Правдиві дорослі фальшиві дитячі книжки

Автор: Володимир Чернишенко


Володимир КОБЗАР . Буваличі: повість-казка про дітей і батьків / Худож. Ф. Лагно. – К. : Києво-Могилянська академія, 2012. – 59 с.Володимир КОБЗАР . Як у раю / Худож. Ф. Лагно. – К. : Веселка, 2012. – 48 с.

Володимир Кобзар – талановитий журналіст, автор дорослої прози, який належить до старшого ешелону українських письменників. А приклад іншого Володимира – Рутківського – не так давно довів, що від цього покоління можна чекати справді якісних, нових і цікавих текстів. Ось і Володимир Кобзар, здається, не загубився в сучасному молодому літературному потоці, принаймні його найновіша дитяча книжка «Буваличі» два роки тому здобула спеціальну відзнаку малого журі «Бібліотеки для дітей і студії дитячої літератури» на Форумі видавців, ставши в один ряд із «Казками дракона Омелька» Сашка Дерманського (2013) і барвистим виданням «Фарбованого лиса» Івана Франка (2014).

 

кобзар1

Так само барвисте великоформатне видання «повісті-казки для дітей та дорослих» «Буваличі» вийшло друком у видавництві НаУКМА, яке часто тішить хорошими книжками. Федір Лагно – знаний художник із Кіровоградщини – створив для казки чудернацький та оригінальний стиль, який буде цікавий і мистецтвознавцям.

Сюжет повісті обертається у вигаданому вимірі реального світу – у казкових, але подібних до наших реалій Небуваличах. Діти Небуваличів зникають, переселяючись до Буваличів, відтак дорослі організовують експедицію у складі тітоньки-споживачки Моті й хронічного алкоголіка дядечка Оковитого. Дорогою ці двоє відвідують різні країни, кожна з яких демонструє якусь ваду світу дорослих, як-от: війни, пияцтво, ненажерство… Натомість Буваличі, куди так прагнули дітлахи, виявляються країною знань і навчання. Дорослі, вражені цим краєм, жалкують, що не можуть знову стати малими. Й отримують від дітей ультиматум: «не пиячити, не воювати, не…» і так далі.

«Ох, як періщить боляче, наче дубцем. Тепер геть мокра. А поналивало! Стриб, стриб – ось і ґанок. Хтось говорить… І кроки. Мама, вона прийшла!»

– Мамо, а ти знаєш, що від переїдання мозок заростає салом? […]
– Ти шуткуєш?
– Я прочитав у книжці.
– От бачиш, які глупості пишуть у книжках? Менше читай, здоровіший будеш.

Не покидає відчуття, що книжка апелює насамперед до дорослих, показуючи красу дитинства й викривлені пріоритети дорослого світу. Ідеалізація дитинства і малечі навряд чи сподобається самим дітям-читачам.

Утім, саме в дитячій літературі письменник, здається, бачить своє покликання. Принаймні у видавництві «Веселка» вийшла вже друга дитяча книжка Володимира Кобзаря «Гуси і лебеді». А перед тим – збірка новел «Як у раю». До слова, обидві книжки також ілюстровано малюнками Федора Лагна.

«Як у раю», безумовно, демонструє майстерне володіння словом та образом. Коротенькі новели надзвичайно настроєві, вони відтворюють і конструюють враження, змушуючи читача на власній шкірі відчути те, що й маленькі герої. Приміром, страх дівчинки перед грозою, моторошні враження хлопчика від «викачування переляку» і його ж нічні жахіття… Титульна новелка присвячена темі Голодомору й описує, як двоє дітей копали могилку своїй ровесниці… Тут кожне слово на своєму місці, описи природи тісно взаємопов’язані з оповіддю й покликані формувати настрій. Однак…

Називати ці оповідання «дитячими» не менш безглуздо, ніж, скажімо, «Життя Мухаммед-Діна» Редьярда Кіплінґа чи «Облогу» Григора Тютюнника. Адже те, що дитина є головною дійовою особою, не означає, що твір адресовано дітлахам. Упевнений, що новели із книжки Володимира Кобзаря «Як у раю» могли б бути окрасою «дорослої» серії психологічних новел, якби така була, звісно. Можливо, презентування недитячих творів як дитячих – намагання їх продати? Бо ж дитяча література в Україні продається краще, ніж доросла… Якщо так, дуже прикро за автора та видавців. А якщо не так… Теж прикро, адже хто-хто, а видавництво «Веселка» мало б знати, яка з себе хороша дитяча книжка…

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: