Обережно: кліщ!
На цій книжці варто було б розмістити не лише наліпку «Обережно: кліщ!», а й попередження «Обережно: дуже смішно!», «Обережно: дітям читати заборонено!» – тоді її точно прочитають! Бо діти дуже люблять різні заборони й залюбки їх порушують.
Книжка доволі специфічна, адже йдеться в ній про кліща, а кліщів ніхто не любить – ці істоти здебільшого викликають страх і огиду. Тому брати в руки «Міцну дружбу Дімона» трохи страшно: все-таки стереотипи є стереотипи, і від них нікуди не дітися. Утім, якщо все ж зважитися й розгорнути книжку, можна більше дізнатися про життя кліщів – книжка насамперед стане у пригоді дітям, які люблять досліджувати природу. Бо в дитячій літературі дуже часто можна зустріти котів, собак, ведмедиків, їжачків, кротів тощо, а от кліща – це вже радше виняток.
«– Як тобі не соромно, – сказала мушка Ніна. – Тільки й знаєш, що з людей кров пити. Пішов би на завод холодильники робити. Чи ракети.
– А мені й без заводу добре, – заперечив кліщ Дімон. – У мене є все. Он навкруги скільки людей зі смачною кров’ю. Пий – не хочу!»
Після прочитання книжки Юрія Нікітінського ви почнете ще уважніше оглядати себе після прогулянок у теплу пору року, щоб до вас, бува, не вчепився Дімон чи якийсь його родич. А це дуже корисна звичка!
Хто ж такий Дімон? Це кліщ, який втрапляє в різні пригоди. Він думає, як зберегти своє життя, мандрує, закохується, біжить у лікарню, коли напився крові доброї людини і сам став добрим, рятується від сумних думок, і навіть одного разу рятує дитячий садочок від грабіжників. Усе це описано у вигляді гумористичних сценок-анекдотів, які діти зрозуміють по-своєму, однак глибинну суть деяких із них вловлять дорослі – особливо тих епізодів, які стосуються чорного гумору й різних дорослих досвідів.
Деякі сценки – підтвердження життєвої мудрості й народних прислів’їв: «Любов не завжди буває взаємною. В усякому разі, з людьми», «Краще зайвий раз промовчати, ніж дурницю ляпнути», «Ситий голодному не товариш», «Ніколи не треба падати духом. Допомога прийде звідти, звідки її зовсім не чекаєш», «На колір і смак товариш не всяк» тощо. Образ кліща Дімона мені нагадав реального й літературного персонажа, знаного фантазера й авантюриста – барона Мюнхгаузена, який теж втрапляв у схожі пригоди – політ на ядрі, їзду на половині коня, витягуванні себе з болота за перуку тощо. Можна навіть провести аналогію з іменем кліща – барон і Дімон. До речі, в тексті також є весела гра слів із іменами героїв: Дімон і Демона, Симон і Симона.
Книжка складається з двох частин: життя кліща Дімона і його пригоди після того, як він зустрів кохання всього свого життя – Демону. Адже кохання змінює не лише людей, а й кліщів. А ще кліщі можуть переймати людські звички: наприклад, турбуватися через те, що не прихопили з собою купальники; планувати перейти на фруктові й овочеві соки; однак святкування Нового року їм узагалі незрозуміле, бо в той час вони собі мирно сплять під купою опалого листя.
Ще варто згадати про іншого персонажа цієї книжки – клопа Семена, який часто сміється з невдач Дімона, почувається третім зайвим, бо не може знайти свою кохану половинку, не вміє кусати людей, щоб їм було не боляче, часто сумує і слухає блюз поки не зустрічає Симону тощо. А ще він переживає справжні шекспірівські пристрасті, адже теж був закоханий у Демону, але Дімон – його друг. І що ж робити? Вирішення цієї ситуації автор описує у сценці «Міцна дружба», яка й дала назву книжці.
До речі, я помітила наприкінці книжки «місце для комашиної творчості» – думаю, там можна написати власне продовження пригод кліща Дімона або ж вигадати історію про якихось інших комах.
«Міцна дружба Дімона» Юрія Нікітінського – чудовий приклад позитивної психотерапії для дітей і дорослих. От є у кліща пригоди, він їх переживає, а взагалі в нього все добре і настрій чудовий. І тут автор пише: «От би й нам усім так, га?». Натяк зрозуміли?
Купити книжку можна тут.
