Поєднання літератури та музики Ніни Найдич

Автор: БараБука


Щоб захопити дитину класичною музикою, можна вмикати їй аудіозаписи, ходити з нею на концерти до філармонії чи опери, а можна читати книжки Ніни Найдич. За роки викладання у класі фортепіано в київській музичній школі ім. М. В. Лисенка вона виховала цілу плеяду талановитих музикантів, але зупинятися на цьому не збирається.

2016 року світ побачила нова книжка Ніни Найдич для дітей «Сон Маринки, або Маринка в країні Королеви Страдіварі» (видавництво Стефана Недериці «Classica»). Як і попередні видання, книжка поєднує літературу і музику. Казка має музичний супровід, який можна завантажити на сайті видавництва. Текст для аудіоверсії звучить голосом народного артиста України Євгена Нищука.

Ілюстрації: Марія Панченко

«Сон Маринки» – це казка про дівчинку, яка, опинившись із татом у філармонії на репетиції, засинає і бачить сон. Там вона знайомиться з Королевою Скрипкою Страдіварі, гобоєм, старими контрабасами та іншими музичними інструментами. Авторка майстерно змальовує їхні характери, голоси і зовнішність. Окрім того, читач більше дізнається про чарівні камінчики каніфолі та для чого вони потрібні музикантам.

Більше про незвичне поєднання Літератури і Музичної освіти БараБука розпитала авторку казок Ніну Найдич.

ББ: Ви – людина, яка поєднує літературу з музикою. Що Вас надихає на це? Яка мета цього?

Ніна Найдич: Я працюю в музичній школі імені Миколи Лисенка від 1961 року. Мої випускники – це артисти, які грають у всіх країнах світу. Але цього замало – мені хотілося, щоб музику любили діти. Більше того, хотілося свій вплив такий поширити на всіх дітей, а не лише на учнів музичної школи. Я задумала цикл казок, які поєднують книжку, малюнки і музику. Спочатку це був диск, а потім музичні доріжки виклали на сайті. Це важко, довго і дорого. Я вкладала в цей проект власні гроші, але тим не менше вже вийшло чотири казки. Три з них у книжці «Музичні казки». І над двома книжками наразі працюють художники. Музику до них теж уже написано. Тобто казки в роботі. Я подавалася у фонд Марини Порошенко (Український культурний Фонд – Ред.), щоб оплатити роботу художників. Мета моя в тому, щоб діти у красивій обгортці отримали українську мову і класичну музику, і подати це так, щоб діти теж захотіли вчитися грати на інструменті. Я щаслива, що в мене вже вийшло чотири казки і дві книжки в роботі. Впевнена, що ці книжки і для Сходу нашого, там, де переважає російська мова. Я дарувала диски з казками в російськомовні сім’ї, і діти в тих сім’ях починали говорити українською, у них збагачувалася лексика. Завдяки дискам, вони слухають українські слова з музикою, і це дуже розвиває.

ББ: Який Ваш найулюбленіший музичний інструмент?

Ніна Найдич: Я вчу дітей грати на роялі, я – піаністка. Але, звичайно, всі інструменти по-своєму прекрасні. Нову книжку мені замовив Стефан Недериця, і в ній згадуються всі інструменти.

ББ: А Ваш улюблений інструмент, рояль, асоціюється з якимось голосним звуком?

Ніна Найдич: З яким звуком – не знаю, але взагалі рояль – це «королівський», це розкішно і пишно.

ББ: А скрипка – яке це слово?

Ніна Найдич: Одразу на думку приходить Страдіварі, тому що це втілення краси звукової і досконалості.

ББ: А якщо народні інструменти?

Ніна Найдич: Навіть не знаю. Але я дуже люблю сопілку, й от цей інструмент – середнє між тугою і ніжністю. Я написала дитяче оповідання про сопілку, і мріяла зробити цикл від сопілки до флейти. Але поки в мене вийшла дитяча повість про сопілку у книжці «Казки та історії для дорослих, які були дітьми», що вийшла у видавництві братів Капранових 2016 року.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар