Ілюструю книжки для дітей: Інна Руда


Книжки з яскравими ілюстраціями Інни Рудої прикрашають українські стенди на виставках і ярмарках Лондона, Болоньї та Парижа. Майстриня щедрих деталей, теплих емоцій і прихованих сюжетів має чималий творчий доробок, співпрацюючи з такими видавництвами як «Каламар», «КСД», «Видавництво», «Mascott books» та інші.

У 2017 році Інна дебютувала у якості авторки-ілюстраторки з вімельбухом «Новорічні канікули», за який отримала відзнаку «Топу БараБуки» «Перша книга малюка».

І поки ви, роззявивши рота, зачаровано розглядаєте яскраві малюнки талановитої художниці, вони заглядають до рота вам, бо крім книжкових ілюстрацій, Інна Руда намалювала майже весь «зоопарк» для бренду посуду «Orner». А ще щоп’ятниці вона проводить зустрічі скетчинг-клубу «Малюнок на сніданок», до яких можуть долучитися усі охочі.

У традиційному ілюстраторському інтерв’ю Інна Руда розказала про музику живопису, авторську самостійність і вміння ловити книжки в повітрі.

Робоче місце Інни Рудої. Фото надане ілюстраторкою

Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?

Усе починається із задуму, загального бачення книги. Я беру тиждень-два, щоб обдумати нову книжку, визначитися, якою вона буде: різнобарвною або мінімалістичною, що стане головним акцентом, якою буде палітра кольорів. Наприклад, в одній книжці я хочу бачити багато зелені, а іншу уявляю сповненою сонця та моря.

Далі я роблю «thumbnails» – маленькі ескізи, на яких є тільки загальна композиція. Мені подобається порівнювати ілюстрації до книги з піснею, яка починає звучати, має свій приспів і в кінці змовкає. На цьому етапі я намагаюся вирішити, де текст звучатиме гучніше, а де зовсім тихо, де помістити яскравий розворот майже без тексту, як вибух кольору, а де – зовсім маленьку нотку-детальку.

Поки редактор обмірковує запропоновані ескізи, я думаю над персонажами і стилістичним підходом. Наприклад, я прочитала текст й одразу уявила собі рожевощокого допитливого хлопчика, тож мені залишається тільки вирішити, наскільки великими будуть його рожеві щоки.

Коли з редактором усе узгоджено, роблю фінальні ескізи – детальні, де замість «огірочків із очима» будуть затверджені персонажі. В кольорі працюю з традиційними матеріалами – гуашшю та олівцями. Процес не найшвидший, але мені подобається результат. Потім роздруковую ескізи і переношу їх на папір за допомогою світлового столу, розмальовую ілюстрації та сканую їх, на завершення – трохи ретуші у фотошопі.

Нижче – етапи роботи над ілюстрацією

У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?

Я вірю в те, що успіх книжки – це праця цілої команди: автора, ілюстратора, редактора, видавця, дизайнера, продавців та менеджерів. Радію можливості працювати з письменниками, адже можна порадитися, дізнатися, що саме мається на увазі. А письменник, у свою чергу, може бути впевненим, що частина сюжету, якої немає у тексті, буде відповідно промальована.

Інна Руда на оголошенні переможців «Топу БараБуки 2018». Фото Івана Любиша-Кірдея

– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який найменше?

Найбільше мені подобається самий початок роботи, коли книжка ще тільки десь у повітрі, і її треба «спіймати». Тоді можна вмоститися у комфортному місці і продумати загальне бачення книжки. Майже вся робота після цього буде за комп’ютером удома.

Найменше люблю закінчувати роботу. Адже буває так, що ескізи виявляються не дуже вдалими і щось не працює. Тоді важливо вирішити, чи можливо ще врятувати роботу, а чи краще почати з початку. Такий процес для мене найскладніший.

– Ілюстратори завжди залежні від тексту. Чи відчули себе вільною, створюючи вімельбух?

І так і ні. Переді мною стояло багато рішень: про що буде книжка? яких персонажів обрати? будуть це діти чи звірята? що вони робитимуть на кожній сторінці? буде ця книжка про один день чи про пори року? тощо. Я постійно мала обирати, і мені весь час хотілося, щоб це зробив хтось інший. Страх неправильного вибору постійно обмежував мене. Але персонажів та розворотів було так багато, що я звикла і мені дуже сподобалося все вирішувати самостійно. Так з’явилося бажання створювати більше власних книжок.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар