Малі таємниці великих літературних мрійників
Автор: БараБука
Цими вихідними (5–6 червня) БараБука побувала у справжній Країні мрій – літературній, дитячій, проукраїнській, галасливій і гарячо-літній. Не було навіть традиційної для фестивалю зливи, тож нам вдалося зустрітися з малявками й дружно помалювати, а після всього ще й розпитати великих літературних мрійників про їхні малі таємниці – хто яку книжку написав, хто що видав, хто про що мріє і над чим працює. І цими мріями БараБука радо ділиться зі своїми читачами.
Під час Літературної Країни мрій, що цього року відбулася всьоме, улюбленець дітей письменник Іван Андрусяк представив нове видавництво «Фонтан казок», де він тепер працює головним редактором. На фестивалі Андрусяк презентував дві новинки від «Фонтану казок» – «Коротунчика» Олега Чаклуна і свій «Третій сніг».
Іван Андрусяк читає уривок про ведмедя
Читацька аудиторія “Третього снігу” 🙂
«Мало бути три, але третя була дуже солодка, тож ми її з’їли. Бо вона зветься “Банка варення”», – жартує пан Іван і додає, що обіцяна «солодка» книжка має вийти до Форуму видавців у Львові. У планах маленького, але амбітного видавництва, крім серії коротких казок (одна книжка – одна казка), за словами Андрусяка, – «дуже-дуже розбишацька, абсолютно хлоп’яча й страшенно динозавряча» книжка Сергія Пантюка; також «трохи філософська, трохи фентезійна, і в будь-якому разі дуже мислива й навіть трішки доросла» книжка – цикл фентезійних новел Олега Чаклуна «Іскра». Від часу заснування у видавництві наголошували, що їхня специфіка – казки, що засвідчено в назві, проте тепер кажуть і про плани поетичної серії «Добрі вірші».
Лірник Сашко і традиційні бублики для казкаря
Олександр Власюк, якого всі знають як Сашка Лірника, невтомно розповідав дорослим і малим авторські казки. На «Країні мрій» він презентував нові «Казки Лірника Сашка». Книжка побачила світ у видавництві «Зелений пес», ілюстрував її художник Інокентій Коршунов (нагадаємо, що попередня книжка, з ілюстраціями Олега Петренка-Заневського, вийшла три роки тому у видавництві «Сіма видає»). «Казка написана й казка розказана – насправді дві різні казки, – ділиться Олександр Власюк. – Коли пишеш, там слова інакше ставляться, коли ж розказуєш, це абсолютно жива енергетика. Цього не можна передати. Я люблю розказувати казки, тому дуже мало записую. Над тим, що записав, дуже довго працюю, і тоді виходить шедевр. Люблю, щоб казка жива була. Коли її оповідаєш людям, вона живе своїм життям».
“Казки Лірника Сашка” читаються просто на галявині
Біля казкаря зібралися слухачі різного віку. Книжки вмощувалися читати тут-таки, на траві, під сценою, де Лірник Сашко вручав собі традиційну бубликів в’язочку. На думку автора, «Казки Лірника Сашка» можуть читати дітки від чотирьох років, та й «до старості кожен своє знаходить». Також БараБука дізналася – тільки це секрет! – що готується другий том, куди ввійдуть нові казки, ніде раніше не публіковані й не видані в аудіоформаті. Серед них – казки «Про село Легедзине, волю козацьку й чотири станкових кулемети», «Про національну гвардію “Донецьк”» та інші. Із назви можна здогадатися, що крізь казкові реалії проглядають сучасні для читачів події. Власюк зізнається, що не так давно був на Донбасі, де його старший син служить добровольцем. «Тепер нова міфологія твориться, нові казки, – розповідає Сашко Лірник. – Нам нав’язувалася багато віків міфологія про нас самих. Що українці – це якісь нездари, пияки, салоїди… А насправді, як виявилося, в нас просто на очах тектонічні зсуви відбуваються. Українці – це сучасні герої, найкращі у світі воїни, яких бояться всі, які з дерев’яними щитами під кулі йдуть. Той дух козацький відродився. Оце нова міфологія. Це треба відроджувати й упроваджувати, про це треба повідомляти, щоб люди не соромилися. До речі, чому в нас проблеми з українською мовою? Через цю ж таки міфологему! Соромно було розмовляти українською, щоб не асоціювали тебе з салоїдом. А тепер асоціюватимуть із воїном-героєм, який іде під кулі й перемагає. Тепер відбувається спалах українського менталітету».
Співачка, письменниця й мама Ірена Карпа поділилася з БараБукою своєю великою мрією, навіть двома. Чи могли ви уявити, що та, яку всі називають «епатажною», найбільше мріє написати цікаву дитячу книжку? І ще – зняти хороший мюзикл для дітей. «Я б хотіла написати таку книжку, що в ідеалі була б цікавою для всіх: книжку про дітей, але не тільки для дітей, – розповідає Карпа. – Я не полишаю цієї мрії, але треба, щоб мої діти хоча б трошечки ще підросли: щоб я розуміла кон’юнктуру, про що їм цікаво читати. Тепер їх цікавлять монстри, всілякі дивні принцеси й усе таке. Я б хотіла писати для дещо старшого віку, ніж мої діти. Такі зовсім дитячі казочки в мене навряд чи вийдуть. Моя тарґет-група, мабуть, – від 8 до 12 років. Добре, хай буде 7–11 років. Щось а-ля раннє підліткове».
А поки діти ростуть, Ірена Карпа робить ближчою свою іншу велику мрію – дитячий мюзикл: «Для нього треба було б написати казку, залучити багатьох українських виконавців. Я б сама написала текст. Пам’ятаєте, колись у нашому дитинстві були такі дитячі фільми – “Три горішки для Попелюшки”? Щось таке хотілося б зробити. Бо в Україні цього ніхто ще, по-моєму, не здійснив. Я б дуже хотіла написати таку казку й потім контролювати зйомки фільму. Трек-лист уже готовий, я знаю, яких виконавців туди залучила б. Вірші були б різні – і сучасні, і класичні, навіть Шевченка можна круто заспівати! Головне, щоб це було українською мовою на модному, класному рівні. Романтичне, позачасове. Може, я передивилася останнім часом “Гри престолів”, але мені б хотілося, щоб це була казка про сміливих чоловіків, розумних жінок, про кохання, шляхетність. Власне, я всіма руками й ногами за те, щоб діти формувалися в героїчному міфі, де добро перемагатиме зло, а винахідливість – жадобу».
Окрім того, письменниця багато говорила про дітей і подорожі, а також про свою нову книжку «Baby travel: Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою», що має вийти восени. За словами авторки, це нон-фікшн, наполовину практичний посібник, наполовину щоденниковий опис реальних подорожніх історій. Книжка – для батьків і тих, хто хоче, але боїться стати батьками, а також тих, хто не хоче дітей. «Це книжка про те, що діти не є якимось тягарем і кінцем життя. Я довго, поки була юна, так і вважала: мовляв, це мене обмежить, я нічого не зможу робити, – ділиться Ірена Карпа. – А насправді все залежить від твого внутрішнього двигуна. Ти або гаснеш усередині й думаєш: “Ну, все, я свою функцію вже зробив”, або ні. Функція жінки не полягає в тому, щоби просто розмножитися. Жінка – дуже творча істота, вона має жити, любити життя. Тільки мама, яка любить життя, може сформувати щасливих дітей. Я хочу показати малюкам приклад, що можна їсти шматок хліба з олією, але ти будеш їсти його в горах, і це буде в триста разів крутіше, ніж комусь, хто сидить за шведським столом у якому-небудь Челябінську. Це досвід неідеальної мами, але, можливо, він когось надихатиме. Може, хтось побачить, що він не сам».
По автографи до Левка Лук’яненка виструнчилася довжелезна черга
Письменники й шоумени брати Капранови зустрілися з шанувальниками «Мальованої історії незалежності України» (ілюстрував музикант і художник Юрко Журавель). Книжка вийшла ще восени 2013 року, й до сьогодні, за словами видавців, розійшлося понад 10 тисяч примірників. До Львівського форуму–2014 Капранови готують нове ілюстроване видання для дітей – книжку про українські традиційні свята, до роботи над якою брати залучили п’ятьох художників. «Ми вирішили, що це вдалий формат: коротко про головне. Зроблено просто й зрозуміло: коли і як святкувати, що співати, що готувати, як дітей розважати. З нотами, з рецептами, з правилами ігор. Нині завершуємо верстку цієї книжки, – розповідають письменники. – Долучили до роботи фольклористів, музикантів, культурологів. Ми нічого не вигадуємо. Наше завдання – донести до сучасних людей те, що є, – коротко, зрозуміло, яскраво. Ідея і текст наші, але консультуємося ми з фахівцями».
Не всім святам приділено однаково багато уваги. Здебільшого детально розписано традиції народних свят. Світські ж, які в Україні мало святкують, потрапили у довідник-календар. Серед них – День Конституції України й День незалежності, а також Новий рік.
А про те, як БараБука й дітлахи малювали антоміми за однойменною книжкою творчої студії «Аґрафка», що побачила світ у «Видавництві Старого Лева», дивіться на фото!
І не пропускайте хороших літературних подій 🙂
Щиро ваша – БараБука.
