Ілюструю для дітей: Марта Кошулінська

Автор: Надя Рибальченко

Марта Кошулінська ілюструє дитячі книжки про війну, стосунки в родині, дорослішання й різноманітність цього світу. Однак ці складні питання тільки імпонують львівській художниці, ілюстраторці та графічній дизайнерці, яка прагне змістити акцент на світле, на життя, яке продовжується попри все. 

БараБука поспілкувалася з Мартою Кошулінською про досвід ілюстрування на такі глибокі теми, особливості співпраці з іноземними видавництвами, книжки, численні хобі й важливість самопізнання. 

— Пані Марто, ви зараз ілюструєте багато дитячих книжок на тему війни. Ви самі неодноразово казали, що вам як ілюстраторці важливо вміти говорити на глибокі теми. І ваші роботи часто відображають ваш внутрішній стан. Зокрема, ви проілюстрували книжки Саші Войцехівської «Яблучна шарлотка, спечена в горах», Мар’яни Савки «Залізницею додому» і Тані Стус «Таємні історії маленьких і великих перемог», де описується реальність українських дітей: війна, евакуація, обстріли, підвали… Розкажіть, будь ласка, детальніше про вашу роботу ілюстраторкою дитячих книжок про війну. Як вам вдається ілюструвати такі глибокі теми: сприймати все, що зараз відбувається, очима дитини та відображати це на папері? Ви відображаєте там свій внутрішній стан або ж залишаєтесь осторонь?

— Бути осторонь аж ніяк не вийде. Для того, щоб візуальна історія вийшла правдивою, її потрібно прожити, пропустити крізь себе та свою призму бачення. Щоб у результаті вийшли ресурсні ілюстрації, бо тема чутлива, важливо не допустити ретравматизації. У мене немає на меті показати страшні події (ми всі бачимо це щодня), а лиш підсвітити, що є окрім цього. Змістити акцент на те світле, на життя, яке продовжується попри все. Зараз я дуже вибірково й обережно беруся за подібні проєкти — у таке тяжко занурюватися, не відрефлексувавши. А це, звісно, доволі виснажує: тримати свій внутрішній стан і не провалитися.

— Ви ще проілюстрували кілька дитячих книжок на такі важливі теми як дорослішання й розуміння себе та інших людей, наприклад, книжку Христі Венгринюк «Моя мама — гора», де описується історія сина, якого самостійно виховує мама, і книжку Тані Стус «Рі(з)дні люди», у якій ідеться про людську інакшість і різноманітність цього світу. Як тут вам працюється з такими темами, як ілюстраторці? Чому ви більше приділяєте уваги під час ілюстрування таких історій?

— Мені імпонують такі теми. Пізнання і глибоке розуміння себе є ключиком до проживання свого істинного, ніким не нав’язаного шляху. Я дуже за те, щоб показувати різноманітність, право на інакшість і індивідуальність кожного з нас. Це дуже цікаво й дозволяє розширити світогляд. Кожен проходить різний життєвий шлях, тому я вважаю, що не боятися проявлятись і зважати на кордони інших, — це те, що варто виховувати в суспільстві.

— Ви проілюстрували й багато книжок з дитячими віршами («Весняні віршики» Григорія Фальковича, «Де ви, кохані леви?» Наталі Трохим, «Сніговірші для малят» Галини Кирпи, Мар’яни Савки та ін.). Чи є для вас як ілюстраторки якась відмінність між ілюструванням прози та поезії? Із чим ви любите працювати найбільше?

— Не скажу, що є кардинальна відмінність, та мені до душі більше проза.

— Ви також співпрацюєте з іноземними видавництвами, наприклад проілюстрували декілька дитячих книжок польського видавництва Zielona Sowa. Розкажіть, будь ласка, про цей досвід. Ви одного разу сказали, що коли ілюструєте, то спершу думаєте, де ви як читачка, хотіли б побачити малюнки. Як вам було малювати для польських дітей і уявляти, як вони сприймуть ваші ілюстрації?

— Так, не лише з польським, близько чотирьох років плідно співпрацюю з американською хоумскулінговою компанією та ілюструю для них навчальні посібники й історичні оповідання. Щодо видавництва Zielona Sowa: наразі проілюструвала чотири книжки. Комунікація максимально легка, познайомилися ми на Болонському книжковому фестивалі, та по приїзді одразу отримала запит на співпрацю. У мене немає обмежень щодо того як сприймають мої ілюстрації в тій чи іншій країні. Якщо є запити, отже, там потребують того бачення, яке я транслюю. Єдине — варто звертати увагу на культурні особливості. Наприклад, для Америки дуже важливо ілюструючи дітей, зображати расове різноманіття та інклюзивність, і мені це дуже імпонує.

— У випадку роботи з творами сучасних письменників / поетів, допомагає чи заважає вам особисте знайомство з автором книжки? Який вплив, на вашу думку, справляє автор на діяльність ілюстратора?

— Якщо ми говоримо зараз про фінальний продукт, то знайомство з автором книжки особисто для мене на якість ілюстрацій не впливає. Насамперед важливою є історія, та чи вона мені відгукується, бо саме це є одним з ключових факторів якісної співпраці. Я можу знати особисто й чудово ставитися до автора, але якщо текст мені не лягає, то я спокійно відмовлю.

— Ви колись поскаржилися, що творчість повністю полонив диджитал. І, на вашу думку, шурхання олівчика, крихкість пастелі, розтікання фарби — те, що ніякі диджитал-пензлі не замінять. То як вам вдається у вашій роботі поєднувати «цифру» і традиційні техніки?

— Зараз частіше працюю суто в диджиталі. Та якщо хочеться традиційних технік, то абсолютно себе не обмежую. Наразі не скаржуся).

— Я знаю, що ви практикуєте йогу і вас цікавлять тілесні й духовні практики. І от нещодавно у вас з’явився новий досвід — ілюстрації для мобільного застосунку HowMe, який був розроблений з метою самотерапії (покращення ментального здоров’я). Розкажіть, будь ласка, чим вас зацікавив цей проєкт, і як вам працювалося над ним. Напевно, і для вас це була своєрідна самотерапія?

— Для мене це був класний досвід. Я люблю тематики, які допомагають людям більше розкрити себе. Вважаю, що зараз є дуже важливим створювати побільше ресурсів, котрі допомагають впоратися зі своїм ментальним станом, або хоча б звернути увагу на необхідність дбати про своє внутрішнє. Бо це є тим фундаментом, який впливає на все наше життя.

— І якщо вже мова зайшла про інтереси, розкажіть, будь ласка, про ваше нове хобі — вокал. Ви вчитеся вокалу майже пів року, так? Чому саме він? Що ви відчуваєте, коли співаєте?

— Так, паралельно ще проходила навчання з акторської майстерності. Виявилося, для мене є дуже цікавим перевтілюватись і відігравати різні емоції та взаємодіяти з іншими акторами на сцені. А щодо вокалу, то я з дитинства співаю, люблю це діло. Особливо за кермом на довгих дистанціях — у машині чудова акустика. Це приносить мені багато задоволення й позитивних вражень.

— І запитання ще про одне ваші хобі — книжки. Ви якось сказали, що любите читати й купувати книжки. І часто ці дві речі не перетинаються. Та кожна книжка приходить до вас у потрібний період. Розкажіть, будь ласка, про книжки, які прийшли до вас у потрібний період і, можливо, визначили ваш шлях або допомогли розв’язати якусь проблему.

— Люблю і читати, і купувати, та не можу сказати, що це прямо хобі. Для мене це рутина і трохи робоча частина. Був період, коли я цікавилася в основному нонфікшном. Проте останнім часом не так багато купувала книг. Я не можу сказати, що якась конкретна книжка допомогла розв’язати проблему, та пригадую, що колись книги Джо Диспензи дозволили глянути на речі під новим кутом. Але суть не в цьому — можна прочитати хоч сотні книжок і так нічого у своєму житті не змінити. Бо володіти інформацією — це не означає мати знання. Знання ж — це те, що пройшло через практику й досвід. Можна прочитати сто книжок про медитацію і не мати жодного уявлення про свій внутрішній світ. Можна одну і, щодня практикуючи, мати глибше розуміння, ніж будь-який теоретик. Для мене дії є більш вирішальними.

— Які 5 українських дитячих / підліткових книжок ви порадили б нашим читачам?

— Складно вибрати всього декілька, та якщо дивитися виключно з точки зору ілюстратора та художнього оформлення, то дуже подобаються книжки авторства і виконання:

• Грасі Олійко — приємні, теплі, з гумором; 
• Олександра Шатохіна — із чудовою візуальною мовою і метафорами;
• Оксани Були — неймовірно ніжні та естетичні.

Там уже нарахується більше ніж п’ять). Мені також подобається одна з недавніх книжок, що я ілюструвала, з глибоким змістом, зокрема, авторства Христі Венгринюк «Моя мама — гора». 

Ілюстрації надані Мартою Кошулінською.