Ілюструю книжки для дітей: Олександр Продан


Олександр Продан – художник відомий і знаний далеко за межами нашої країни. Згадати тільки EuroCon 2014 у Дубліні, де Олександр отримав нагороду як найкращий художник-ілюстратор фантастичної літератури!

«Бісова душа», «Сезон Кіноварі», «Душниця» Володимира Арєнєва, «Самійло» Ярослава Яроша розкривають нам художника як майстра фентезі. А хто ж тоді проглядає крізь добрі й душевні ілюстрації у книжках класиків української і світової літератури? Твори Т. Шевченка, І. Франка, Марка Твена, А. Ліндгрен та багатьох інших чудових авторів виграють новими кольорами завдяки майстерній роботі Олександра Продана.

Тож у своєму традиційному інтерв’ю БараБука розпитала Олександра Продана про секрети творчості й особливості створення фентезійних персонажів.


БараБука: Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?

Олександр Продан: Працюю я в кількох стилях, бо, по-перше, малюнки орієнтовані на різні вікові групи, а по-друге, мені подобається різноманіття.

Окрім видавництв, доводиться співпрацювати з креативними агентствами – там взагалі інші вимоги до ілюстрування, але досвід тільки допомагає. Та й перемикання з одного стилю на інший не дає занудьгувати, загрузнути в ремеслі.

До того ж я намагаюся постійно розвиватися та експериментувати, ставити перед собою вищу планку.

Спочатку обговорюю з редактором чи автором стиль, у якому має бути виконана майбутня книжка, дізнаюся особливості, сюжет, характерні риси головних героїв, потім читаю твір. Паралельно конспектую ключові моменти, роблю флеш-ескізи, замальовки майбутніх персонажів, збираю інформацію (це можуть бути світлини тих часів, за яких відбуваються події, ілюстрації інших майстрів, якщо твір уже видавався неодноразово, звертаюся до літератури про костюми, предмети побуту, йду до музею за артефактами тощо).

Потім роблю розкадровку, іноді зрозумілу лише мені, але таку, що викликає дикий захват у людини, яка не бачила такої «кухні».

Виглядає це як «палка, палка огірочок». На художницькому сленгу ці малюнки так і називають «огірки». Вони допомагають уявити, який вигляд буде мати весь пул ілюстрацій, щоб уникнути повторів композицій, планів тощо.

Потім, якщо малюнки складні за змістом, малюю детальніші ескізи, і вже з ними, знову ж таки, якщо це потрібно, прямую на обговорення з видавцем чи автором. І ось, коли вже все затверджено, приступаю до малювання.

А далі все просто – «спину ломить, а косити треба».

Із письменником Володимиром Арєнєвим (ліворуч)

БараБука: У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?

Олександр Продан: Найчастіше автор покладається на видавця у питаннях спілкування з художником. Але якщо знайомство відбулося, то це тільки на користь майбутній книжці.

З кількох речень можна дізнатися основний посил твору, зрозуміти суть і спробувати відобразити їх в ілюстраціях.

До того ж завжди приємно і цікаво познайомитися з новою людиною, тим більше, коли вона – письменник.

Вплив може бути від «я вам повністю довіряю» до «я бачу саме ось так!» із численними обговореннями ескізів по телефону і в листуванні.

БараБука: Одним із Ваших успішних проектів є співпраця з Володимиром Арєнєвим у «Сезоні Кіноварі». Розкажіть про особливості створення фентезійних світів.

Олександр Продан: Про особливість створення фентезійних світів – це все ж таки питання до самого Володимира. Він їх створює. Я лише переношу образи цих світів на папір. А ось уже самих героїв візуалізовую саме я, але без підказки, схвалення чи поради Володимира не обходиться. На етапі узгодження ескізів усе обговорюється, доповнюється ідеями, роз’яснюється. Суперечки іноді теж трапляються. У деяких випадках буває моя черга оголошувати «я бачу саме ось так!». Тоді під моїм натиском вже Володі доводиться виправляти чи вигадувати щось, аби підлаштуватися під ілюстрацію.

Зауважу, що саме цей твір дитячим назвати можна з натяжкою, тому що підлітки, на яких розрахований текст, точно вважають себе вже дорослими, та й для дорослого читача твір може виявитися цікавим та нелегким. У ньому багато недомовленостей, хитросплетінь і запитань, відповідь на які, крім автора, знаю лише я. Тому й ілюстрації я прагну зробити більш дорослими, закласти в них якісь загадки, натяки, добавити сюру, можливо – агресії. Сенс деяких стане зрозумілим лише в наступному томі. Сподіваюся, чекати залишилося недовго.

БараБука: Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який найменше?

Олександр Продан: Більш за все подобається наносити останні мазки чи штрихи на малюнок. Зазвичай це відблиски на очах чи предметах. Від них ілюстрація заграє новими фарбами, і радість від завершення роботи пестить серце.

Я би сказав, що мені зовсім не подобається мити палітри, точити олівці і відшукувати фарбу, яка закінчилася. Але мудрість учить все робити з любов’ю і натхненням у серці.

Ілюстрації та фото надані Олександром Проданом.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар