Непрофесійне свято


Друге квітня – день дитячої книги, гарний привід нагадати нудним забудькам про дитинство й про дітей. Бо так легко казати, що діти наше майбутнє, і так важко чинити зусилля для ліплення цього майбутнього. От навіть без пафосу й духовності, а просто думаючи про своїх прийдешніх виборців, покупців чи споживачів. Якими будуть їхні запити й вимоги до світу, якщо тепер надто багато хто з них живе в полі ліні, байдужості й безвідповідальності? А може, такі пікселі й потрібні світові споживання? Бажано не докладати зусиль, пустити процеси самопливом, аби тільки могти потім за них все вирішувати, розжовувати, класти до рота й казати, що чергова гидота – найвища якість, радість, насолода й, звісно, – справедливість… Щоб не треба було пікселям ні про що замислюватися, адже тоді вони почнуть виходити на площі й вимагати більшого.

День дитячої книги – це дзвіночок для всіх, не тільки для її творців. Діти мають вчитися розкуто думати, творити, нести відповідальність, приймати рішення. Книжка – один із найцінніших шляхів до цих умінь.

На свята заведено дарувати подарунки. Чому порадіє дитяча книжка? J Новому читачику, знайомству з новим автором, хвилинам читання, особливо – родинного… То як, готові дарувати? Барабучині подарунки вже у Просторі: ми вітаємо лауреатів Міжнародної премії Ганса Християна Андерсена й починаємо допомагати українським творцям книги отримати колись цю престижну нагороду. До речі, зараз ви можете довідатися, хто з відомих у світі українських письменників гучно й неймовірно цікаво розповів про те, чому не треба бути «пікселем» 😉

З любов’ю, Тетяна Щербаченко

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: