#якговоритиздітьмипровійну

Намалюймо мирне життя разом

Оксана Давидова

Тетяна ВИННИК. Місто на вікні. / Ілюстрації : Ірена ПАНАРІНА. – Київ : МАМІНО , 2023. – 47 с.
Уподобань: 3

Чи будь-яка книжка про війну може бути терапевтичною для дитини? І які ознаки видання, яке не повертатиме дитину в травму?

Саме з такими думками я узялася за книжку Тетяни Винник «Місто на вікні», яку видало у 2023 році видавництво «Маміно» для читання дітьми молодшого шкільного віку. Головний герой книжки – хлопець Богдан. Власне, від його імені й ведеться ця майже щоденникова розповідь про початок вторгнення росіян та про те, як переживав ці події герой книжки разом з мамою та молодшим братом.

Богдан любить малювати на вікні, аж поки намальовані гелікоптери й танки не перетворюються на справжню військову техніку, яка рухається вуличками його міста. Хлопець зазнає поранення, і у нього з’являються сумніви, з якими він іде до мами: «Мамо, війна прийшла, бо я намалював її на вікні?!» Та мати ці думки розвіює, а Богдан знаходить сили й перемагає свою слабкість, почавши малювати здоровою лівою рукою мир: «Ми й досі малюємо місто, де буде місце всім хорошим людям. Воно буде затишне, чисте та сонячне».

В книжці є ще одна персонажка – троянда, яка росте перед вікном Богданової кімнати. Саме вона відображає емоційний стан головного героя. І саме їй присвячено найбільше синонімів у книжці: пломениста, рум’яна, пурпурова, порфірова, багрова, густо-червона, полум’яна, кармінова, червлена, гранатова, схожа на кров… До речі, не лише в тексті, а й в ілюстраціях домінує мотив крові.

Ілюстраторка Ірена Панаріна відома своїми експериментами з формами й стилями, і цього разу їй знову вдалося створити справжній артбук. Зображення гармонійно доповнюють текст і навіть додають йому глибини та ще більшої мистецької витонченості. «Місто на вікні» приємно розглядати навіть як артоб’єкт.

Чудова книжка. Але вона заявлена як терапевтична та, на жаль, не відповідає цьому. Дитячі психологи, які зараз працюють з травмою, рекомендують уникати похмурих кольорів в ілюстраціях книжок для дітей про війну. Зокрема Світлана Ройз в розмові з Танею Стус для посібника «Як говорити з дітьми про війну та мир» зауважила, що краще використовувати ясні, «життєві» кольори. Ілюстрації ж книжки «Місто на вікні» виконані у двох відтінках – сірому й криваво-червоному. А такі зображення можуть, за словами психологів, стати тригерами для загострення стану дитині, яка переживає стрес. Та й розповідь в книжці про поранення героя, зображення закривавленої руки, краплі-пелюстки, якими «забризканий» один з розворотів книжки – все це не дозволяє мені радити цю книжку для самостійного домашнього читання з дитиною, що була травматизована. Гадаю, що з такою дитиною за допомогою цього твору може працювати лише фаховий психолог.

То що ж тепер, не читати «Місто на вікні»? Я б так не сказала. Якщо ваша дитина живе далеко від фронту, якщо не зустрічалася із загрозою життю, тривогами, травмами, і якщо ви бажаєте розповісти їй про те, що переживають зараз діти в зоні бойових дій, ви можете взяти цю книжку. Бо насправді вона дуже красива й цільна. Сюжет продуманий, емоції не перебільшені, герої живі й близькі дітям, мова твору надзвичайно багата, а сюжет завершується на позитивній ноті, як того й потребують маленькі читачі. І найголовніше: герой книжки змінюється, долає невпевненість і активно діє, покращуючи своє життя. І саме ось ця дієвість, зростання над собою і власними слабкостями і є тим, що необхідне саме читачам молодшого шкільного віку: хоча б і маленька, але перемога, відчуття власних сил і позитивне закінчення, яке несе надію.

Будь-яка дитяча книжка про війну потребує вдумливого опрацювання батьками, перш ніж вони дадуть її дитині. Читайте, розглядайте книжки через лупу порад психологів та педагогів, і ви зрозумієте, що Тетяна Винник написала дуже гарну книжку, але не для кожного читача.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар