11+

Навіщо взагалі та школа?

Ірина Юрченко

Галина ТКАЧУК. Школознавство / Ілюстрації: Юлія ТВЄРІТІНА.. – Київ: Портал, 2020. – 56 с.
Уподобань: 3

Школа – це нудно. Кому потрібні ті домашні завдання. У житті математика не згодиться, адже є калькулятор на айфоні. Уроки не такі. І вчителі. Та й сама школа!

Щось схоже можна почути від сучасного школяра, початківця чи вже досвідченого – ніякої різниці, адже подібне ставлення чи сумніви щодо навчання наче йдуть у комплекті з зошитами та наплічником. Як у такому разі пояснити дитині, навіщо потрібна школа і що все зовсім не так неприємно, як може здаватися? Як не зробити з такої розмови читання моралей? І зрештою, як надихнути школяра? На допомогу батькам, учителям та усім причетним – «Школознавство» Галини Ткачук від видавництва «Портал».

«Тож кого вони брали на навчання? Хлопчиків віком 9-10 років, хоч трохи обізнаних із правилами читання та письма латиною. Як і у нас, навчальний рік у єзуїтських школах починався 1 вересня, а далі все я-я-ак закручувалося… Сенсація, шок, бентега! Перші П’ЯТЬ років навчання учні єзуїтських шкіл посилено вчили насамперед мови!»

Галина Ткачук, «Школознавство»

Авторка занурює читача в історію українських шкіл: для чого їх вигадали, як змінювалися ідеї організації навчання та що ж відбувалося в закладах освіти від «темряви віків» до радянської доби. Невеликий спойлер: раніше вчилися так… Повірте, дитині буде з чим порівняти свою школу!

Навчання як гаяння часу (робота чекає, школярику!), уміння писати та читати як привілей заможних у тих самих «темних віках». Почистити коня та читати церковні книги – у січових школах, або навчання латиною і відбір за релігією – в єзуїтських… а ще ж усе лише для хлопчиків. Заманливо?

Тут вам ще й церковнослов’янська без підручників і шансів прогуляти, бо ж із братської школи за вами прийдуть (звучить як жахастик, еге ж?). Різки та початок навчання лише після збору врожаю – в парафіяльних, а чи карцер за незастебнуті ґудзики на шинелі – суворі правила гімназій. І ніякого вам святого Миколая в радянську добу. То що там зі школою, досі нудно?

Ілюстрації Юлії Твєрітіної

Аби вас не лякала історичність цієї книжки та все вищезгадане, заспокою: письменниця прекрасно розуміє, для кого пише. «Школознавство» – динамічна, легка та не без гумору (авторка рецензії не раз реготала вголос), а всі факти подано лаконічно та без зайвих копань, що ще встигнеться перед ЗНО. Чудово доповнюють видання й короткі комікси, згадки про відомих українців, цікаві ілюстрації від Юлії Твєрітіної та кінь, що постійно розмовляє. Не питайте, краще почитайте самі.

А найголовніше: крім корисного й аж ніяк не нудного історичного екскурсу, відстежування прогресу та фактів, що дивують, Галина Ткачук доводить цінність самої лише можливості навчатися. Не кажучи вже про різноманітність наук у сучасному освітньому процесі та (як виявилося!) не таких уже й неприємних умов сучасних шкіл. Цікава й весела, ця книжка змотивує дитину до «правильних» висновків через особисті порівняння і як наслідок – надихне на зовсім інше ставлення до своєї школи.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар