Книжкові клуби у Франківську: як підлітки творять спільноти
Автор: Віра Обломей
В Івано-Франківську стрімко розвивається читацька культура. Зокрема формуються нові спільноти, простори та ініціативи, що гуртуються навколо книг: програма промоції читання «Текстура», школа альтернативної освіти «Кайзен», а нещодавно тут відкрилася й нова книгарня «Сенс».
Мені випала нагода модерувати два книжкові клуби: один — у межах програми промоції читання «Текстура» для підлітків 10–12 років, інший — у клубі, який організували учні школи «Кайзен». У ньому брали участь діти від 9 до 14 років. Особливо приємно бачити, як кожної зустрічі учасники все більше відкриваються: до обговорення, до тексту, до нових знайомств і дружби.
Карта читань: Від Гоґвортсу до Васюківки
Один із книжкових клубів для підлітків є частиною програми «Текстура». Його формат побудований за принципом сезонності: на кожен сезон формується нова група учасників віком 10–12 років, яка впродовж півтора місяця щотижня читає та обговорює одну з шести відібраних книжок. Добірку текстів для клубу укладала культурна менеджерка Оксана Зьобро.
Таким чином, на третьому поверсі «Промприладу», у просторі «Дрібнота», щотижня відбувалися зустрічі з підлітками. На них ми занурилися в тексти спершу крізь магічну атмосферу Гоґвортсу, мандрували до замку Хаула, а в кінці сезону — бешкетували разом із тореадорами з Васюківки. Перше обговорення було присвячене книжці Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь». Ми говорили про улюблених персонажів, і саме через них діти знайомились одне з одним. Улюбленцями стали Рон, бо «смішний та кумедний» і Герміона, бо «також хочу так багато читати». Один із читачів виділив Волдеморта — саме завдяки йому, на думку хлопця, ця історія взагалі відбулася. Перша зустріч буває хвилююча, тож щоб зняти напругу, я принесла з собою «магічні боби», які при схожому кольорі можуть мати зовсім різні смаки. На фоні звучала музика з фільму, ми запалили свічки. Цілий день за вікном лив дощ — для багатьох ця атмосфера була досить співзвучною до атмосфери книг Роулінг. Також ми пробували краще пізнати себе й одне одного, уявляючи, до якого факультету Гоґвортсу кожен із нас потрапив би.
Наступною в сезоні стала книга місцевої авторки Тані Малярчук «Mox Nox». Назва з латинської перекладається як «ніч незабаром» і перегукується з апокаліптичним сюжетом. Історія про рукокрилих істот допомагала пройти крізь період щоденних відключень світла та очікування зими. Оскільки завершення книги передбачало відкритий фінал, найзахопливішою активністю стало вигадування того, що ж трапилося з головними героями.
З фантастичного світу птеропусів — у світ мандрівного замку Хаула («Мандрівний замок Хаула» Діани Вінн Джонс). На основі химерного образу будинку, що здатен пересуватися, говорили про те, в яких місцях ми б воліли прокинутися. Хтось мріяв відвідати Японію, гори Грузії, інші закордонні краї, а хтось — повернутися в рідну Донеччину.
Розмаїтий вибір книг сприяв проговоренню різноманітних досвідів. Після того, як ми роззнайомилися, перейшли до більш емоційно складного читання — книги Олі Русіної «Абрикоси зацвітають вночі». Це обговорення проходило в більшій тиші (відносно інших) та з більшою уважністю одне до одного. У кожній групі були діти, що переїхали з прифронтових або окупованих територій. Один із учасників стишено просидів поруч мене і тільки на питання: «Чого абрикоси зацвітають вночі?» — відповів: «Бо війна». Це дуже щемкий досвід. Комусь відгукувалися переживання головного героя книги — Устима, а хтось за допомогою описаної історії мав можливість зрозуміти того, хто сидів поруч. Про дитячий досвід втрати та співжиття з ним говорили в інтерв’ю з авторкою книги — Олею Русіною.
Для розширення спектру читацького досвіду розмовляли й про поезію у форматі кумедних загадок за книгою «Неперевіршені задачі» Сашка Дерманського та Кузька Кузякіна. Спілкувалися про різні типи задач і про те, які з них найбільше імпонували читачам: візуальні, математичні, або ж задачі з грою слів. Саме останній тип став основою для цікавої гри: ми читали фразеологізми, намагалися розтлумачити їх значення, опісля вигадували власні. Завершували сезон читанням «Тореадорів з Васюківки» Всеволода Нестайка — як налаштуванням на захопливе й пригодницьке літо.
Як кураторка, я бажала показати, наскільки читання може бути різноманітним, і як під час обговорення прочитаного ми здатні пізнавати самих себе та одне одного.
Книжковий клуб «Kaizen»: створений підлітками для підлітків
Інший клуб в Івано-Франківську створений підлітками для підлітків. Своєю реалізацією ідея книжкового клубу завдячує учням школи «Кайзен». Щомісяця діти самостійно, шляхом голосування, обирають книги, які хочуть прочитати.
Усе почалося з практики спільночитання. На першу зустріч вибрали твір «Кораліна» Ніла Ґеймана. Перші два розділи ми читали разом безпосередньо під час події, щоб співналаштуватися на ритм та атмосферу історії. Крім знайомства з текстом — знайомилися й одне з одним через обговорення читацьких вподобань.
Від вересня учасникам та учасницям клубу вдалося прочитати «Кораліну» Ніла Ґеймана, «Дівчинку, яка врятувала Різдво» Метта Гейґа, «У світлі світляків» Ольги Войтенко, «Алісу в Країні див» Льюїса Керрола та «Скандальне сестринство з Приквіллов-роуд» Джулії Беррі.
Одна з учасниць, Елі Венгринюк, розповідає, що для неї у виборі книги важлива захоплива історія. Також вона звертає увагу на опис, жанр і обкладинку. «Мені подобається, що можна почути думки інших, сюжетні здогадки та теорії. А ще — пити какао на наших зустрічах», — ділиться Елі.
Формат книжкового клубу змінився вже на другій зустрічі, коли всі прийшли з прочитаною історією Ґеймана, і ми, смакуючи солодощі та гарячий какао з термосів, обговорювали двосвіття Кораліни. Оскільки учасники клубу переважно є моїми учнями в школі «Кайзен», ми могли винаходити паралелі з попередньо вивченим матеріалом.
Наприклад, говорили про функцію їжі в потойбічному світі та її схожість із історією про Персефону, яку Аїд нагодував зернятками граната, щоб вона не могла покинути царство мертвих. Їжа в «Кораліні» також має важливе значення: у своєму звичному світі їжа несмачна, а у світі «іншої мами» кожен прийом їжі починається з вишуканого частування. Функцію тих самих зерняток граната в Ґеймана виконують зловісні ґудзики, які мали б замінити очі дівчинки — і після їхнього пришивання вона вже не змогла б повернутись у світ, із якого походить.
Читачі цього клубу мають добре читацьке підґрунтя й люблять виходити на теоретичні площини. Тож під час зимового обговорення «Дівчинки, яка врятувала Різдво» ми говорили не лише про сюжет, а й про структуру різдвяної історії, традиції, їхнє походження та зміни впродовж історії.
Наші зустрічі сповнені інтерпретаціями та порівнянням прочитаного з іншими творами. Особливо цінно, що ініціатива створення клубу належить самій молоді — вони вибирають книжки, формують темп і ритм читання.
Таким чином, твориться спільнота читачів і читачок, яким цікаво бути разом у текстах і поза ними. Книга постає відправною точкою для розмов, у яких важливою стає кожна присутність.
Клуб відкритий до нових учасників. Щоб прийти на найближчу зустріч із какао, варто долучитися до групи книжкового клубу.
Обидва книжкові клуби, від «Текстури» та від «Kaizen», роблять процес читання об’ємнішим завдяки проговоренню читацького та інших досвідів учасників. В одному випадку — це ретельно спроєктований простір із фокусом на багатогранність літературного досвіду, в іншому — ініціатива, що народилася завдяки потребі говорити про прочитане в колі однолітків.
У часи війни книжкові клуби набувають нових вимірів: книга стає не лише історією для прочитання, а й підґрунтям для розмови про власні, часто складні переживання. На зустрічах, розмірковуючи про сюжет, діти — почуваючись у безпеці — діляться й особистими історіями, пов’язаними з втратою — дому, близької людини чи попереднього способу життя. У такі моменти я намагаюся дати простір для того, що було потрібне саме тоді: бути почутими, мати можливість посумувати чи поплакати, іноді — просто обійняти.
Формати двох клубів різні за динамікою, але подібні у своїй суті: вони створюють середовища довіри, де важливим є не лише текст, а й діалог навколо нього.
Світлини зі сторінки “Текстура” у ФБ.
