4+

Маст і квест для українських дітей

Тетяна Гордієнко

Оксана ЛУЩЕВСЬКА, Віолетта БОРІГАРД. Пан Коцький, Міра і море. – Київ: Братське, 2015. – 24 с.
Уподобань: 24

Малий сильно гаркавить, і спочатку здається, що він декламує Шиллера. Згодом я розрізняю: «Door я відчиняю і в housе потрапляю, у room свою зайду, до table підійду». Так, уже з дитячого садочка англійська – це тренд, маст та квест для українських дітей та їхніх батьків. Питання, як дати малечі «путівку в життя» зі знанням англійської, важливе. Але мало хто замислюється, як зробити так, щоб дитині було справді цікаво вчити вже остогидле «ей-бі-сі» та «ван-ту-фрі». А якщо запропонувати малюкові книжку-картинку, що є одночасно білінгвою, яка містить і український, і англійський текст?

«На chair я сідаю і казочку гортаю!»…

— А чого ти сумна? І чому не їси канапку? — облизується він.
— Якби ти знав, як я хочу до моря!
— То ходімо!

«Пан Коцький, Міра та море» Оксани Лущевської – безумовно, «королева краси» на поличці новинок останнього місяця. Це дуже приваблива книжка-картинка великого формату із двомовним текстом. Видання такого типу відрізняється від звичайного ілюстрованого тим, що малюнки в ньому – невід’ємна частина оповідання. Майстриня Віолетта Борігард мовби сонячним промінням та морським вітром намалювала літню пригоду маленької Міри та її уявного друга – Пана Коцького, що зійшов зі сторінки улюбленої книжки, щоб відвести дівчинку до моря. Прямуючи до бежевого, золотавого та сліпучо-білого узбережжя, такого схожого на нашу улюблену Затоку, вони в цьому чарівному світі – майже як Аліса та Чеширський Кіт у Дивокраї.

Міра та Пан Коцький, герої короткої та простої історії про подорож до моря, як і персонажі Керрола, розмовляють англійською. Для видавництва «Братське» це вже третя яскрава та велика книжка-білінгва, яка містить і український, і англійський текст. Передували їй у 2014-му «Монетка/A Coin» та «Скільки?/How many?».

Юний Шеллі (не Шиллер!), купаючись увечері у ванні (вдягнений, про всяк випадок – який трапився зі справжнім Шеллі – у жовтий рятувальний жилет, маску з трубкою та плавки із Суперменом) сприйняв дуже схвально мрійливу історію про подорож до моря. (Трошки забризкав малюнки, бо хотів краще їх роздивитися). А наступного ранку сказав, що йому наснилася Затока, де він ще ніколи не був, але куди незабаром попрямує. Англійський текст я залишила «на виріст», тим паче що мій 12-річний хрещеник, відмінник із іноземної мови, сказав, що текст зовсім не примітивний, тож читати його треба з учителем або використовуючи словник.

А ще я знайшла ну зовсім ідеальних адресаток, 7-річних дочок моєї подруги, яка живе у Великобританії. Аля та Ліза спілкуються українською та англійською, чудово читають обома мовами, схожі на Міру як дві краплі води (насправді, три краплі) та щосуботи їздять на морське узбережжя біля Брайтона. Я показала їм кілька сторінок. Дівчат зацікавила історія, також їм було корисно «підживити» українську як другу мову, якою вони володіють гірше. Мені щиро подякували та повідомили, що неодмінно замовлять «Пана Коцького, Міру і море» (книжка продається на Amazon!). І ще просили запитати Віолетту Борігард: чому кіт такий великий?

«Як стомлюся я гортати, підійду до bed – і спати!»

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар

Увiйти за допомогою: