11+

Львів. Ворон. Таємниця

Като Деспатi

Олекса РОСИЧ. Джовані Трапатоні: фентезі. – Львів, Видавництво Старого Лева, 2010. – 376 с.
Уподобань: 35

Джовані Трапатоні – легка і дуже динамічна фентезійна казка для школярів, що, вірогідно, буде цікава й решті родини, незалежно від віку та звичних уподобань читачів. Пригоди, що в ній розгортаються, викладено красивою, м’якою мовою, а сюжет не викликає відчуття штучності чи умисної ускладненості. Легко простежується вся строката послідовність незвичайних подій, що згладжує відчуття здивованої розгубленості, котре нерідко відлякує читачів.

Саме видання – приємно товстий томик на 370 з лишком сторінок у лискучій твердій палітурці – традиційно для «Старого Лева» можна сміливо й безобгортково дарувати з будь-якої нагоди, а завдяки натхненній роботі чарівного пензля Володимира Штанка навіть сама обкладинка створює передчуття безгучного книжкового свята.

На сторінках цієї книги з гуркотом, скреготом та феєрверками іскор несподівано зіштовхуються два світи: буденність заможної, проте нещасливої родини Гай, і нечувані небезпеки зачарованого царства воронів. У повісті захоплює вальсовий темп і вигадливість круговерті шаленого дня, де від ранку до наступного ранку одне за одним відбуваються різноманітні перевтілення, втечі на дорогих автівках, крадіжки та великі пограбування. Просто на вулицях звичного Львова віднаходяться загублені магічні артефакти, переховуються безстрашні воїни, і, звісно, чигають невловимий злий геній та його численні підлабузники. На боці добра цього разу опиняються школярка Лада, її колоритна бабця Гані з коліжанками та – хто б Ви подумали? – декілька зачарованих воронів.

«…якщо Ви досі не знаєте, що може розпочатись із вареного яєчка та десяти ложечок вівсянки в передмісті Львова, які природні барви насправді властиві воронам і на що здатні галицькі панюсі за 70 років, ласкаво прошу приєднуватися до клубу шанувальників Джовані Трапатоні».

Майже ненаголошено, проте проникливо тут звучить сумна історія Ладиного батька, який у щирому прагненні добробуту й затишку для своєї родини геть втрачає голову. Власне, втрачає він і решту справжніх цінностей: любов і повагу своїх близьких та самого себе. Губить він і людську подобу, навіть значно раніше, ніж справді перетворюється на зашмарканого пернатого обідранця. За мерехтом вигадки криються нехлюйство комунальних служб міста, нефаховість посадових осіб, пристосуванство й боягузтво злиденних, марнославство й марнотратство багатіїв, хабарництво та підлабузництво їхніх підручних та найманців. Як бачите, попри всю надреальність повісті, Олекса Росич дружньо та ненав’язливо говорить із юним читачем про цілком буденні й серйозні речі, тому читання має вдатися і доволі повчальним.

Цього разу мені впав у око і чудовий інтерактивний хід автора. Полягає він у тому, що створений у його книжці фантастичний світ має невеличке віконце, в яке кожна дівчинка чи навіть хлопчик може підкласти власну фотокартку й посісти чільне місце в низці казкових подій. Ідеться про те, що одна з трьох ключових постатей повісті є практично невловимою, її ніби позначено нерішучим пунктиром. І я запевняю Вас – це не нестача фарб в авторовій палітрі, а саме навмисно прочинена хвіртка для проникливого читача.

Ось, погляньте на другорядних персонажів: слизький шахрай пан Урсуляк чи покірний, у кращих традиціях доіндустріальної Британії, дворецький Родман, а надто дзен-просвітлений герой Ши Бо, – всіх їх окреслено цілком чіткими, виразними контурами, вони живі, яскраво промальовані, і їх добре можна уявити. Водночас, зустрічаючись із Ладою на кожній сторінці, ви матимете проблему з тим, щоб упізнати її в натовпі. Усі визначні риси, родзинки й екстраваґантні вчинки автор щедро відсипав решті героїв, сама ж Лада здається немовби прозорою, що залишає читачеві беззаперечне право привласнити зручне пасажирське сидіння поруч із бабцею Ганею.

Тож якщо Ви досі не знаєте, що може розпочатись із вареного яєчка та десяти ложечок вівсянки в передмісті Львова, які природні барви насправді властиві воронам і на що здатні галицькі панюсі за 70 років, ласкаво прошу приєднуватися до клубу шанувальників Джовані Трапатоні.

Print Form
Подiлитись: