4+

Хто Ти є?

Анна Третяк

Оксана КРОТЮК. Найкраща земля. – Київ: Преса України, 2008. – 16 с.
Уподобань: 13

Коли має починатися патріотичне виховання дитини? Чи варто взагалі навмисне «прищеплювати» дітям якесь уявлення про Батьківщину, розповідати про її унікальність, плекати в дитині любов до свого краю? Доки ми дискутуємо, подеколи збиваючись на школярські крайнощі, польські малята покоління за поколінням учать вірш Владислава Белзи «Хто ти?» (переконана, що Ви його чули, та все ж нагадаю перші рядки: «– Kto ty jesteњ? / – Polak maіy. / – Jaki znak twуj? / – Orzeі biaіy» [досл. пер.: « – Хто ти? / – Малий поляк. / – Який твій знак? / – Білий орел»]). Звісно, кожна родина сама вирішує, у яких традиціях виховувати дітей, і було б дивним, аби всі дитячі книжки обмежувалися патріотичними мотивами. Та коли вже йдеться про виховання майбутнього громадянина, потрібні видання, що стануть помічниками на цьому шляху.

Книжка Оксани Кротюк, безперечно, належить до такої літератури: юний віслючок прагне побувати в інших країнах, хоче пересвідчитися, що своя земля – найкраща. Книжка викликає двозначні почуття. З одного боку, варто відзначити чудові вірші, багатство мови, надзвичайно симпатичні малюнки Олесі Варкач. Книжка не уточнює, яку саме країну варто любити та звідки родом головний герой. Тут заохочуються патріотичні почуття загалом – любов до землі, на якій народився, без прив’язки до питань нації чи держави, мабуть, заскладних для читачів цього віку. Утім, текст містить певні суперечності, що суттєво впливають на стрункість авторського задуму, а вона особливо важлива для творів малої форми й типу дитячого видання «книжка-вірш».

«Хоч зблизька дивись, хоч дивися здаля, найкраща у світі – рідна земля»

Перше – це плутаність мотивації персонажа. За текстом, юне створіння хоче навчитися літати, щоб побачити заморські країни й дізнатися, яка ж земля найкраща. Але суперечність полягає в тому, що неможливість здійснити перший крок – полетіти – перекреслює мотив дослідницького потягу. Чого ж прагнув мрійник – навчитися літати чи побачити інші землі? Якщо перше, то ми маємо справу з історією про усвідомлення власних обмежень, і постає питання: до чого тут слава рідної землі? Якщо ж для віслючка важливішою була власне мандрівка, то чому він не знайшов інших шляхів до здійснення мрії? Чому старші, мудріші не допомогли йому?

Другий конфлікт полягає у висновках, на які наштовхує ця історія. Так і не побачивши інших країн, мрійник має прийняти на віру те, що каже йому мудра сова: «Хоч зблизька дивись, / Хоч дивися здаля, / Найкраща у світі – / Рідна земля». Ця позиція не створює переконливого ланцюжка з чудовим початком твору: «Кажуть, на світі / Країн є багато. / Кажуть, життя в них – / Справжнісіньке свято. / Та як в чужинські / Краї помандруєш, / Зараз же рідне, / Своє поцінуєш». Твір би значно виграв, якби розвивався в напрямку, указаному в другій цитаті, тобто показав би подорожі віслючка, під час яких він самотужки дійшов висновків про красу рідної землі. Натомість маємо історію про те, як, не переборовши перешкод, персонаж відмовляється від своїх намірів і змушений прийняти позицію, указану авторитетом. Наскільки адекватним є такий «сліпий» патріотизм, що його з роками легко розхитують соціальні катаклізми?.. Для громадянської стійкості людини в часи суспільних бур вказівки згори мало…

Утім, цю тоненьку симпатичну книжчину я оцінюю позитивно, адже сама її поява свідчить про початок літературної розмови навколо складних питань, і вона ж таки може стати продовженням цієї розмови. Дитсадки та школи можуть сміливо брати такий матеріал для своїх «програмних» цілей, тим паче, що авторка взялася за тему з великим натхненням і відповідальністю, створила симпатичного героя, за яким цікаво спостерігати. Чимало цьому враженню сприяють і гарні ілюстрації. Читання тексту потребує додаткових пояснень, уважної бесіди з дітками – що, зрештою, ніколи не завадить.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар