15+

Особлива

Іванна Кравцова

Дара КОРНІЙ. Місяцівна. – Харків: Віват, 2019. – 352 с.
Уподобань: 0

УВАГА! Ця рецензія написана 14-річною мною, але з думками мене 12-річної. Якби читала «Місяцівну» два роки тому, ці думки були б мені рідні. А зараз я трошки «переросла» такий формат.

«Те, що здається прокляттям, може стати благоговенням. Те, що здається благоговенням, може бути й прокляттям»

Знаєте, бувають книжки, про які важко щось сказати. Ну, цікава. Важко відірватися. Але з іншого боку легка – швидко забувається, підходить для читання на відпочинку. Так ось, «Місяцівна» – не така. Мені зараз нелегко сформулювати свою думку, адже книжка була інакша. Незвична мені, трохи глибша. Не з легких. Але вона не була нудною, ні! Вона цікава, навіть дуже. Почну з того, що тут не все вигадане і не все реальне. Коли я читала «Місяцівну», то навіть не підозрювала, що Францішек Селезій Потоцький існував! Як і Сокальська виправна колонія N47 і ще багато чого. Я сприймала все як повну фантастику до моменту «просвітлення».

В інших випадках написання рецензії я легко запам’ятовую всі хиби і круті моменти, плюси і мінуси. А тут зовсім не так. «Місяцівна» мене вразила. У ній я ніби починала ловити підтекст. На мою думку, це книжка світового рівня. Не даремно на ній написано «золоті письменники України».

Під час читання я пережила багато емоцій: страх, здивування, радість, смуток. Банально звучить, але емоції тут справжні та потужні. Читаючи, мозок закипає від стрімких поворотів сюжету й усвідомлення всіх деталей напіввигаданого світу.

Мені сподобалося, що тут – дівчинка-альбінос, це додало книжці ефекту і нестандартності.

Тут було згадано історію Терези про балет, але, на мою думку, її не до кінця розкрили (історію, тобто). Я це сприйняла як «через цей факт із біографії головної героїні розкрито її особливість – те, що вона – альбіноска». Мені було б набагато цікавіше читати, якби ця історія мала якесь продовження. Не знаю, як вам, а мене б це більше занурило у книжку.

Є тут одна помітна річ: для когось може бути плюсом, а для когось – мінусом. Отже: починається повість з невеликої історії про Бога.

Чому? У мене немає точної відповіді на це питання. Але я думаю, що тут є мораль, яку потрібно побачити у книжці. А на перших сторінках – підказка, щоб легше було це зробити.

Ще тут часто згадується Творець, із чого можна зробити висновок, що Дара Корній – релігійна.

Але найбільше тут зустрічається зло і добро, війна між ними. Звучить банально, правда? Але з цієї основи можна стільки різних сюжетів створити!..

Якщо запитати в мене: «Іванко, яка тобі частина більше сподобалася – перша чи друга?», то я відповім: «Вони абсолютно різні. Але все-таки перша».

Чим же вони відрізняються?

По-перше, перша частина довша. Там розгортаються основні події. Це ніби реальність із нотками фантастики. А друга – навпаки – більше фантастики.

Наведу зараз порівняння для любителів попоїсти, готувати і взагалі всіх людей, які не харчуються енергією сонця.

Якщо реальність у книжці – це булочка, а фантастика – мак, то перша частина – це булочка з маком. А друга – це ця сама булочка з маком, тільки менших розмірів, і туди додався ще новий мак.

І ще один для любителів математики.

Якщо реальність – це X, а фантастика – Y, то перша частина – це 2(X+Y), а друга тоді – X+4Y.

Я впевнена, що ви знайшли порівняння, яке підходить саме вам, і мене зрозуміли ☺.

Але є в цій книжці я для себе знайшла два мінуси.

Перший – трохи спойлерів у назві розділу. Там не прямим текстом написано, що відбуватиметься в даній частині «Місяцівни», але здогадатися можна. А коли я відкрила зміст, щоб знайти сторінку потрібного розділу, зрозуміла, чим закінчиться книжка.

Це було образливо.

Це було сумно.

Не повторюйте моїх помилок.

Другий мінус для мене був найпомітнішим. І він – це помилки. Одруківки, точніше. Тут міг додатися аж ніяк непотрібний м’який знак, додаткова буква чи невдала заміна «о» на «а».

«А де ж приклади?» – запитає хтось.

«І де доведення, що ти кажеш правду?» – подумає ще хтось.

Це справді сумна історія. Бо впродовж читання я виписувала на листочок всі одруківки і… Він загубився через мого не дуже чемного песика.

Так, я знаю, що без доказів засуджувати не можна. Але повірте мені… або ж прочитайте книжку і знайдіть їх самі! Цей час не буде використано невдало та даремно. Бо плюси, все ж таки, перевищують мінуси.

Ілюстрації – важлива частина будь-якої книжки. Тут їх небагато – лише обкладинка та знаки, щоб краще зрозуміти листи. (Прочитавши «Місяцівну», ви мене зрозумієте).

Коли мало малюнків, ти уявляєш вигляд, голос, навіть думки героїв самостійно, як тобі забажається, тому я бачу в цьому лише плюс.

Обкладинка, на мою думку, відповідає атмосфері твору.

І формат книжки приємний… І шрифт… І запах…

Одним словом, раджу!

P.S.: А для мого теперішнього віку вона була цікава, але немає такого натхнення після прочитання. Я не уявляю, як це пояснити, але я знаю, що б я подумала в минулому… Якось так.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар