Кудкудакалки, ґелґотунчики тощо
Втеча з міста – точка відліку для справжніх пригод, які позбавлені шуму мегаполісу, загазованого повітря й різноманіття ґаджетів. Сергій Пантюк ділиться із читачем таємницею перебування серед сільського господарства. У тітки Люсі та дядька Григора своя ферма зі стайнею, хлівом, свинарником, стодолою, садом, грядками, городом та пшеничними полями, густозаселеними жителями, яких звичайні діти з міста бачать або на картинках у книжках, або в зоопарках. А тут до всього можна доторкнутися, все посмакувати та ще й намалювати, бо ж головний герой Тимко любить все побачене відтворювати на папері.
«На світі є чимало людей, які не знають, що таке ферма. Насамперед, це діти, що зростають у місті, на високих поверхах, куди можна дістатися лише швидкісним ліфтом».
Ферма Сергія Пантюка – інший світ, у якому героєві-читачу належить пройти випробування, знайти друзів і подорослішати. Особливість повісті – проведення паралелей між сучасним урбаністичним і традиційно-господарським світами.
Останній серед сучасних дітей міста часто сприймається як щось примітивне й старомодне. Але читаючи, ловиш себе на думці, що тут поруч із городом, стодолою та хлівом є портативний інкубатор Пі, герой твору хоче забрати із собою до міста гусеня, щоб гратися з ним у комп’ютерні ігри, а родичі-власники ферми користуються як возом із запряженими кіньми, так і різноманітною сільськогосподарською технікою у вигляді тракторців і навіть вантажівки. Такі деталі дають змогу впізнавати знайомі сучасно-прогресивні речі й роздумувати про те, що ферма – не чарівна далека країна, а близька й реальна, у якій ми можемо жити, споглядати, а чи й бути учасниками.
Основна сюжетна лінія – дружба Тимка із ґелґотунчиком Шкодою, себто гусеням, яке було неймовірно рухливим і допитливим, через що одразу втрапило в поле зору хлопчика. Окрім ґелґотунчиків, у творі присутні ще й інші кумедні назви світської птиці – курчата стали «кудкудакалками», каченята «крячками» і тільки індичатам герой не зумів придумати дотепної назви. Усі вони з’явилися на світ за допомогою портативного інкубатора, а виховувалися в тих птахів, які не мають свого виводку. Себто каченята можуть бути під опікою в мами-гуски, курчата – в качки, а гусенята – в індички.
Тимко з радістю малює Шкоду в різних цікавих місцях – той плаває в кориті, сидить на кабачку й навіть на голові у сплячого Рекса. Та одного дня друг-ґелґотунчик зникає.
Перш ніж дізнатися таємницю зникнення, підготуйтеся пояснити дитині, що таке «суб’єкт», «натяк на іронію», «естетичне наснаження» і звісно «континґент», які трапляються в тексті, адже «Тимко для себе відзначив, що дядько Григір розмовляє майже так само як тато – вживає багато довгих і розумних слів». Ну й безумовно, шукайте родичів чи знайомих із обійстям у селі, а чи й справжньою фермою, адже після знайомства з ґелґотунчиком Шкодою і Тимком утаємничений читач неодмінно захоче побачити цю казкову країну на власні очі.
