Ілюструю книжки для дітей: Анна Іваненко


Щороку Довгий список найкращих дитячих, підліткових та родинних видань Топу БараБуки стає усе довшим і довшим. А це значить, усе більше оригінальних якісних дитячих книжок з’являється у книгарнях, бібліотеках і – найважливіше – на поличках домашніх дитячих бібліотек. А це вже – не в останню чергу – завдяки цілому поколінню молодих ілюстраторів/ок, які останніми роками долучаються до створення дитячої книжки.

Анна Іваненко всього лиш другий рік ілюструє український дитліт, однак з-поміж її здобутків уже кілька унікальних проектів. Саме Анна створила візуальний образ дитячописьменницького нон-фікшену «Писмонавтика» Тані Стус, динамічного міксу повісті та пізнавального тексту про біотехнології «Літо довжиною в ДНК» Аліни Штефан та збірки дивовижних оповідань «Іванна і ванна» Олесі Мамчич.

І поки остання саме готується до друку, БараБука попросила Анну Іваненко у нашій традиційній рубриці розповісти кілька своїх професійних секретиків.

– Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?

Починаю, звісно, зі знайомства з текстом. Пару днів обдумую, повертаюся до нього, перечитуючи шматки. Потім беруся до пошуків образів головних героїв, стараюся підійти з різних сторін, змінюючи матеріал, підхід, механіку створення. Завдання – витрусити з себе звичну логіку малювання, знайти свіжий, а значить найбільш цікавий процес для себе. Відтворюючи вже пережиті в минулому художні знахідки, знуджуюся. Тут дуже допомагає, якщо є час на те, щоб вдосталь наекспериментуватися і дійти єдино можливої концепції, яка житиме з текстом максимально дружньо. На жаль, час є не завжди, іноді треба швидко вибрати підхід, щоби встигнути з усіма розгортками. Після купи ескізів, які якомога більше відрізняються один від одного, беруся до розкладки всієї книжки композиційно по плямах, вибудовуючи внутрішню архітектуру, – цей етап не можна недооцінювати. Далі пропрацьовую одну з ілюстрацій, намагаючись закінчити її в повному обсязі, щоб виникла ясність і орієнтир для наступних.

Я вважаю ілюстраторів повноправними співавторами книжок. Важливо, щоб текст і графічний матеріал висловлювалися майже про одне і те ж, але своїм голосом, по-своєму розставляючи акценти.

– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?

Мені поки що дуже щастило з авторами, у нас схожі погляди, і всі з повагою ставляться до мого художнього бачення, за що я дуже вдячна.

– Ви відносно недавно прийшли до ілюстрування сучасних українських дитячих книжок. Розкажіть, що Вас спонукало до цього кроку?

У мене ніколи не було чіткої вузької спеціалізації як у художниці. Мене цікавить одночасно все: галерейний принт, ілюстрації для медіа, плакатне мистецтво, дизайн книжок тощо. У якийсь момент збіглося моє бажання проілюструвати українську дитячу книжку і знайомство з Танею Стус на ґрунті її пошуку ілюстраторки чи ілюстратора для «Письмонавтики». І поїхало.

– Зараз готується до друку книжка оповідань Олесі Мамчич «Іванна і ванна» із Вашими ілюстраціями. Розкажіть, будь ласка, про Ваші враження від тексту та про особливості візуальної частини цієї книжки.

Мені надзвичайно сподобалася! Смішні, жваві оповідки, в яких, на мій погляд, і сюжети хороші, і подача з точки зору мови, і конструкції тексту цікава. Тому працювати з нею було дуже приємно.

Книжка складається з різних не пов’язаних оповідань, і «Іванна і ванна» йде першою. З цієї ілюстрації до «Ванни» в мене й почалася основна робота, тому, напевно, вона залишилася моєю улюбленою з видання.

– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який найменше?

Якщо комунікація і співпраця з усіма учасниками проекту організована добре, то нема на що скаржитися. Це найвеселіша робота у світі, сама собі заздрю.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар