Хрюша допоміг знайти себе в дитячій книжці
Валерій Горбачов – всесвітньо відомий художник-ілюстратор і автор дитячих книжок. Він народився, навчався і працював у Києві, його перша з восьми книжок серії про легендарне поросятко Хрюшу вийшла 1984-го у київському видавництві «Веселка». У 1991 році Валерій Горбачов переїхав до США, де проілюстрував понад 50 дитячих книжок, автором багатьох із яких є він сам.
БараБука розпитала Валерія Григоровича про секрети всесвітнього успіху його Хрюші, особливості американського книговидання, а також, звісно ж, про те, якими, на його думку, мають бути хороші дитячі книжки.
У майстерні в Києві. Фото надано художником
– Валерію Григоровичу, у Вас чимало популярних книжок, наприклад, Cats are Cats, Turtle’s Penguin Day, Chicken Chickens тощо. Попри це, українські та російські видавці перевидають пригоди Хрюші (цього року в Україні видають дві Ваші книги – «Пригоди Хрюші» та «Якось дощової днини», де персонажем знову ж таки є поросятко). Чи так само популярне поросятко за океаном? Чи, може, в американських дітей є свій улюблений персонаж Вашого авторства?
– Для мене в дитячій книжці дуже важливий персонаж. Коли у видавництві «Веселка» я зробив свою першу книжку про Хрюшу «Де ростуть пиріжки з маком?», у мене запитали, чи зміг би я написати й намалювати ще кілька книжок із цим персонажем. Я тоді сказав, що знаю і відчуваю, як Хрюша виглядає, як рухається, як говорить, тому зможу зробити багато книжок про нього. І зробив.
«Я гадаю, що успіх персонажа дитячої книжки в його правдивості. Діти це відчувають. Їх не обманеш»
У США в різних видавництвах я створив багато серій із різними персонажами. Про зайченятко Ніккі у видавництві «North-South Books» вийшло чотири книжки. Одна історія з Ніккі була перевидана в Україні видавництвом «Країна мрій». Це Nicky and Big Bad Wolves. Ця книжка дуже допомогла мені в моїй американській кар’єрі – вона отримала кілька нагород і номінацій, її видали в багатьох країнах світу. Двоє друзів – Цап і Поросятко – стали персонажами ще однієї моєї успішної серії у видавництві «Penguin». Чотири книжки про них також були перевидані багатьма мовами в різних країнах світу. Крім того, в мене вийшло ще кілька серій із різними героями. Тож Хрюша допоміг мені знайти свій шлях у дитячій книжці. Я вдячний йому за це.
“Свіже” українське перевидання Хрюші, видавництво “Талант”
– Як Ви думаєте, в чому секрет успіху Хрюші?
– Я гадаю, що успіх персонажа дитячої книжки в його правдивості. Діти це відчувають. Їх не обманеш. Дуже важливо, коли в книжці є правдивий світ. Світ, у який дитина хоче ввійти. Дитяча книжка повинна бути не лише гарною, а й емоційною. Я це інтуїтивно відчував, коли працював у Союзі і стовідсотково усвідомив тут, в Америці, працюючи в найкращих видавництвах із найкращими редакторами. Мені пощастило – вони побачили в моїх книжках емоційність.
“Веселківські” видання книжок Горбачова різних років
– Розкажіть, будь ласка, про свої враження від спілкування з американськими дітьми. Що їх найбільше цікавить, про що запитують на зустрічах із Вами? Які історії слухають найбільш охоче?
– Я зустрічаюся з читачами, коли підписую книжки у крамницях і коли мене запрошують до бібліотек. Діти всюди чудові – і в Україні, і в США. Я не бачу різниці.
Ілюстрація з книжки Валерія Горбачова Nicky and Big Bad Wolves
– Ваші книжки друкувалися в найрізноманітніших країнах, зокрема в Японії, Кореї, Китаї. Чи є потреба адаптувати зміст чи ілюстрації під цю аудиторію? Чи не було історій про те, як певні персонажі не були сприйняті через різницю світоглядів у різних культурах?
– Стосовно різниці у сприйнятті в різних країнах – думаю, Америка, Європа і Далекий Схід мають спільний книжковий ринок. При цьому окремі книжки можуть краще продаватися, наприклад, у Японії чи Кореї, ніж у Франції або США. Я бачу це за своїми роялті. Але пояснити цього не можу. Секрети ринку. Мене здивувало, що мої книжки популярні в Японії. Я вважав себе недостатньо естетичним. Мій друг, польський автор і художник дитячої книжки, Майкл Грежнік, який мешкає в Японіїї, сказав мені, що в розмові з ним дуже відома японська редакторка сказала, що я з її улюблених авторів-художників дитячої книжки (у своєму видавництві вона видає одну-дві з моїх книжок на рік). Вважаю, що сприйняття культури, хоч і пов’язане з національним менталітетом і традиціями, але дуже індивідуальне. Це як кохання. Покохав – і все.
Валерій Горбачов із родиною. Фото надано художником
– Ви тривалий час працювали в СРСР, де мистецтво було частиною ідеології. З іншого боку, твори для дітей мають неабияку виховну цінність, тож чи потрібна ідеологія в дитячих книжках у країні, де, наприклад, досить слабка національна ідентичність? (Так нині часто кажуть про Україну.)
– Стосовно повчань і дидактичності в дитячій книжці – я проти. Вважаю, що важливі лише художня якість книжки й людські якості автора. Це як хороші батьки, на яких хоче бути схожою дитина. А якщо батьки погані люди, я не певен, що вони зможуть виховати гарну людину, навіть якщо зранку до ночі даватимуть дитині правильні настанови.
Під час зустрічі з читачами. Фото надано Валерієм Горбачовим
– Наскільки книжка сьогодні має бути «технологічною»? Як це в Америці та в інших країнах? Що найголовніше для дитячої книжки, на Вашу думку?
– Вважаю, що книжка повинна видаватися якнайкраще, щоб була для дитини зразком гарно зробленої речі. У США, Європі і на Далекому Сході тепер домінує picture-book. Ця форма книжки виникла в 60-х роках минулого століття. Це те, що діти віком до 6-ти років полюбляють найбільше, – книжка персонажів, книжка-театр із відкритим небагатослівним сюжетом.
