Найгірше в дитячих віршах – це дидактика
Юрій Бедрик відомий насамперед як мисливий дорослий поет, редактор. Для дітей він пише вкрай мало, але дуже влучно. Дві збірки дитячих поезій пана Юрія вже стали хрестоматійними (себто навіть включеними до Хрестоматії сучасної української дитячої літератури для читання в 1,2 класах). А деякі вірші Бедрика навіть співають зірки українського шоубізу!
Віднедавна Юрій Бедрик став головним редактором новоствореного видавництва «Легенда», окремим напрямом якого заявлено підліткову літературу. Напередодні «Форуму видавців» БараБука розпитала письменника про поезію, словесні ігри й те, як нове видавництво планує заохотити підлітків до читання.
– Юрію, яка, на Вашу думку, роль поезії у «вихованні» дитини?
– Тут, як на мене, логічніше говорити не про виховання, а про розвиток: про вироблення звичок нетривіально мислити, помічати малопомітне, сприймати належним чином парадокси тощо. А ось найгірше, що може бути в дитячих віршах, – це якраз дидактика. Вона здатна відштовхнути малюків не тільки від конкретної книжки, а й від літератури взагалі. Писати для дітей – справа дуже весела, але й дуже відповідальна. Якщо прочитана кимось тритисячна книжка виявиться нудною, це будуть для нього дрібні прикрощі, але якщо перша чи друга – відраза до літератури на роки. Людина почуватиме не тільки не любов до слабшого автора, а й упередження до сильніших.
«Як на мене, в сенсі мети гра зі словами взагалі не важлива. Але вона важлива в іншому сенсі: щоб поезія була природною»
– У Ваших віршах багато ігор зі словами. Чому це важливо?
– Ці ігри насправді виходять самі собою. Бо така наша мова, така її природа. Тут не йдеться про якусь поставлену мету. Як на мене, в сенсі мети гра зі словами взагалі не важлива. Але вона важлива в іншому сенсі: щоб поезія була природною. Гра – це взагалі природно. А до того ж вона зближує.
– Що важливіше саме в дитячій поезії: зміст чи форма?
– Власне в дитячих віршах їх буває розділити найважче. У чому меседж скоромовки: у тому, що вона про гіпопотама чи в тому, щоб ми не збилися? А віршика з абетки: у тому, що він про мавпеня чи в тому, що там усі слова на «м»? Змініть форму – загубите зміст. Обоє вони важливі.
Тут, зрештою, як у спорті. Зміст без форми – перемога без правил. Форма без змісту – правила без перемоги. Потрібне й те, й те.
– Влітку на полі української літератури з’явився новий гравець – видавництво «Легенда». Як головний редактор, чи могли б Ви розповісти про його цілі та плани?
– «Легенда», яка з’явилася на світ у липні 2017-го, – це видавництво сучасної української дорослої прози. Хоча створила його команда видавництва дитячої книжки – на сьогодні вже відомого «Фонтану казок». Було трішки кумедно, коли на самісінькому початку нашого існування кілька авторів, асоціюючи нас більше з «Фонтаном…», аніж із нашою цільовою аудиторією, надіслали нам рукописи творів для малят. Хоча була, певна річ, і ціла злива дорослих текстів.
Книжкових серій у нас три: Мислива, Ефектна та Барвиста. Перша з них – це психологічно-філософські твори, друга – гостросюжетні тексти, третя – проза для підлітків. Перевагу надаємо великим формам – романам та повістям, хоча їхня жанрова специфіка може бути доволі різною. Поезії, драматургії та перекладів із інших літератур наразі друкувати не плануємо. Найбільше у пропонованих творах нас цікавить образ нашого сучасника і співвітчизника, що, гадаю, цілком природно, адже саме нинішній непростий час заслуговує бути представленим у літературі якомога повніше й багатогранніше.
– Чи потрібно й чи планує «Легенда» усерйознювати українську сучасну підліткову літературу? Чи взагалі можна очікувати зацікавлення широким колом підлітків «високою полицею»?
– Це запитання радше до пасіонарних авторів, а не до «Легенди». «Задавати курс» на усерйознення чи на посилення оптимізму художньої літератури могли з’їзди КПРС. А ми як видавництво підтримуємо і стимулюємо ті цікаві нам тенденції, котрі вже об’єктивно існують. Якщо будуть цікаві прозаїки із серйозним та оригінальним поглядом на підліткові проблеми, певна річ, ми готові їх підтримати. Хоча слово «серйозний», звісно, теж двозначне, і я схильний вкладати в нього передусім значення «глибокий», а не «без жартів». А щодо очікувань від читачів… Гадаю, сьогодні вони вже відрізняються навіть від своїх однолітків десятирічної давності.
– Які у Вас плани на цьогорічний «Форум видавців»?
– «Легенда» планує презентувати першу книжку Мисливої серії – роман «Травам не можна помирати» Степана Процюка, присвячений дисидентству й каральній психіатрії 1970-х років, а також разом із ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» та Міжнародним фондом «Відродження» – антологію українських письменників Донбасу «Порода». А ще на львівському Форумі «Фонтан казок» оголосить повний перелік імен цьогорічних лауреатів конкурсу повістей для дітей «Напишіть про мене книжку». Я один із членів його журі, і для мене це теж подія.
Розпитувала БараБука
