Писати про Київ: дослідження столиці для освітніх проєктів
Автор: Галина Ткачук
Міський простір із його багатошаровістю, багатокультурністю, багатоголоссям — прекрасна рамка чи тема для освітніх творчих проєктів, зокрема у середній та старшій школі. Важливий акцент: це саме та тема, яка у творчий та конструктивний спосіб об’єднує покоління, а тому чудово пасує для гармонійної співтворчості учнів та вчителів: освітяни у межах роботи над таким проєктом мають можливість закласти максимум освітніх можливостей для пізнання історії, архітектури, літератури, соціології, міської культури нашої столиці, а для підлітків Київ — багатющий простір для пошуку та реалізції власних творчих ідей.
Із молодіжним письменницьким клубом «П’ятниця.Вечір» від Центральної бібліотеки ім. Т.Шевченка для дітей міста Києва ми обрали простір нашої столиці — реальний, історичний, міфологічний — для нашої творчості, і перше завдання, яке постало перед нами — способи дослідження Києва. Питання увиразнилося таким чином: як саме вивчають Київ письменники, які творять сучасний київський текст?
Книжки про Київ, зокрема у жанрі фентезі – великий тренд в український літературі для підлітків, для знайомства з яким рекомендуємо огляд Ксенії Сокульської Інший Київ: задзеркалля столиці в підлітковому фентезі. Одна із важливих книжок у межах цього тренду – «Діти вогненного часу» Мії Марченко та Катерини Пекур, відзначена Топом БараБуки-2024 як «Фентезі року». Тож саме до цих двох письменниць ми звернулися із проханням долучитися до засідання нашого онлайн-клубу та розповісти про свої підходи до вивчення київського простору. Нижче у конспективному вигляді подаємо озвучені письменницями ідеї, адже, на нашу думку, вони можуть стати у пригоді багатьом іншим клубам та класам, які теж вивчають нашу столицю.
Джерела дослідження Києва від
Мії Марченко та Катерини Пекур
1. Електронні мапи
а) Оскільки зараз чимало киян тимчасово виїхали зі столиці (до того ж не обов’язково бути киянами, щоб хотіти досліджувати київський простір) — помандрувати Києвом без фізичної поїздки дають можливість сервіси Google maps, Google street view. Часто на цих електронних мапах ми бачимо те, що при прогулянці непомітно. Наприклад, озеро на вулиці Антоновича, що знаходиться на закритій території.
б) А для мандрівок історичним Києвом існує «Машина часу і простору» від Державного політехнічного музею ім. Бориса Патона https://museum.kpi.ua/map/ — Колекція карт, аеро- та супутникових фото Києва та околиць. З X століття до 1950-х років.
2. Прогулянки Києвом
Звісно ж, найпопулярніший та, певно, найкращий спосіб відчути місто та дослідити його. Саме під час прогулянки можна знайти початкову точку свого подальшого дослідження: старі будинки, водойми та острови, старі плодові дерева (вони з великою ймовірністю були частиною чиєїсь садиби). Не варто забувати, що важливі меморіальні місця — це кладовища, які бережуть пам’ять про видатних киян. Втім, вирушати на прогулянку-екскурсію цього типу необіхдно у супроводі дорослих осіб та пам’ятаючи про техніку безпеки.
3. Книжки та електронні джерела
а) Видання з історії Києва – це ціле море назв та авторів, тож виходити у нього варто із певних конкретних позицій. Ми радимо серію «Невідомі периферії Києва» С. Широчина та О. Михайлика.
б) Відеоблоги (зокрема блог Кирила Степанця) та фотоблоги про Київ, (гарний приклад – інстаблог KyivAndProvince) – чудова нагода не лише дізнатися більше про столицю, а й дослідити, як києвознавство живе та процвітає у нових форматах.
Важливий акцент від авторок «Дітей вогненного часу»: зараз для нас важливо також відходити від імперських міфів про Київ, зокрема про «булгаківський Андріївський узвіз», шукаючи і знаходячи нові цікаві київські сюжети про нашу власну історію.
Тетяна Стрижевська, авторка пізнавальної книжки «Химерний Київ. Легенди, лякачки та цікавинки», стала почесною гостею чергового відкритого засідання нашого клубу і поділилася ось такими ідеями вивчення Києва для творчих проєктів.
Джерела дослідження Києва від Тетяни Стрижевської
1. Авторські та тематичні екскурсії
Це прекрасне джерело знань про Київ. На відміну від традиційного підходу до вибору екскурсії, авторські збирають охочих послухати про нашу столицю навколо певної харизматичної постаті-києвознавця (згадаймо знову того-таки Кирила Степанця), а тематичні – навколо захопливої теми (скажімо, підземний Київ).
2. Вірші поетів-киян
Поезія, звісно, не може бути джерелом наукової історичної інформації, однак вона передає атмосферу, «клімат» або ж «вайб» певного району Києва своєї доби, що дуже важливо саме для творчого осмислення київського простору. В Ірини Жиленко можна знайти поетичний образ центру Києва, в Аттили Могильного – образ Відрадного, а в перших збірках Василя Стуса – святошинські краєвиди.
3. Київська періодика
Архіви старих газет та журналів допоможуть знайти та зібрати сюжети київської історичної щоденності. Однак потрібно пам’ятати, що періодичні видання попередніх історичних епох – зокрема радянської доби та часів Російської імперії – мають потужну ідеологічну складову, яку варто брати до уваги.
Важливий акцент від авторки «Химерного Києва»: окремий малодосліджений світ у всесвіті Києва – це історичні київські рекреаційні зони, тобто дачі заможних киян, у мальовничих київських передмістях, деякі з яких уже давно є частиною Києва (скажімо, Святошин).
Сподіваємося, ці конспективно викладені ідеї стануть в пригоді усім, хто має на меті – індивідуально чи в групі – долучитися до великого гурту авторів, які кожен на свій лад творять новітнє бачення нашої столиці. А усіх молодих письменників від 14 до 18 років, хто хотів би долучитися до нашого гурту – клубу «П’ятниця. Вечір» від Центральної бібліотеки ім. Т.Шевченка для дітей міста Києва – ми запрошуємо долучатися до наших засідань, які відбуваються щоп’ятниці о 17:30 за посиланням .
