Письменники для своєї країни


Стати письменником і зробити це «для своєї країни» – хіба не амбітно? Саме це сказав своїм батькам один із найвідоміших шведських письменників Ульф Старк (1944–2017). В інтерв’ю 2013 року я запитала його, що значить «бути письменником для своєї країни». Він відповів: «Якщо ти не можеш змінити творчістю багато речей «зовнішнього» світу, то можеш зробити свій внесок до “внутрішнього” світу і для “внутрішньої” країни».

Пишучи українські дитячі книжки, я тримаю ці слова на думці як дороговказ. Ба більше: від 2008 року, працюючи з дитячими книжками як оглядачка та науковиця, спостерігаю, як динамічно розвивається й набуває популярності феномен нового покоління – українських дитячих авторів, які (свідомо чи несвідомо) тримаються за Старкові слова.

Що ж значить бути сучасними українськими дитячими авторами в Україні? У країні, що активно розвивається, але якій часто доводиться спотикатися, говорячи словами Оксани Забужко, об «пострадянські граблі»?

Оксана Лущевська

Аналізуючи й оглядаючи українські дитячі книжки, я помітила 5 основних непохитних компонентів:


1. Написання дитячої книжки – свідомий вибір


Щоб надрукувати дитячу книжку в Україні, нашим авторам нерідко доводиться ставати «алхіміками» і справжніми сміливцями, бо наша функція ще досі – ламати пострадянський дискурс про те, що все українське – «не таке» (не цікаве, меншовартісне тощо). Перекладні книжки досі переважають на українському ринку, проте наші дитячі автори, як у народних казках, знаходять «живу воду» і впевнено, рік за роком, творять міцну базу сучасної української дитячої літератури.


2. Українські дитячі автори «лупають сю скалу»


Щоб написати якісну дитячу книжку в Україні, нам треба:

  1. розумітися на тому, що відбувається на глобальному ринку дитліту (бо часто видавці слідують світовим трендам);
  2. синтезувати й аналізувати цей досвід через призму історії української дитячої літератури.

Якщо перше нам вдається легко, адже український ринок переповнений перекладною літературою, то друге – складніше. Тривалий час естетика дитячої літератури не була першочерговою вимогою, на першому місці стояла ідеологія і дидактика. До нас дійшли якісні приклади текстів, написаних попередниками, та їх небагато.

Сьогодні ми маємо творити про те, що тут-і-тепер, але й дивлячись у нашу історію. Водночас намагатися іти плече-в-плече зі світовими трендами й «лупати сю скалу».


3. Українські дитячі автори мають «меч, прихований у парасолі»*


Пишучи для дітей, дитячі автори мають справу з широкою аудиторією. Насамперед – із батьками, які доволі часто не готові сприймати дитячу книжку, що відкриває багатогранність людського життя. Батьки досі сприймають дитячі книжки як такі, що несуть певні функції (повчання, розчитування тощо). Тому авторам доводиться пропрацьовувати складніші життєві ситуації так, щоб задовольнити батьків, але й так, щоб книжка говорила голосом дітей. Врешті, в дітей є право читати такі ж багаті історії про життя, які читають дорослі.


4. Українські дитячі автори – оптимісти


Бути оптимістами попри негативні новині – це непростий свідомий вибір. А бути оптимістами, пишучи дитячі книжки, – це імператив. Є поняття кількох кінцівок у дитячих текстах: відкриті фінали і хепі енди. Нашій дитячій літературі дуже притаманні щасливі кінцівки. Водночас у літературних дискурсах часто йдеться про те, що кінцівки мають подавати надію, а не хепі енд. Адже хепі енд – це не завжди правдива життєва історія.

Надія для українських дитячих авторів – це те, що все закінчиться добре, що хепі енд обов’язково буде. І врешті в цьому вбачається наша українська віра. А, може, навіть наша культурна риса.


5. Українські дитячі автори мають свою міцну особливу аудиторію


Головна перевага українських дитячих авторів – вони мають свою міцну аудиторію читачів. Ту, яка прагне культурно-свідомої літератури для дітей, по суті літератури-дзеркала. А тобто тієї літератури, яка створює присутність української дитини в українській дитячій книжці.

Будь-якій книжці сьогодні треба конкурувати за час читачів. І не лише з іншими книжками переповненого новинками ринку, але й із онлайн-розвагами, всілякими шоу на ТБ та навіть Нетфліксом.

Мати свою міцну аудиторію – це чи не найвагоміший фактор. Звісно, часто можна почути, що наклади українських книжок не порівнюються з накладами перекладних чи подібних книжок, які вийшли на англомовному ринку. Та порівнювати й не треба, бо вітчизняні автори неповторні вже в тому, що обирають формувати й ростити українського читача. І в цьому наша унікальність.

Отож, у суголосся зі словами Ульфа Старка українські автори роблять неповторний фундаментальний внесок у формування внутрішнього світу України. Вони творять і змінюють його, і я вірю, що на краще. А ще вони зможуть відтворити історію України так, що діти, які читають сучасні українські книжки сьогодні, зростатимуть активними діячами своєї країни.

* Термін англійської науковиці і дитячої письменниці Катерін Рандел, вжитий у книжці «Why You Should Read Children’s Books, Even Though You are So Old and Wise».

Фото зі сторінки Оксани Лущевської у фейсбуці


Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: