Перші кроки у світ

Автор: Iрина Гищук


Українська дитяча книжка – українськомовні видання, що побачили світ в українських видавництвах, – робить перші несміливі кроки на міжнародному ринку. БараБука спробувала розібратися – хто, як, куди та з чим.

Ми тішимося й найменшим свідченням, що нас помітили: наявністю в Почесному списку Андерсена чи Міжнародному каталозі «Білі круки». І тим паче з дитячим ентузіазмом підскакуємо від радості до зірок і ладні й надалі визбирувати макові зернята на дикому полі нашого книжкового ринку, коли здобуваємо вагоміші перемоги. Мова, звісно, про «Opera Prima» на «Bologna Ragazzi Award 2014», яку дістали «Аґрафка» та «Видавництво Старого Лева». Та досягнення, довкола яких здіймається інформаційна хвиля в Україні, – лише непомітна крапля в світовому океані книжок. Утім, та ж крапля й камінь точить.

Неперекладені «Круки»

1

Із 2011 року українські книжки щороку потрапляють у престижний каталог «Білі круки», проте наразі жодної з них так і не видали іноземні видавництва. Немає перекладів ані збірки Василя Голобородька «Віршів повна рукавичка», ані «Вісім днів із життя Бурундука» Івана АндрусякаГрані-Т»), ані «Казки про Старого Лева» Мар’яни Савки («Видавництво Старого Лева»). «Торік у Бонні (Німеччина) на літературному фестивалі я мала вісім зустрічей із дітьми. Читала їм переклад казки, і вони дуже добре реагували. Батьки питали, де можна купити книжку… Але це була презентація книжки без книжки», – розповіла «БараБуці» Мар’яна Савка, письменниця та головна редакторка «Видавництва Старого Лева».

З усіх українських номінантів «Білих круків», лише «Ріпці» й «Рукавичці» в оригінальному оформленні творчої майстерні «Аґрафка» пощастило отримати англійськомовний варіант: видавництво «Навчальна книга – Богдан» підготувало його самостійно. Щоправда, йдеться лише про презентаційний варіант на запит. «Не було сенсу друкувати наклад для продажу, – пояснив «БараБуці» Богдан Будний, директор видавництва. – Ми не бачимо запиту на англійський варіант».

Натомість «Видавництво Старого Лева» таки видало 1000 примірників англійськомовного варіанту книжки «Зірки і макові зернята». Частина розійшлася ще під час ярмарку в Болоньї, решту продають в Україні. Кажуть, книжка цікава дітям, які вивчають англійську, й іноземним туристам.

Нашого цвіту… малувато по світу

3

Ілюстрація Романи Романишин та Андрія Лесіва до книжки “Зірки та макові зернята”

Перекладати й просувати свої книжки за кордоном самотужки або ж продавати права іноземним видавництвам – два можливі шляхи на міжнародний ринок. І першим, і другим уже давно, повільно, але впевнено, крокує «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». В його доробку вісім власних англійськомовних видань та 14 найменувань, що їх опублікували іноземні видавництва. І наразі це чи не єдине українське дитяче видавництво, продукція якого доступна світові. Та, на жаль, «БараБуці» про свій досвід директор Іван Малкович так і не розповів. Окрім видань «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», можна ще згадати дві книжечки для малят Галини Крук, які нідерландське видавництво «Step by Step» опублікувало 15-ма мовами. Щоправда, тут ідеться про продаж авторських прав на текст. В Україні ж бо ці твори ніколи не виходили. І навряд чи вийдуть: видавництво отримало ексклюзивні права від авторки, з огляду на її участь у міжнародному конкурсі. Ось, по суті, й усе з виданого.

Цього року цей перелік має поповнитися. Під час участі в міжнародному ярмарку в Болоньї «Видавництво Старого Лева» домовилося про продаж прав на «Зірки і макові зернята» з французьким та корейським видавництвами, і сподівається, що зможе продати ще щось. «Після ярмарку видавництва опрацьовують пропозиції, і має минути якийсь час, перш ніж вони приймуть остаточне рішення, – розповіла Мар’яна Савка. – Нашою продукцією дуже зацікавилися Китай, Корея, Латвія, Польща, Франція, трохи менше – Грузія і Словенія». Зокрема, йдеться про можливий продаж прав на книжку Тараса та Мар’яни Прохаськів «Хто зробить сніг?».

Також, як розповів «БараБуці» Богдан Будний, корейці придбали права на «Ріпку» корейською мовою.

Не густо нашого цвіту в книжковому світі.

Вікно в Європу

2

Ілюстрація Владислава Єрка до книжки “Снігова королева”

Серед проданих «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГОЮ» прав творів українських авторів – менше половини. Решта – народні казки та представниця світової класики, «Снігова Королева». Та й книжки «Аґрафки» – це передусім «картинки». Очевидно, що йдеться не про експорт літератури, а передусім про оригінальні ілюстрації. Чому? У світовому тренді – «книжка-картинка». Для України це дивина. Та українські ілюстратори, які почали паломництво на книжкові виставки задовго до видавців, намагаються вловити мейнстрім. Зображення ж бо – мова універсальна. Для тієї ж «Аґрафки» цьогорічна Болонья була вже четвертою, яку вони відвідали. Своє «вікно в Європу» «Видавництво Старого Лева» прорубало теж завдяки участі в Болоньї, де традиційно презентують себе більш ніж тисяча учасників із понад 70 країн. Але в цій справі «ВСЛ» – уже не новачки: «Крім Болоньї, ми брали участь у колективних українських стендах і в Литві, і в Ляйпцигу кілька разів, я бувала на Франкфуртському ярмарку», – розповідає Мар’яна Савка. Багаторічний досвід участі в Ляйпцигу, Франкфурті й кілька років тому в Болоньї є і в представників видавництва «Навчальна книга – Богдан».

Та назагал українські видавці, надто ж дитячі, – рідкісні гості на світових книжкових подіях. Цього року Україна була представлена в Болоньї вдруге. Окрім «ВСЛ», з українських учасників ярмарок відвідали також два харківські видавництва, «Весна» та «Мікко». Торік, окрім того ж «ВСЛ», у Болонью їздили й «Грані-Т». Також у 2013-му на Ляйпцизькому книжковому ярмарку – другому за величиною у світі після Франкфуртського – у складі збірної української делегації було й видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», яке презентувало дві інтерактивні книжки («Вовченятко, яке запливло далеко в море» і «Снігова Королева»).

Промоція та участь у міжнародних ярмарках, звісно, не є панацеєю. Втім, «поки тебе не побачили – тебе не існує», – один із висновків, який зробила Мар’яна Савка після відвідин Болоньї. Як там у казці: і себе показати, і людей подивитися? А якщо не перше, то принаймні друге. Досвід – справа неоціненна, хоча й дорога. Тож їздити чи ні – вибір смаку й гаманця кожного видавця. Бо ж задоволення це не з дешевих. Заявка на участь у Болоньї–2014, виготовлення стенду й каталогів обійшлося «ВСЛ» у 3,5 тис. євро. Ще 2 тис. пішло на переліт, проживання й інші організаційні витрати. Попри це, у видавництві сповнені оптимізму: «Ми фактично вже покрили ці витрати за рахунок купівлі наших прав на «Зірки і макові зернята». До того ж як бонус отримали стопку візиток», – каже Мар’яна Савка.

Основна порада пані Мар’яни – готуватися дуже ретельно й заздалегідь. «Ми готувалися, але виявилося, що замало», – зізнається вона.

«Участі в Болоньї передувало майже чотири місяці активного листування з агентами та партнерами. Результат – узгоджений графік зустрічей, інакше ми б просто не змогли поговорити з потрібними людьми, – розповідає Іван Федечко, менеджер з авторських прав «ВСЛ». – Також ми готували каталог книжок, які хотіли презентувати, в електронному та поліграфічному варіанті, їх переклад англійською. Окрема тема – підготовка стенда. І ще продумували безліч організаційних моментів, наприклад, як доставити книжки».

Невідомі чи нецікаві?

4

Фото з сайту io.ua

У світі дитячої книжки України наразі не видно – це факт. Але чи є що показати?
Приємно думати, що ми – чарівна країна, захована на пограниччі Сходу й Заходу, де повно нікому не відомих книжкових скарбів. І вся біда лиш у тому, що про нас досі ніхто не знає. Та чи справді наші книжки є конкурентоспроможними у світовому контексті? «БараБука» розпитала видавців та експертів. Як і годиться, думки розійшлися.

«В Україні інша книжкова традиція, і геть мало авторів, які можуть бути цікаві Європі, – із сумом визнає Мар’яна Савка. – У нас пишуть ментально уособлені речі». Дана Павличко, молода директорка видавництва «Основи», яка здобула освіту в Італії, Бельгії та Великобританії, висловлюється різкіше: «Поки що наші книжки заледве конкурентні за межами України – передусім із причин нецікавого контенту, дизайну та виконання. Те, що справді комусь цікаво на іноземному ринку, можна на пальцях порахувати. Візьміть будь-яку нашу книжку й поставте її поряд із будь-яким виданням у магазині того ж Лондона. Земля і небо!».

Натомість Богдан Будний переконаний, що ніяких ментальних бар’єрів немає, і з нашою літературою все чудово, проблема лише в тому, щоб знайти спосіб вийти на світовий ринок: «У них багато своєї літератури – це жорсткий ринок. Але, до прикладу, Андрій Курков знайшов туди шлях і тепер не має таких проблем. Можливо, його дитяча книжечка “Чому їжачка ніхто не гладить” невдовзі теж вийде англійською. Ми співпрацюємо з литовцями, поляками, канадцями – і бачимо, що вони зацікавлені в певних наших книжках. Наші видання вивчають також китайці, корейці, японці, казахи. Але має бути й державна програма стимулювання перекладів з української».

На брак державної підтримки у справі промоції нарікає й Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів: «Українська дитяча книжка цілком може конкурувати з виданнями будь-яких інших країн. Але Україна чи не єдина держава, яка не працює над її промоцією. У тій же Болоньї Україна ніколи не була представлена офіційним стендом, їздили тільки окремі видавництва». Та пан Афонін сповнений надії, що невдовзі цей віз таки зрушить із мертвої точки. Свій оптимізм пов’язує з діяльністю нового керівництва української секції IBBY: «Промоцію нашої дитячої книжки за кордоном мала б робити, зокрема, така інституція як українська секція IBBY. Тоді як її керівництво 12 років нічого не робило й нікого не хотіло знати! І лише наприкінці минулого року його вдалося змінити. Я переконаний, що наша література має великі перспективи. Треба лише докласти розуму, рук і трохи грошей», – сказав пан Афонін.

У тому, що українська книжка для дітей справді цікава українському читачеві, може привабити й англійськомовного, переконана й Оксана Лущевська, молода письменниця й дослідниця дитячої літератури, яка нині навчається в США: «Якщо йдеться про англійськомовну дитячу літературу, а зокрема літературу США, то про українські книжки для дітей тут майже не знають. Звичайним читачам уже понад 25 років відома українська народна казка «Рукавичка», але й та в літературній обробці американської письменниці Джен Бретт. Але читач є читач. До нього треба доносити якісні книжки. Питання – як? Кілька років поспіль я надсилаю до англійськомовних видавництв у США, Англії, Австралії, Канаді, Новій Зеландії найкращі, поціновані міжнародними організаціями зразки українських книжок-картинок. Та я лишень можу собі уявити, яка кількість рукописів і перекладів надходить до таких видавництв як Gecko Press чи Candlewick Press. Тому залишається чекати на фортуну й далі шукати літагентів, які працюють саме з перекладною дитячою книжкою, а їх геть небагато. Утім, я вірю, що ці книжки таки знайдуть своїх видавців. Я неодноразово читала їх дітям і дорослим, і бачу, що нашу літературу сприймають добре. Тому, гадаю, шанси бути прочитаними й англійською, і багатьма іншими мовами є».

Print Form
Подiлитись:

Відгуки/1

  1. Аж ось 18 вересня 2014 року Старий Лев побачив своє та “Аґрафчине” видання “Зірки і макові зернята” французькою (в-во «Rue du Monde»)! Там говорять про книжку так: “Розкішний альбом із чарівними і витонченими ілюстраціями з України – країни, де починають з’являтися сміливі графіки”. Щоправда, головну героїню перейменували 🙂

Додати коментар