Неочевидне про очевидне, або Дитячий читацький клуб українським авторам

Автор: Гандзуня Гошко


Майже рік тому в стінах Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, більш відомого як Дім Франка, виник інтерактивний читацький клуб для дітей віком 5-10 років. Привертати увагу до розуміння і сприйняття читання як важливої культурної потреби з дитинства — так музейники сформулювали мету «Лисячого клубу чиТанців». Адже в час, коли ґаджети відвойовують собі все більше простору в дитячому дозвіллі, важливо працювати над проблемою непопулярності читання, тим паче, що український дитячий книжковий ринок такий великий та різноманітний — має чим здивувати діток! 

Дім Франка — це дім письменника, літературознавця і перекладача, активного читача, дослідника і популяризатора читання. Іван Франко — власник однієї з найбільших приватних бібліотек у Галичині на зламі століть. А ще — він батько, який писав для своїх дітей та їхніх друзів казки, бавився з ними і вчив ставитися з повагою до книги. Наприклад, у бібліотеку можна було зайти лише тоді, коли ти помив руки і обличчя. Він формував їхні читацькі навички і досвід так, щоб це було живо і цікаво.

Продовжуючи закладену Іваном Франком традицію, працівники Музею вирішили допомагати дітям формувати навички засвоєння прочитаного на глибинному емоційно-психологічному рівні, вчити їх обмінюватися читацьким досвідом серед однолітків. Як колись патрон Дому, так зараз науковці, обрали едьютейнмент — навчання розважаючись.

Спільні тематичні читання, які модерує один із найпопулярніших Франкових персонажів Лис Микита (не ментор, а свій чувак — допитливий, безпосередній, збиточний), завжди супроводжуються ігровими елементами, цікавими тематичними активностями і танцями. Діти в захваті і з радістю біжать у Музей! 

Отримавши підтримку Українського інституту книги, команда Дому Франка змогла реалізувати головну фішку «Лисячого Клубу ЧиТанців» — запрошувати на читання письменни(ків)ць з усієї України. Коли діти бачать, що письменник — це не хтось, хто дивитися з портрету на стіні, а що це жінка чи чоловік, схожі на маму/тата, і це вона/він написали оту книгу — це усвідомлення додає їм відваги і дає багато різних ключів до розуміння світу. А можливість розпитати автор(а)ку про все, що цікаво, взяти автограф, пообійматись — додає їм любові до магічного світу книги.

А яку користь цей клуб може дати автор(ці)ові? Про це ми запитали перших трьох гостей Лисячого клубу чиТанців. Ось що вони відповіли.


Анна Коршунова (м.Суми)


Для мене ЧиТанці — то не просто зустріч з маленькими читачами. Це був захід, який відкрив цілий шар можливостей і відгукується й досі відчуттям сердечного тепла й сонячної, веселої пригоди. За той час, що ми квестували й спілкувалися, читали про Франкові мандри й гадали на Сковороді, так органічно сплелись історія Галичини й Слобожанщини, проявляючись у родинних оповідках і спогадах… 

На мою думку, це найдієвіший спосіб: граючись розповідати дітям про історію, географію, літературу рідного краю, захоплювати цією грою не лише дітей, а й усю родину. Це ЧиТанцям вдалося на 100%. 

Окрема подяка працівникам Дому Франка, екскурсоводам за дружню атмосферу й натхненну роботу. Маю надію, що проєкт матиме продовження й розвинеться у реалізацію ідей, які ми вже зараз обговорюємо.


Лариса Миргородська (м. Тернопіль)


«Лисячий клуб ЧиТанців» — платформа для популяризації книжок в особливому форматі, що дає можливість зацікавити юного читача і втримати його увагу. Автори, які пишуть для дітей, знають, наскільки непросто це зробити. Адже для того необхідна, так би мовити, постійна зміна декорацій. 

Проєкт акцентує не тільки на безпосередньому спілкуванні автора з дітьми, читанні вголос, але також тут ідеться про організацію ігор, танців, майстер-класів у рамках тематики твору. 

Ну, і звісно, презентувати, свою книгу в літературно-меморіальному музеї разом із відомим героєм казок українського класика Лисом Микитою для сучасного автора, можна сказати, знаково й почесно. 


Валентина Захабура (м. Київ)


Моя щоденна робота —  це книжки і діти, адже я бібліотекарка. Це моя сродна праця вже 20 років. Участь у чиТанцях була настільки гармонійною, наскільки це взагалі можливо. Спекотне 31 серпня. Батьки приводять дітей у Дім Франка, щоб зустрітися з Лисом Микитою та Книжкою. Мені було дуже легко й радісно спілкуватися з юними читачами, ще й побачити, що дехто приніс книжки для автографів:)

Я винесла для себе нові знання про Івана Франка, його родину та хатніх улюбленців (і всім розповідаю, що черепах Олег Петрович із книжки «Панцир, Лапи й Крила пані Оксани» — той самий, якого франчата загубили у Криворівні, а він за 100 років добрів до пані Оксани Грушевської?

Завжди приємно бачити людей, які закохані у свою справу. Коли музей — живий і сповнений ідеями, коли люди вкладають серце і душу в кожну дрібничку. І дуже смішно, що ми з Лисом Микитою стали квадроберами ще до того, як ця тема захопила наші соцмережі:)))

***

Коли «Лисячий клуб чиТанців» став одним із переможців у мистецькому конкурсі, спрямованому на організацію та проведення заходів із промоції читання від Українського інституту книги, директор Дому Франка та керівник проєкту Богдан Тихолоз на брифінгу для ЗМІ сказав:

«Дім Франка — це не тільки про Франка, це про літературу і культуру загалом, це і про молодих авторів… Ми хочемо слугувати майданчиком діалогу, простором діалогу між ними і читачами. Це справа потрібна і шляхетна, і ми чуємося до обов’язку сповнити її. Ми впевнені у користі і сенсовності того, що робимо, тому докладемо максимум зусиль, щоб все нам вдалося».

Тож Дім Франка запрошує письменниць і письменників із презентаціями книжок, на чаювання і за ковточком натхнення, та, звісно ж, брати участь у «Лисячому клубі чиТанців»!

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар