Книжки-помічники в навчанні: знати більше про ВСЕ

Автор: БараБука

У час фактично безлімітного доступу до інтернету (що, втім, не обов’язково значить доступ до знань) науково-популярні книжки для дітей мають бути справді унікальними. Як зацікавити дитину дізнаватися більше про все, не користуючись при цьому лише ґаджетами, знає БараБука. У попередніх «серіях» ми зібрали книжки-помічники в точних науках (із того часу вийшла ще крута книженція Кузька Кузякіна «Біла трішки чорна-пречорна книжка»), тепер пропонуємо дізнатися, які книжки мотивуватимуть школярів більше цікавитися гуманітарними науками.

Популярні біографії

Те, як подають біографії видатних людей шкільні підручники, не критикував хіба що лінивий. Сухо, нудно, засилля дат, акценти на стражданнях і неможливість для себе вивести формулу успіху – хіба такі тексти заохотять дитину дізнаватися більше про людей, які рухають цей світ? Водночас популярні біографії, особливо якщо автори торкаються й теми дитинства, юнацтва – чудовий спосіб мотивувати молодь. Адже ось ці люди були такими ж, як ти – юними, заляканими, самотніми (додайте своє), але вони змогли змінити світ, бо: 1) були наполегливими, 2) багато вчилися, 3) спостерігали, 4) їм надзвичайно пощастило – додайте свій варіант.

Одними з перших на українському книжковому ринку цю нішу заповнювали автори видавництва «Грані-Т». Серія «Життя видатних дітей» (виходила у 2007–2011 рр.) писала про письменників, спортсменів, науковців, художників, духовних сподвижників, історичних осіб і навіть героїв українських легенд. У кожній книжці вміщено по 5-6 оповідань про дитинство видатних осіб з усього світу, автори – відомі українські письменники: Леся Воронина, Оксана Лущевська, Ірен Роздобудько, Марина Павленко та інші. Акценти зроблено на тому, що всі ми колись були дітьми. Після кожного оповідання вміщено коротку довідку про те, як їхні герої ввійшли в історію.

У 2015 році великий крок до переформатування шкільних біографій зробило «Видавництво Старого Лева», започаткувавши серію «Від А до Я». За три роки в ній встигло з’явитися три видатні постаті, що вплинули на хід української історії, – митрополит Андрей Шептицький, письменники Іван Франко і Тарас Шевченко. У найближчих планах – Леся Українка. Це книжки абсолютно сучасні за форматом, візуальним оформленням і текстовим поданням. Тексти в них короткі, розміщені за абетковим принципом, факти вибрано нетривіальні – наприклад, хто думав про Шевченка, який полюбляє пити чай? Інформацію згруповано й подано так, щоб її легко можна було запам’ятати. Над візуальною частиною працювали творча студія «Аґрафка» (Шептицький, Франко) та Анастасія Стефурак (Шевченко).

Київське видавництво «IPIO» спочатку видало свою серію біографій для підпідлітків «Удивительные личности для детей» російською, а відтак планує перекласти всі тексти українською. Це динамічні тексти про Стіва Джобса (авторка – Анна Китаєва), Коко Шанель (авторка Маша Сердюк), Альберта Ейнштейна (авторка Юлия Потерянко), Блеза Паскаля. Правильний добір персонажів (простий хлопець Стів, який зробив себе сам; геній і дивак Альберт; сирота з бездоганним смаком Коко) – усі вони диваки, мають непросту історію, і кожним із них тепер захоплюється світ. Чим не приклад для наслідування? Окремі плюси видань – простота викладу, сучасні ілюстрації, привабливий дизайн і формат.

Фото: Моя книжкова полиця

Неможливо оминути в цій добірці книжку-картинку «Коко та маленька чорна сукня» ілюстраторки Аннемарі Ван Герінген (написана у співпраці з Гаазьким муніципальним музеєм) від видавництва «Artbooks». Це ідеальний зразок біографій для дошкільнят: у книжці багато малюнків і простору, короткі текстові замальовки, які ілюструють основні події з життя Коко Шанель і не відволікають від основної ідеї. Навіть народившись у бідності, ти все одно можеш стати тим, ким захочеш. Головний секрет – багато працювати й не боятися бути неординарною. Книжка має приємний візуальний ряд у чорно-жовтих тонах, якісне поліграфічне втілення й загалом вишукана, як і славнозвісна маленька чорна сукня.

Знайомство з мистецтвом

Цікавий кут зору на мистецтвознавство для дітей запропонувало арт-видавництво «Небо». Серія «Книга про картину» за основи сюжетів бере відомі картини й домислює, що відбулося «за кадром». Наразі є тексти про картини української художниці Тетяни Яблонської «Застудились», нідерландця Отто ван Веена «Портрет дівчини», а також росіянина Івана Крамского «Девушка с кошкой». Тексти до серії написали Юлія Лактіонова та Наталія Романова, ілюстрували художниці Анна Гаврилюк («Портрет малої Олі»), Поліна Дорошенко («Перше мереживо Стефанії») та Романа Рубан («Три жизни кота Васики»).

Серія великого формату, ілюстраціям відведено багато місця. Сюжет, втім, подеколи хибує на зайву ліричність і невелику подієвість, що ризикує відохотити від читання молодших школярів. Автори дозволяють собі відносно вільне тлумачення біографічних моментів. Приміром, читач уже знає, що сюжет картини «Застудились» – автобіографічний: ідеться про хворобу доньки Яблонської. Однак у тексті Лактіонової акцент зміщується на життя покинутих напризволяще іграшок.

Неймовірна приваба цієї серії зокрема в тому, що читачам пропонується пофантазувати, домислити, а що ж там, «за лаштунками» відомих картин. Спробувавши таку забавку вдома, можна перенести її в музей, у картинну галерею, на виставку – тоді буде цікаво навіть у випадку, якщо екскурсовод попався не дуже харизматичний.

Плекаємо любов до мов

Не бійтесь заглядати у словник змалку, – мовби натякає «Моя перша 1000 англійських слів» від видавництва «Віват». Авторам вдалося зробити справді цікавий словник для наймолодших, водночас видавши симпатичну неперекладну книжку-розглядайку.

Лексику поділено за тематичними розгортками (дім, подвір’я, дитячий майданчик тощо), всі слова знайомі дитині від 4 років. Книжка ідеальна для знайомства з англійською та вивчення іноземної мови в початкових класах. Поруч зі словами вміщено транскрипції. Також на окремих сторінках є завдання для закріплення матеріалу.

Малюнки Ірини Потапенко яскраві, динамічні й сучасні, щоправда, в розділі про дім художниця промалювала стереотипні ґендерні стосунки в родині (жінки готують їсти, тоді як чоловіки відпочивають), тож радимо батькам пояснити цей малюнок на свій розсуд (обов’язок тата – мити посуд, наприклад).

Пояснити складне поняття молодшим школярам – просто, якщо під рукою правильна книжка-картинка. «Антоміми» Романи Романишин та Андрія Лесіва («ВСЛ») в ігровій формі допоможуть розібратися з тим, що таке антоніми. Анто-міми – це персонажі книжки, кумедні монстри, на прикладі яких пояснено протилежні поняття. Закріпити ефект можна за допомогою однойменного інтерактивного додатку.

Ось деякі прислів’я і приказки настільки метафоричні, що без книжки-картинки точно не обійтися. «Прислів’я українські» («ВСЛ») – дебютна книжка нині популярної художниці Анастасії Стефурак, спроба втілити в малюнку українські народні прислів’я. Це «дослівні» «ілюстрації» до прислів’їв «На двох стільцях не встидиш», «Чужа душа – темний ліс», «Слово не горобець, вилетить – не спіймаєш» тощо; як правило, ці тексти надто метафоричні для того, щоб їх сприймати буквально. Також є у форматі білінгви (українська – англійська).

«100 екcпрес-уроків української» Олександра Авраменка (видавництво «Книголав») допоможе швидко пригадати чи вивчити основні «складні місця» українського правопису. Це кишеньковий посібник для широкого кола читачів, що містить сто експрес-уроків, які в доступній формі навчають норм сучасної української мови.

В основному Олександр Авраменко розбирає питання стилістики: українською, по-українськи або по-українському? скласти чи здати іспит? протягом дня чи на протязі? Автор розглядає абсолютно прикладні фрази, де багато хто робить прикрі помилки. Якщо ви вже маєте в домашній бібліотеці «Як ми говоримо» Бориса Антоненка-Давидовича чи «Культура слова: Мовностилістичні поради» Олександра Пономаріва, то «100 екcпрес-уроків української» Олександра Авраменка з дотепними ілюстраціями Наталки Гайди буде гарним доповненням до колекції.

Школа англійської мови «Green Country» пропонує дитячий навчальний посібник для вивчення англійської мови. Перша книжка в серії «Англійська із домовичком Ґріні» – лексичний тренажер «Англійська із Greeny the Brownie. 100 англійських слів на тиждень». Розробники ставили завдання зробити процес навчання цікавим, запам’ятовування лексики легким, а результат – помітним уже після опрацювання першої історії. Кожна сторіночка книжечки про домовичка Ґріні містить авторські ілюстрації Євгенії Гайдамаки, а також цікаві вправи на закріплення матеріалу. Що важливо, діти можуть працювати з тренажером самостійно, без допомоги дорослих.

Основу сюжету складають історії про домовичка на ім’я Ґріні, проілюстровані тематичною лексикою. Для закріплення матеріалу пропонуються вправи (знайти слова, вставити пропущені літери, з’єднати, розшифрувати, вставити у речення, розв’язати кросворд), для тренування механічної пам’яті розроблено прописи, а для закріплення вивченого – настільні ігри.

Як полюбити уроки літератури

Складне питання, неймовірно складне завдання. Звісно, багато чого залежить від особистості вчителя/вчительки, його/її харизми, самовіддачі, вміння знаходити підхід до учнів, любити свій предмет і йти проти системи тоді, коли йдеться про славнозвісні тему та ідею твору. Також від шкільної програми, яку наразі активно оновлюють. Від того, як упорядковано хрестоматії. Але не менше й від того, як талановиті сучасники пишуть про шкільних класиків.

Було б непогано кожному старшокласнику на першому уроці з української літератури видавати «Шидеври вкраїнської літератури» з серії «Хрестоматія доктора Падлючча» Михайла Бриниха (видавництво «Laurus»). Тринадцять авторів – тринадцять творів, «шидеврів» української літератури, яку вивчають у школі. Гончар, Прокопович, Хвильовий, Нечуй-Левицький, Гоголь, Винниченко, Мирний, Довженко, Котляревський, Коцюбинський, Марко Вовчок, Іван Карпенко-Карий і Григір Тютюнник. Немає лише основної «четвірки» канону, до якої, хочеться вірити, автор добереться в наступному томі.

Задля розуміння того, як ця книжка розмовляє про український літературний канон, БараБука процитує один абзац: «…Катерина – це таке нещасливе ім’я, шо з ним в українську літературу ХІХ століття лучче не потикатися; єслі в тогочасному тексті єсть Катерина – то неодмінно там найдецця для неї саме ізошрьонне горе і суїцид». Звісно, усі грані гумору, іронії та сарказму доктора Падлючча відкриються лише підготовленому читачеві, тож – хитрий прийом! – школярам таки доведеться спати, обіймаючись із усілякими книжковими катеринами та іншими хрестоматійними персонажами.

Фото: Yakaboo

Якщо ж ви серйозна людина або не толеруєте суржику навіть у його «бринихіанському» вияві, БараБука гаряче радить книжку Ростислава Семківа «Як писали класики» (видавництво «Pabulum»). Видання буде корисне не лише тим, хто мріє про літературну кар’єру (хоч у ній і справді відкриваються секрети і прийоми відомих зарубіжних авторів – Агати Крісті, Джорджа Орвелла, Рея Бредбері, Курта Воннеґута, а також ближчих до нас у часі Мілана Кундери, Маріо Варґаса Льйоси та Умберто Еко), але й школярам, які вивчають твори Орвелла і Бредбері на уроках зі світової літератури.

Це захопливі есеї про життя і творчість літературних велетів, які жили в різних час, у різних країнах і зрештою мали різні погляди на життя. Ростислав Семків, літературознавець і викладач, аналізує головні життєві події письменників і те, як ці події могли вплинути на їхню творчість. Аналіз основних творів там теж є, аякже. І, на щастя, без виокремлення тем та ідей. А головне – все це присмачене добірною іронією, перегукується з актуальними нам реаліями й текстами. Обов’язкове читання не лише для учнів, а й насамперед для їхніх учителів 😉 А ще – зразок і натхнення для тих, хто надумає написати подібну книжку про українських класиків. Може, це будете ви?