Генії від А до Я
Серію абеток-енциклопедій про знакових людей української культури «Видавництво Старого Лева» започаткувало 2015 року. Першою вийшла книжка про Андрея Шептицького, приурочена до 150-річчя від дня народження митрополита. Наступного року видання присвятили Іванові Франку, імовірно також тому, що 2016 рік був ювілейним для Каменяра (160 років від дня народження). Третя абетка – про Тараса Шевченка – вийшла 2017 року вже без прив’язки до урочистих дат. Тож нині сміливо можемо говорити, що серія набрала обертів. І вочевидь буде продовжуватися, адже, як сказала редакторка видавництва Мар’яна Савка, «таки є в нас трохи тих геніїв, від яких усе проростає». Що ж пропонує читачам несподіваний формат абетки-енциклопедії?
Передусім – і нарешті! – свіжий погляд на особистість. І першу скрипку в цьому відіграє оригінальне, символічне та дуже асоціативне візуальне оформлення. Над першими двома книжками працювала Творча майстерня «Аґрафка». Третю оформила талановита молода ілюстраторка Анастасія Стефурак, яка попри виразний власний стиль усе ж втримала цілісність серії. Усі три видання сміливо можна назвати арт-буками. Вони мають великий формат, їх приємно гортати й роздивлятися. Оформлення «працює» у нерозривній сув’язі з текстом. Ілюстрації не просто «змальовують» текст, вони суттєво поглиблюють його яскравими образами, деталями, символами. Завдяки цьому читач легко запам’ятовує не лише біографічні деталі геніїв, а й риси їх характеру, звички, вподобання.
«Шевченко страшенно любив зоряне небо. Теплими літніми ночами він міг гуляти надворі аж до самісінького ранку – мовляв, “незчисленнії зіроньки не пускають мене в хату”. А про що він думав, дивлячись на зорі?»
До прикладу, єдність родини Шептицьких символізує долоня з пальцями – по одному на кожного з братів (ще двоє, які померли в дитячому віці, зображені окремо). Чотири арешти Каменяра врізаються в пам’ять завдяки заґратовано-замурованому книжковому розвороту. А широту знань поета демонструє різнокольорове енциклопедичне коло, по якому він з легкістю ганяє на ровері. Шевченко ж на малюнках постає в геть незвичних для нас іпостасях. Під час чаювання він, закутаний у плед, у капцях та грубих «в’язаних» шкарпетках, із томиком Шекспіра в руках, раптом перетворюється з «борця за волю України» на домашнього, затишного, трохи втомленого, але теплого, цікавого, майже рідного дядька. Тоді як на кораблі з напнутими вітрилами, з пеліканом під боком та з підзорною трубою в руках, Шевченко вже геть інший – мандрівник, дослідник та любитель пригод.
За структурою видання – справді абетки. На кожну літеру автори з обґрунтуванням пропонують одне, а то й кілька слів, які є характерними для особистості. Є й коротке тлумачення самих слів, навіть таких простих, як їжа, кіт, брати, хата тощо. Це виглядає дещо дивно та, з іншого боку, дає змогу зберегти концепцію у випадках, коли пояснення до слів і справді доречне. У будь-якому разі, створити живий та цілісний образ непересічної людини, та ще й при цьому вписати його у штучні обмеження алфавіту – завдання не з легких.
Шептицький: продумані ілюстрації VS сумбурні тексти
І перший млинець видавництва таки пішов нанівець. Добір слів в абетці про Шептицького плутаний і ніби водить читача колом, повторюючи ту ж саму інформацію: до прикладу, про рід митрополита йдеться у статтях «Андрій», «Брати», «Граф», «Родина», «Софія», «Фредри», «Шептицькі»; перегукуються статті «ерудит» та «освіта»; крім поняття «меценатство» є ще стаття «Новаківський» та «художник»; а скільки разів згадано про те, що Прилбичі є родинним гніздом Шептицьких, – годі й порахувати. Та й тексти про Шептицького, які готували Галина Терещук та Оксана Думанська, вийшли подекуди пафосні, а подекуди надто сухі, довідкові та перенасичені геть несуттєвими для розкриття постаті митрополита Андрея деталями.
Цікаво, що у книжці ні слова немає про політичну, дипломатичну, банківську діяльність митрополита, як і про гоніння, що він їх зазнав від радянської влади. На жаль, видання не розкриває ані глибини, ані винятковості особистості митрополита, а лиш подекуди несміливо натякає на них. А ось що тішить у книжці – так це неймовірно продумане оформлення, у якому чудово витримано баланс між церковним та світським, а кожна деталь є важливою й промовистою.
Попри все, на тлі повної відсутності адаптованої для дітей літератури про постать владики Андрея, «Шептицький від А до Я» є важливою й цікавою спробою зародити бодай паростки інтересу до непересічної та, на жаль, мало знаної в масовій свідомості українців особистості митрополита.
Франко: любов у дрібницях
На відміну від книжки про Шептицького, авторам «Абетки» про Каменяра – франкознавцям Богданові та Наталі Тихолозам – не лише вдалося розкрити багатогранну особистість Івана Яковича, а й дотриматися, здається, ідеального балансу між усіма гранями його насиченого життя. У книжці є побутові дрібниці («олівець», «їжа», «фрак») і світоглядні поняття («поступ», «цілий чоловік», «що таке?»), є особисте («діти», «Ольга») і громадське («УСС», «РУРП», «НТШ») життя, є літературні твори Франка («Захар Беркут», «З вершин і низин», «Мойсей») та інші галузі його діяльності («журналістика», «економіст», «етнографічні експедиції»).
Є приватна географія поета, знакові для нього постаті й навіть поняття, що створюють історичне тло Франкового життя («Відень», «Галичина», «цісар», «русини»). Видання зроблено з такою увагою до дрібниць, що (хай навіть це прозвучить трохи пафосно) буквально випромінює любов із кожної сторінки. Чого вартує лише портрет поліглота Франка, складений із різноманітних буквених символів або ж галерея дотепних образів-псевдонімів Франка!
Тексти лаконічні та легкі для прочитання, з ретельно дібраним фактажем. Тут безліч цікавих подробиць: про подарований на ювілей лавровий вінок, який пішов до борщу; про несподіване на той час поєднання фрака й вишиванки; про те, як босоніж, із кошелем у руці поет любив ходити в ліс по гриби; про те, що вмів ловити рибу просто руками; є навіть повноцінний рецепт іменинного пирога Франкової родини! А ще на сторінках цієї «Абетки» час до часу зринає кумедний бешкетник – Фарбований Лис, який щоразу втручається у Франкові справи й на правах доброго приятеля ніби знайомить читача з поетом. І від того Каменяр стає ще ближчим.
Шевченко: світ очима генія
Попри зовнішню подібність формату, абетка про Кобзаря суттєво відрізняється від попередніх видань серії. По-перше, стрункішою структурою: тут одна буква розкриває лише одне слово. По-друге, в ній значно більше тексту. А по-третє, текст цей – не лаконічні довідки енциклопедії, а радше – короткі есеї, неспішна оповідь-міркування, насичена цитатами з самого Шевченка, його друзів, філософів, поетів. Автор текстів Леонід Ушкалов – доктор філології та професор Харківського університету – зосередився не так на обставинах Шевченкового життя та творчості, як на світобаченні Кобзаря. Тут є «Бог», «горизонт», «дружба», «зоря», «надія», «рай», «цікавість», «час», «щастя», «далечінь» – усе те, що було філософською основою життя поета. А є й такі прозаїчні поняття, як «їжа», «кіт», «чай», «шапка». І через ці «зовнішні» деталі автор також блискуче увиразнює внутрішній світ Кобзаря. Про що думав поет, коли малював себе на тлі сценки з котом? Чому носив смушеву шапку? Як сталося, що в поезії Шевченка, який любив веселе товариство, бешкет та кумедні витівки, немає ні дрібки комічного? Яким уявлявся йому рай?
Звісно, на сторінках абетки Шевченко постає не лише поетом, а й гравером, художником, співаком і навіть фотографом. Людиною, яка дивилася на світ очима живописця і чий колір очей змінювався від настрою.
Неперевершений путівник Шевченковими світами.
Сторінка за сторінкою видатні, знамениті, знакові особистості, образи яких давно вже закам’яніли в пафосі й офіціозі, стають ближчими та зрозумілішими, ніби «оживають». І непересічність цих людей, які раптом зійшли з п’єдесталу підручників «на землю», стає очевидною. У час інформації та цифрових технологій важко сприймати авторитети лише тому, що вони включені до шкільної програми. Тим важливіше стряхнути пил із занафталінених образів і відчинити видатним українцям двері в майбутнє.
