе в родині ромів, хтось – в родині білорусів. Усі родини різні, багато хто постраждав від дій Росії, але всі ці діти живуть у любові, – розповідають засновники видавництва Лілія Омельяненко та Ілля Стронговський. – Саррі дуже сподобалася книжка, і вона організуала цілу групу підтримки видавництв з інших країн – до перекладів та видання приєднаються Польща, Швеція, Великобританія, Німеччина. Всі кошти з продажу книг в цих країнах підуть на благодійність і будуть спрямовані на порятунок та підтримку дітей України через організацію “UNICEF” та на підтримку організації “СОС Дитячі містечка”. Наше “Видавництво” зі свого боку частину грошей, отриманих у якості роялті перераховує українському волонтерському медичному батальйону “Госпітальєри”».

Лариса Денисенко залишається в Києві відповідальною за своїх батьків, котрі пережили Другу світову війну чотирирічними дітьми і стикаються з цієї війною у свої 84. У кабінеті-спальні й водночас коридорі під звуки вибухів, глухих пострілів, ракет, повітряних тривог вона написала нову книжку – фіксацію важких доль українських дітей та жахливих воєнних злочинів росіян – «Діти повітряних тривог».

«Тепер діти України всі є дітьми повітряних тривог. Вони знаходяться в різних куточках країни, хтось зовсім наодинці з цим лихосиллям, когось прикривають від обстрілів та бомбувань, хтось третю добу перебуває з мамою у підвалі, бо рвуться ракети над мирним містом. А когось уже нема вдома, і ворог не дає можливості виборсатися і доїхати до більш безпечного місця. Хтось біжить із мамою в метро, щоб сховатися від винищувачів. Хтось плаче і не розуміє, що вони роблять у цьому потязі, де стільки людей, куди вони їдуть, нащо, чому не можна було взяти жовту машинку? Когось уже вбили. А когось мама народила в підвалі пологового будинку, як Мію, яка має магічну силу з’єднувати дітей повітряних тривог. Про дітей, які всі є героями підступної війни Росії проти України ця книга», – каже Лариса.

Наразі видавництво шукає художників, які б хотіли її проілюструвати. Швидше а все спочатку книжка вийде за кордоном – як важливий елемент правозахисної адвокації щодо закриття неба над Україною та інших оборонних дій для порятунку українських дітей.

Сьогодні БараБука спільно з видавництвом «Видавництво» представляють вам цю книжку (ЧИТАТИ).

Ілюстрація Маші Фої до книжки «Майя та її мами»

Лариса Денисенко ©

Діти повітряних тривог

Мене звати Мія. Я народилася в бомбосховищі. А точніше — у підвалі пологового будинку в Коломиї, 25 лютого 2022 року, о 19:06, під час повітряної тривоги. Тривав другий день, як Росія стріляла й скидала бомби на народжених і ненароджених — тих, хто були напоготові, як-от я.

Усе минуло добре. З мамою була наша лікарка пані Сюзанна, а тато встиг облаштувати лікарняний підвал, щоб усім було трохи тепліше й безпечніше. В разі чого.

Це «в разі чого» означає, що будь-якої миті небо може стати небезпечним. Повітря починає стогнати — його розриває всяке лихосилля російських військових. Тоді треба швидко ховатися під землю.

Мене називають бойовою дівчиною. У мене є одна сила, про яку знають лише діти повітряних тривог. Я відчуваю, де вони й що роблять, і маю з ними зв’язок.

ЧИТАТИ ДАЛІ.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар