Ніхто тебе не з’їсть!
Веселі й іронічні репліки на народні казки – це особливі можливості для знайомства з фольклором. Але не тільки. У світлі сучасних «педагогічних» теорій, а точніше – під кутом зору актуальних напрямів у дитячій психології старі історії бачаться зовсім інакше, ніж сотні років тому.
«Баба панькається з онучкою, забавляє, а вспокоїти не може. Заповзялася вже малу вереду лякати: “Цить, бо вовкові тебе віддам!”»
«Вовк під вікном» дає привід як мінімум поставити під сумнів, або навіть і зруйнувати «виховні» кліше «народної педагогіки». Ні-ні, БараБука зовсім не проти національних традицій! Але переосмислення деяких столітніх догм давно на часі. Чули ж, як деякі літні люди кажуть дітям: «Не роби того-то, бо комусь там страшному тебе віддам», або: «Ай-ай-ай, поганий стіл/дерево/камінчик/шозавгодно – вдарило дитинку»? А тепер проаналізуймо ситуацію. Маніпуляція страхом дитини в першому випадку. Дітей залякують забиранням до якихось чужаків за нібито погану поведінку чи за забруднений одяг чи прояв емоцій… Привчання перекладати відповідальність за свої вчинки на щось/когось у іншому, що спричиняє подальшу неувагу до власної безпеки, безвідповідальність за свої дії.
Властиво, послідовників таких «бородатих» традицій часто можна зустріти не тільки на вулиці.
Новенька книжка-картонка від видавництво «Маміно» – це добрий подарунок юним читачам-гризунятам та їхнім рідним. Художниця-дебютанка Наталя Кащак так вдало інтерпретувала казку про голодного вовка, що та стала драйвовою в найкращому значенні цього слова! Текст народної казки лишився майже незайманим, але візуальний ряд робить із вовка дуже приємного, ба навіть інтелігентного персонажа – спостерігача за людськими пристрастями. Ну, ви ж пам’ятаєте: дівчинка вередує, а баба каже, що віддасть її вовкові.
Словом, бережіть своїх дітей від вовків злих неосвічених людей.
