Кобзар, кобзарик, кобзарище
Автор: Анна Третяк
Чи можна уявити українську літературу без творчості Тараса Шевченка? Риторичне запитання. Натомість можна порушити інше, більш актуальне для матусь і татусів: у якому віці варто починати знайомство з доробком Кобзаря?
Деякі вірші (а радше уривки з поезій) можна читати разом із дошкільнятами. Першим кроком до ознайомлення з Шевченковими творами стане книжка-розмальовка «Мій перший “Кобзар”», яку впорядкували співробітники Національного музею Тараса Шевченка. Це книжечка формату А4, яка на одній сторінці розгортки пропонує зображення й уривок вірша, а на другій подає чорно-білу копію ілюстрації, яку можна власноруч розмалювати. При виборі поезій упорядники не забули про свого адресата: у книжці представлено пейзажну або нескладну суспільно-побутову лірику. Шрифт достатньо великий, щоб його могли подужати навіть читачі-початківці. Завершують видання інформативно-розважальні сторінки, які пропонують записати улюблений вірш Шевченка, намалювати до нього зображення, а також знайомлять із основними датами життя митця та музеями й заповідниками, присвяченими його пам’яті.
Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака –
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге – та й куплю
Паперу аркуш.
Та коли для дошкільняти знання Шевченкової творчості не є обов’язковим, то з перших класів школи постать Тараса Григоровича зручно й надовго вмощується в програмі з літератури. І тут дітям уже не обійтися без власного томика «Кобзаря». Хорошим прикладом видання, помічного в початковій школі, є «Дитячий кобзар» од «Видавництва Старого Лева». По-перше, вірші до збірки обирала Зірка Мензатюк – людина, що має чималий досвід спілкування з юними школярами й добре знається на їхніх читацьких потребах. По-друге, видання тішить якісною поліграфією: цупкий папір витримає не одне прочитання, а шрифт (хоча й міг би бути більшого розміру!) балансує на межі між «зручним для читання» й «гарним на вигляд».
Текст і зображення сприймаються цілісно, а такі необхідні подекуди пояснення подано одразу коло вірша, що спрощує читання. Звісно, не можна залишити без уваги і стильні ілюстрації Марини Михайлошиної: її незвичні, м’які лінії фігур і насичені, чисті кольори за стилем нагадують дитячі малюнки. В одному інтерв’ю художниця сказала, що відкрила для себе Шевченка вже в дорослому віці, незадовго до початку роботи над оформленням «Дитячого кобзаря», – маю надію, що завдяки її праці сучасні діти раніше зацікавляться постаттю видатного українця.
Ще одне видання для першокласників підготували на рідній Шевченковій Черкащині. «Кобзарик. За сонцем хмаронька пливе…» є, певно, найкращим варіантом для ознайомлення з творчістю поета. У цій книжці добре абсолютно все. Перше, за чим можна оцінювати дитячу книжку, – її зовнішній вигляд. Черкаський «Кобзар» має зручний формат шкільного підручника, міцний та приємний на дотик матовий папір, великий, легкий для читання шрифт, просту й логічну верстку: вірш на лівій сторінці розгортки, малюнок на правій, одне зображення супроводжує одну поезію. Упорядники провели грандіозну роботу, дбайливо вибравши з поетичних творів ті фрагменти, які не відштовхнуть від себе юного читача песимізмом чи описом страшних подій. На полях коло деяких віршів подано пояснення незрозумілої лексики, і тут видавці також відповідально підійшли до справи, не залишивши без уваги жодного з застарілих слів.
Фото з сайту meimuna.livejournal.com.
Передує поезіям вступне слово до читача й добре написана, не пафосна історична довідка про основні події життя Тараса Григоровича. Довідка ця хороша тим, що не величає голослівно Шевченка «національним генієм», а пояснює школярам, за які заслуги його називають «найбільш шанованим українцем на Батьківщині й у світі». Окремо варто згадати ілюстрації: їх підготували учні та вчителі Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату, а також учні Черкаської дитячої художньої школи імені Данила Нарбута. Так от, ілюстрації розкішні, яскраві, надзвичайно талановито виконані, а деякі ще й украй стильні. Все це дає достатньо підстав, щоб визнати це видання найкращим першим кроком на шляху знайомства з Кобзарем.
А от «Кобзарик-школярик» може стати ілюстрацією до того, як не варто підходити до видання Шевченкових творів. Перше, що бачить читач, – ядучо-яскрава обкладинка, на якій мало схожий на Шевченка дядько у смушевій шапці обіймає дівчинку та Гаррі Поттера у вишиванці. За цією палітуркою скромно зібралися 224 сторінки сірого газетного паперу з полями, прикрашеними простенькою варіацією на тему українського візерунка. Обкладинка анонсує, що «до книжки увійшли вірші та поеми, що вивчаються в 1–4 класах загальноосвітньої школи», проте важко повірити, що навіть у 4-му класі учні готові сприйняти «Пророка» чи нескорочені версії шевченківських поем. Коли в «Дитячому кобзарі» та «Кобзарику. За сонцем хмаронька пливе…» вірші утворюють елегійну, трохи журливу картину, то з сірих сторінок «Кобзарика-школярика» визирає недобрий Шевченко, що кляне, ненавидить і наводить на думку про марність існування в цьому жорстокому світі.
Зокрема, на перших же сторінках читач знайде вірш «Думка (Тяжко-важко в світі жити)», в якому, нагадаю, такі рядки: «Утопився б молоденький, / Щоб не нудить світом, / Утопився б – тяжко жити, / А нема де дітись». І коли доросла людина розуміє всі позалітературні обставини, які викликали такі інтонації в поезіях Тараса Григоровича, а також має доступ до його автобіографічних творів, то дитина, швидше за все, спробує захистити свою психіку в єдиний доступний спосіб: не впустити цього злого дядька до свого світу. На превеликий жаль, саме цю книжку я й побачила на полицях своєї дитячої бібліотеки в одному з районів міста Києва, коли поцікавилася, які «Кобзарі» в них є. Певно, що доведеться власноруч доукомплектовувати їхні фонди якісними виданнями, які, на щастя, сьогодні доступні на книжковому ринку.
