Книжкова валізка

Автор: Ганна Остапенко


Новий матеріал у рубриці #НовеЧитання по-особливому близький БараБуці, оскільки в песика-читаки теж є така книжкова валізка 🙂

Цього року в розкладі молодшої школи новий урок – «Книжкова валізка».

Не «читання». Не «література».
Інтрига: що у валізці? Там багато різноманітних книжок, які можна розглядати, читати, слухати, обговорювати.

Наприклад: книжки Майкла Бонда про ведмедика Падінгтона, «Як змайструвати автомобіль» Мартіна Содомки, одна з книжок про кротенят Тараса та Мар’яни Прохаськів, «Неслухняники» Сергія Пантюка, історія у віршах «Танцующий жираф» Джайлза Андре та інші.

валізка3

Чому так? Щоб можна було бачити різні стилі оформлення книжок, говорити про це.
Щоб можна було вибирати, те, що цікаво тобі, та помічати, що твоєму однокласнику цікаве те саме чи геть інше.

Щоб мати можливість дивувати щоуроку.

Урок складається з двох частин.

1. Я читаю дітям книжку, яку ми разом обрали. Під час читання багато зупиняюся, ставлю запитання «Як гадаєте, що буде далі?» або звертаюся до схожих ситуацій у досвіді дітей, пояснюю незнайомі слова, даю завдання малювати чи щось записувати. Усі письмові завдання підшиваємо в папку.

2. Діти 10–15 хвилин читають книжки, які обрали самі. Потім ці книжки можна забрати додому, якщо хочеться.

_ка2017

Малюцька бібліотека БараБуки також живе у валізці 🙂

Другий і третій класи обрали для слухання книжку «Чарівна ферма пана Мак-Брума», автор Сід Флейшман. Почали з того, що розглянули обкладинку та вирішили записати назву книжки чудернацькими літерами. Далі обговорювали, чому ферма, де лише каміння та пеньки, не влаштовувала пана Мак-Брума, висловлювали припущення, яким чином, коли рахували одинадцятьох дітей, виходило дванадцять тощо. Аж поки не вирішили намалювати всіх дітлахів пана Мак-Брума та підписати їхні імена.

Першокласники слухають та розглядають «Райдугони та маленький Сонько» Антона Сіяніки з чудовими ілюстраціями Костянтина Федорова та Світлани Морозюк. На кінець уроку намалювали цілу галерею різних райдугонів.

Під час самостійного спілкування з книжками діти поводяться по-різному. Хтось завзято читає мовчки, хтось уголос. Хтось гортає сторінки й розглядає ілюстрації або хоче щось показати друзям та обговорити з ними. Я спостерігаю та думаю, як планувати роботу далі так, щоб кожен із них рано чи пізно захотів засісти десь із цікавою книжкою.

остапенко

Ганна Остапенко – одна із засновниць альтернативної сімейної школи «Соняшник», педагог, тьютор. Редакторка журналу «Джміль», ведуча сімейних проектів, мама трьох дітей (12, 10 і 8 років).

Якщо Ви – ініціативна людина, яка регулярно практикує читання з дітьми, своїми й чужими, яка стежить за тенденціями й намагається впроваджувати нові досвіди, тоді Ви – герой/героїня БараБуки! Надсилайте свої історії на адресу info [равлик] barabooka.com.ua, найцікавіші ми опублікуємо на сайті під тегом #НовеЧитання.

Читайте інші матеріали з рубрики:

Олеся Мамчич: Дитині важливо спробувати себе «у шкурі» письменника

Галина Мельник: Читання на вибір, а не з примусу

Антоніна Ящук: Сторітайми у школі

Оксана Олійник: Сторітайми у Христанівці

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар

Увiйти за допомогою: