11+

Кури, груші, Кайдаші та їхні діти

Марія Ткаченко

Іван НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. Кайдашева сім’я: повість. – Київ: Основи, 2015. – 176 с.
Уподобань: 5

Останні роки суперечки навколо шкільної програми з української літератури лише набирають обертів. Постать Івана Нечуя-Левицького неодноразово потрапляла до списку авторів, яких потрібно виключити: селянська тематика та консерватизм світогляду письменника провокували на це. Проте всі обговорення заходили у глухий кут при згадці про його «Кайдашеву сім’ю» – один із найвідоміших та найпопулярніших творів письменника.

Хто забув, нагадуємо. Перед читачем – життя однієї селянської родини з Наддніпрянщини кінця позаминулого століття: батьки, двоє їхніх синів із дружинами. Спершу Кайдашам вдається відтворювати усталений патріархальний «ідилічний» лад, проте згодом, зі з’явою невісток, ігри в гармонію завершуються: вічні сварки, неможливість порозумітися, заздрощі, перегони за матеріальним та повне падіння авторитету батька. Отак, справна й добра Кайдашиха править домашнє господарство за принципом «Хто винен? Невістка», із чим категорично не погоджується дружина старшого сина. Це призводить до постійно колотнечі; свекрушині чвари провокують жінку молодшого сина на втечу до Києва; смерть батька кладе початок поділу майна та вибитому оку старої жінки… Нечую-Левицькому вдалося через історію однієї родини показати настрої та життя усього сучасного йому селянства.

– Недурно ж кажуть: дівка, як верба: де посади, то прийметься.
– Не так легко, мамо прийнятись, коли посадили ніби на гарячому піску.

Здавалося б, перед нами звичайна соціально-побутова повість, проте завдяки великій кількості обігрувань народних прикмет, висловів, комічних ситуацій та відчутної авторської любові до своїх героїв читач занурюється у барвистий, насичений життям світ, де діють реальні люди – їх ми й досі зустрічаємо навколо.

Особливістю оновленого «основівського» видання є незвичайні ілюстрації художниці Лєри Схемки: барвисті колажі, що інколи працюють «у парі» з текстом, підсилюючи-пояснюючи його зміст, а часом заперечують його та провокують на діалог-двобій, висновки з якого належить зробити читачу. Ці картинки – мікс відомих постатей (наприклад, Альферд Хічкок), скульптур (пам’ятник Батьківщині-Матері), рекламних фотографій (елементи одягу сезонів 2015 року, побутової кухонної техніки 1960-х), пам’ятників архітектури (Андріївська церква), які закликають побачити у шматках різних художніх робіт єдине ціле та навпаки.

Відомо, що створення ілюстрацій – це той-таки переклад тексту, щоправда на мову візуальну. Не таємниця, що класичний текст через віддаленість від сучасного читача в часі та просторі потрібно постійно наближати та проговорювати, місцями пояснювати, як слід відчитувати ті чи інші реалії та знаки: саме тому популярними є скорочені видання класики для дітей, класична література в коміксах, повторні екранізації та безліч різних прочитань одного тексту на різних театральних сценах.

Команда видавництва «Основи» створила нову версію «Кайдшевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького, стильність та фрагментарність ілюстрацій якої (разом із ніжною іронією та філігранною роботою з розмовною українською мовою автора) провокує побачити класика українського реалізму якщо не хіпстером, то великим оригіналом точно.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар