0+

Наше. Ваше. Моє

БараБука

Це – наше і це – твоє. Моя перша книжка про Україну / Ідея Іванни Найди, малюнки Олександра Осипенка та Едуарда Катихіна. – Київ: ПЛЮСПЛЮС, 2014.
Уподобань: 17

Ще жодній дитячій книжці українські ЗМІ не дарували стільки уваги. Ніколи. А щонайбільше в цьому процесі диво – промоція в телевізорі! Для тисяч українських видань для дітей та підлітків подібний інформаційний гав… ой! шал є недосяжною цукровою кісточкою.

БараБука мало дивиться телевізор, але добре знає короткі пізнавальні мультики телеканалу «ПЛЮСПЛЮС», наповнені любов’ю до нашого Краю. Щоразу, дивлячись їх, приємно було пишатися своєю країною й трішки журитися часом незграбними текстами. Може, це випадковість, але найбільше чомусь траплялося дивитися сюжет про «дивний степ» в Україні, який, мабуть, все-таки є дивовижним. Тому над книжечкою «Це – наше. І це – твоє. Моя перша книжка про Україну» ми всі зависли з великими сподіваннями. У телевізорі ж помилки плинні, а книжка – вічна! Втім, закадровий текст видавці таки не змінили на книжний. Русизми, відсутність чергувань прийменників та пунктуаційні помилки звабливу кісточку читання трішки згірчили, але насправді все інше було святом!

наше3

Бо 3D-книжка – це завжди свято для малюків! Кожен із шести розгортів – маленьке дійство оживаючого малюнку. Діти, зачаївши подих, мацали й охкали від захвату (нічого не відірвалося!). Ось жабка, а одразу за її кущиками – гуляють зебри в заповіднику Асканія-Нова. А ось, ніби по-справжньому, ростуть на українських чорноземах соняшники й морква, яку тихцем підгризають із нірки. Пролітає над усім велетенський літак «Мрія», яким пишається вся Україна й світ і який може вмістити в себе 50 слонів!.. І все це жваво роздивляються вже відомі телеродини: Трикутя з квадратним татком та кругленькою матусею, Квадрик із батьками. Про них канал «ПЛЮСПЛЮС» теж уже готує дітлахам нові задивлянки.

наше2

наше

Добре вигадала Іванна Найда й добре попрацювала її команда, добираючи цікавинки! Вони розповідають, що ідея проекту виникла тоді, коли наш край занурився в морок протистоянь і всі люди ставали дедалі сумнішими й тривожнішими. І хотілося згуртувати родини, а ще – зріднити людей зі своєю країною. Ще кажуть, що от-от буде продовження.

«Настає час, коли дитина починає усвідомлювати своє «Я», в її житті з’являється слово «моє» – каже психолог проекту, відома дітознавиця Світлана Ройз. – Кожній людині – дорослому і маленькому – важливо відчувати належність до чогось більшого. Ми – сім’я, ми – люди, ми – українці. Це “ми” дає опору й упевненість». І БараБука певна, що неймовірно чудово, коли ця упевненість пов’язана з рідним краєм.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар