Ілюструю книжки для дітей: Світлана Балух


Світлана Балух – одна з найоригніальніших ілюстраторів української дитячої книжки. Твори українських письменників у художньому оформленні Світлани виходили друком зокрема в таких видавництвах: «Братське», «Віват», «Читаріум», «Смолоскип» та ін.

Від книжки до книжки художниця дивує майстерністю й різними техніками. Книжку Оксани Лущевської «Паперова царівна» вона оформила в стилі скрапбукінгу. Торік завдяки цій роботі Балух вийшла у фінал номінації «Ілюстратор року» щорічного «Топу БараБуки». Цього року «Пташина колискова» Оксани Лущевської з ілюстраціями Світлани Балух отримала відзнаку від БараБуки «Перша книжка малюка». В оформленні цієї книжки художниця використала вишивку.

У традиційній барабучій рубриці Світлана розповіла про любов до графічних експериментів, пошук персонажів і… нелюбов до правок!

Робочий простір художниці

– Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?

«Усі пальці були поколені і результат спочатку не дуже радував :)»

– З різними книжками по-різному. Інколи відразу, прочитавши текст, точно знаю, в якій техніці і як це все виглядатиме. Сідаю і роблю ескізи. Але так буває рідко насправді :). Частіше закопуюся в інтернет, в інші книжки, з головою занурююся в тему, переглядаю купу картинок та інфи, псую стоси паперу замальовками, приколюю на коркову дошку якісь детальки, уривки і враження – створюю навколо себе хаос і намагаюся його впорядкувати так, як мені треба :).

Ілюстрації до “Паперової царівни” Світлана Балух виконала в техніці скрапбукінгу

– Ілюструючи книжки «Паперова царівна» та «Пташина колискова» Оксани Лущевської, Ви обрали для роботи доволі складні та незвичні техніки. Що зумовило такий Ваш вибір?

– Я люблю всякі графічні експерименти. Був час, коли боялася цього, бо ж ніби треба дотримуватися одного стилю. Але, на щастя, зрозуміла для себе, що нічого не втрачаю. Навпаки – це цікаво, це розвиває, дозволяє подивитися на звичні речі в незвичному ракурсі. Зрештою книжки такі різні, кожна історія унікальна – чому б не шукати особливий підхід до її оформлення?

З «Паперовою царівною» все було просто. Сама назва вказує на техніку, а коли прочитала текст, відразу побачила Царівну: Оксана дуже детально описала її, це було нескладно. Зробила швиденько персонажа (який, правда, потім ще зазнав змін), але напрям знайшла швидко і точно.

Вишиті ілюстрації до “Пташиної колискової”

З «Пташиною колисковою» все склалося трошки інакше. Було багато ескізів, пошуки техніки і композиції. Спочатку я планувала робити щось у дусі примітивного народного розпису. Властиво, чомусь саме декоративно-прикладний напрям у техніці мені тут уявлявся дуже яскраво. Сам текст для мене лежить десь у тій площині: простий ритм колискової, але дуже ніжний і ліричний, такі теплі-теплі асоціації з дитинством і любов до природи. У якийсь момент у цих мотивах звичайні малюнки мені здалися занадто плоскими й нецікавими. У них бракувало тепла, захотілося певної тактильності і текстильності. На думку прийшла вишивка – і пазл склався! 🙂 Хоча це не вишивка у традиційному сенсі, це скоріше таке собі малювання нитками. Тут я теж помучилася трохи, поки пристосувалася. Вирішила вишивати відразу по паперу, а це, як виявилося, не так просто. Усі пальці були поколені і результат спочатку не дуже радував :).

– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?

– У часи Фейсбуку дуже важко не бути знайомим із авторами хоча б віртуально :). Це вже якось у порядку норми, мені здається. Тут важливо пам’ятати, що з книжкою зазвичай працює ціла команда і всі зацікавлені в найкращому результаті. Я стараюся частіше показувати ілюстрації у процесі. Так усі учасники цього процесу зможуть побачити малюнки й висловити свою думку до того, як усе буде готово. Разом із тим я дуже вдячна авторам, які довіряють художнику й не намагаються контролювати кожен штрих :).

Ілюстрація до книжки “Тортик для котика”, авторка Татуся Бо

– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який найменше?

– Люблю пошуки персонажів, композиції, оце все занурення в атмосферу. Дуже люблю тримати в руках готову книжку і відчуття причетності до чогось важливого.

Не люблю правок :). Сприймаю їх цілком нормально на стадії ескізів, але страшно не люблю, коли ілюстрації завершені. Ще боюся відправляти готову роботу видавцеві: почуваюся при цьому дуже невпевнено й переживаю, поки не отримаю відповідь, що все ok :).

Світлини з особистого архіву Світлани Балух та сторінки художниці у Фейсбуці.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар

Увiйти за допомогою: