Інструкція до творення мегазірок: 12 кроків

Автор: Оксана Лущевська


Українська дитяча література активно розвивається: з’явилися нові покоління дуже популярних дитячих письменників. Є автори, за чиїми книжками знімають кіно, створюють мультики й театральні вистави. Українська дитяча література готова мати своїх відданних читачів. Та зазвичай, коли йдеться про промоцію української книжки, вважається, що це відповідальність видавців чи держави… Частково це так. Утім є ще одна грань відповідальності щодо української дитячої книжки – це ми, читачі.

– Уяви, сьогодні на скайп-зустрічі в одній із шкіл, – кажу я другові, – діти мене запитали: чому ваші книжки такі відомі?

– І що ти відповіла? – усміхається друг, який розуміється на українській дитячій літературі та ситуації з книговиданням.

– Це питання спантеличило мене найбільше за всю історію моїх зустрічей із дітьми, – замислилася я.

Насправді відповідь на це запитання очевидна, як на дорослого: «Бо, діти, ваша вчителька відповідально підготувалася й підготувала вас до нашої зустрічі. Таким чином саме вам – вашому класу! – мої книжки добре відомі». Але 7-8-річним дітям я дала дещо іншу відповідь: «Напевно тому, що я пишу вже понад десять років на різні теми та в різних жанрах».

Мої книжки, як і книжки багатьох моїх колег в українській дитячій літературі, могли б і справді бути добревідомими в Україні. Але вони не аж такі відомі. Я не знала, як пояснити 7-8-річним дітям, що в Україні досі є стереотип «усе закордонне – якісніше і краще за наше». І що книжка українського автора досі є нішовою, потрібною лише за нагоди.

Звісно, стереотипом «закордонне – краще» керуються не всі. Утім, на жаль, багато читачів, обираючи книжку для дітей, досі дивляться передусім на перекладні книжки, не звертаючи уваги на українські.

Ми часто адресуємо питання популяризації українських дитячих книжок саме видавцям: чому наші автори й наші книжки не отримують такої промоції, як американські, британські чи шведські? Справді, є видавці, які ігнорують промоцію вітчизняних авторів, але є й такі, які активно популяризують українські книжки.

Також частково відповідальність за популяризацію української дитячої книжки лежить і на державі. Фінансова підтримка і постійне оновлення шкільних програм сучасною українською дитячою літературою дали б неймовірний імпульс українській дитячій літературі (я писала про це в статті тут). Та на таку державну підтримку потрібний певний час, ресурси та зусилля ентузіастів і промоутерів дитліту.

Утім є й третя група впливу на промоцію і розвиток української дитячої літератури – це власне читачі, представники різних професій. Відповідальність за популяризацію української книжки є відповідальністю культурно-свідомою і культуротворчою.

2016 року у колонці «Бути в тренді: як зробити українську дитячу літературу модною» для «Української правди» я писала про те, що з феноменом «Гаррі Поттера» багато країн почали активно популяризувати своїх дитячих письменників – класиків і сучасників. Пригадую, як 2012 року в Пенсильванському державному університеті на конференції з дитячої літератури провідний організатор сказав, що, готуючись до конференції, він дотримувався думки: перш ніж шукати чогось за «океаном», зазирни у свій двір (backyard). Це ще одна варіація принципу «думай глобально – дій локально» (think globally – act local). І вона набирає сили в багатьох країнах. Утім у нас, в Україні, вона вкорінюється вкрай неквапно. Хоча, звісно, помітні зрушення є.

Наприклад, цього року у фокусі дитячої програми «Книжкового Арсеналу» – українські дитячі автори. Мета КА, за словами організаторки програми Юлії Козловець, «зробити з українських авторів мегазірок». Кураторка зазначає: «“Книжковий Арсенал”, як велика і змістовна подія в країні, має вплив та можливості підсвітити певні питання, додати їм суспільної уваги. До нас прийшли в перекладах та стали добрими знайомими українському читачеві світові класики, переможці літературних рейтингів і премій; світові бестселери виходять українською, і це тішить. На перекладах найкращих дитячих книжок вчаться та розширюють свої читацькі, а потім і письменницькі досвіди і наші автори. Але поступово почав відчуватись доволі істотний крен у бік домінування перекладів. Через це наші діти, читаючи, можуть асоціювати себе з персонажами інших культур, бачити себе в інших країнах, а не в тому середовищі, в якому вони реально живуть. А наші автори мають загрозу стати невидимими серед перекладного різноманіття. І сьогодні саме ті, хто творять українську сучасну дитячу літературу, потребують підтримки. Звідси й спеціальна тема Дитячої програми – “Ось, власне!”, що ставить у центр уваги своїх крутих “зірок”, засвідчує їхні важливість і потенціал, а також має на меті зробити їх максимально впізнаваними серед читачів». Партнером здійснення цього задуму є «BaraBooka. Простір української дитячої книги». Такий фокус допоможе створити рух довкола українських дитячих авторів та їхніх книжок. Як ми, читачі, можемо активізуватися для цього руху?

  1. Відвідуючи «Книжковий Арсенал», інші літературні фестивалі та книгарні загалом, ми маємо почати переосмислювати функцію дитячої книжки. Це не просто інструмент для розваги або «читання на ніч», хоча ці функції обов’язкові та вагомі. Книжки є необхідним естетичним елементом повсякдення, що формують широкий світогляд і критичне мислення дітей. Те, які книжки діти читають сьогодні, формує наше і їхнє майбутнє.
  2. Відвідуючи «Книжковий Арсенал» і книгарні, ми можемо цікавитися книжками українських дитячих авторів. Ми швидко переконаємося, що українська дитяча література може запропонувати досить розмаїтий вибір.
  3. Ми можемо відвідати з дітьми дитячу програму «Книжкового Арсеналу». Вона передбачає: а) наймасовішу автограф сесію на одній великій сцені, де діти зможуть поспілкуватися з популярними письменниками наживо; б) письменницькі двобої (!); в) визначення суперзірки української дитячої літератури та ще багато захопливих цікавинок.
  4. Якщо ви батьки і нічого не знаєте про український дитячих письменників, будь ласка, продивіться Хрестоматії сучасної української дитячої літератури для читання в 1-2 і в 3-4 класах, які нині широко використовують вчителі молодшої і середньої школи. Обидві можна скачати безплатно тут і тут.
  5. Ми всі можемо ділитися прочитаним, обмінюватися досвідом читання у своїх колах спілкування, пояснюючи, чому та чи та книжка українських дитячих авторів є вагомою, відкривати друзям цікаві імена та книжки.
  6. Якщо ви працюєте з дітьми поза школою, розповідайте їм про українські дитячі книжки; діти завжди з цікавістю сприймають таку інформацію (перевірено!). Ба більше – діти звертатимуться до вас по поради щодо книжок надалі.
  7. Якщо ви головні редактори ЗМІ, то відведіть кілька хвилин для новин про українську дитячу книжку. Сторінка в журналі, двадцять хвилин на радіо, світлина в газеті, інфотека на офіційному сайті, бліц у блозі – все це вагомо. Особливо тепер, коли в країні «бум» негативних новин. Дитяча література не лише виважує, вона завжди дає надію на краще. А новин про дитячі книжки чимало.
  8. Відвідуючи книгарні з дитиною, просіть продавців показати вам 10-15 книжок українських авторів на вибір. Ваша дитина вибере одну чи кілька книжок і надалі матиме звичку цікавитися українською літературою. (Теж перевірено! Як засновниця і викладачка «Читацького клубу веселого лиса», я не раз запитувала дітей про книжки на їхніх полицях. Вони зрідка називали українських авторів. Коли я давала їм завдання довідатися про 5-10 українських авторів й вибрати собі кілька книжок для читання, то діти робили це з великим ентузіазмом).
  9. Якщо ви – батьки, які дбають про якісне дитяче читання, то запропонуйте створити в класі, де навчаються ваші діти, бібліотечку книжок саме українських дитячих авторів; також обов’язково попросіть учителів виділити дітям час на те, щоб вони могли показати прочитані книжки, поділитися враженнями. Такі практики широко використовують у школах США.
  10. Ми можемо ініціювати зустрічі дітей у класі із сучасними українськими авторами. Сьогодні такі зустрічі можна проводити по скайпу, в hangouts, навіть по вайберу. Багато авторів готові спілкуватися з дітьми! Звертайтеся до авторів на фейсбук-сторінках та інстаграмах.
  11.  Із дітьми необхідно відвідувати відкриті заходи із сучасними українськими авторами в бібліотеках, книгарнях і школах. Це розширює світогляд дітей. Вони зможуть довідатися багато і про авторів, і про креативність, і навіть почати розвивати власні навички письма.
  12. Ми, дорослі читачі, можемо читати дитячі книжки самі! Берегти свою внутрішню дитину! Спробуйте і побачите, як змінюватиметься ваш світогляд і розуміння дитинства. Дитячі книжки допоможуть вам переформатувати ваше власне розуміння того, що ви читали в дитинстві, і того, що пропонує нам сьогодні ринок дитячої літератури.

Професорка Лоїс Розенблатт, яка вивчала рецепцію читання, вивела таку формулу: пасивна книжка – відсутня книжка. Ця теза суголосна меті «Книжкового Арсеналу» в Києві. «Я би дуже хотіла, щоб наші сучасні автори з одного боку постали в центр нашої уваги, відчули повагу та любов читачів, надихнулись на нові ідеї та книжки. І з іншого боку – відчули цю відповідальність працювати тут і зараз саме для цих реальних дітей, які чекають на сучасні тексти», – зазначає Юлія Козловець.

І останнє. З-поміж вітчизняного культурного продукту в Україні найбільшою популярністю користується музика. У багатьох випадках про нашу країну дізнаються завдяки тим чи тим виконавцям. Тому мені хочеться закінчити цю статтю словами співака Олександра Положинського, лідера гурту «Тартак»: «Давайте жити! Давайте шукати! Давайте ставати кращими! Писати книжки, малювати плакати, бути знаючими і значущими!..»

Світ зменшується, глобалізується. І нам на цій глобальній мапі є що запропонувати. Відтак треба розуміти й підтримувати українські книжки і як смислотворчу частину національної ідентифікації, і як серйозний бізнес. Тоді наша українська галактика дитліту нарешті спалахне мільйонами мегазірок. Сподіваюся, ми це зможемо.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: