Присмак лаванди на губах
Єлизавета Жигалова
“Її перше кохання було, як лаванда, ніжне і меланхолійне.” —
Лаура Шуетт “Картина місіс Рейвенсбрук”.
«Лавандові цілунки» — це справжній ковток комфортної ностальгії. Це історія, яка лоскоче нутро душі, наповнюючи серце родинним теплом і спогадами про літо. Атмосфера книги огортає ароматом лавандової кави, гарячих бабусиних пиріжків та щирих сімейних переказів за столом.
Головна героїня, Марися, вирушає в село на літо, навіть не підозрюючи, що на неї чекають захопливі «любовні» пригоди.
Спершу вона знайомиться із Сергієм, онуком бабусиної подруги Зінаїди. Сімнадцятирічний хлопець здається хуліганом, настирливим і самовпевненим: «Він сидів із невимушеним обличчям, і водночас стискав мою руку сильніше, впевненіше. Я зрозуміла, що це була не випадковість». Проте згодом він розкривається з несподіваного боку і починає інтригувати дівчину.
Далі на її шляху трапляється Ілля — милий хлопець, що грає на гітарі та знає італійську. Їхні зустрічі наповнені кумедними ситуаціями, миттєвою турботою та ніжними моментами. Наприклад, епізод із каблучкою чудово ілюструє їхню незграбну, але зворушливу хімію: «— Ай! — в унісон скрикнули ми, буцнувшись лобами, коли хотіли пірнути за нею під лавку».
Мені особливо сподобалося, що цей роман у жанрі Young Adult пропонує доволі розумних персонажів та адекватне розв’язання підліткових проблем. Дружба Марисі з імпульсивною та емоційною Лесею також чудово подана; Леся вражає своєю харизмою і додає сюжету динаміки.
Авторка Світлана Вертола зазначала, що прагнула розкрити родинний аспект, і, хоча у мене склалося відчуття, що цю лінію могли б розгорнути глибше, зв’язок між двома історіями — бабусі та онучки — є родзинкою роману.
Особисто мені найбільше припала до душі лінія Галини (бабусі) та Володимира (дідуся). Їхня історія знайомства, наповнена ніжністю і трепетом, є справжнім зразком класичного першого кохання: «— Можна запросити вас на танець? — галантно запитав той самий незнайомий хлопчина… — Володимир, але можна просто Володя. Перейдемо на ти?» Ця пара додає книзі глибини, показуючи, як родинні історії повторюються і впливають на наступні покоління.
Не можу не згадати про прекрасні ілюстрації Ірини Бабак. Гарний стиль мальовки та пропрацьований вигляд персонажів чудово доповнюють текст. Хоча, дійсно, помітна невелика відмінність у зображенні головних героїв на обкладинці та всередині книги, та фіалковий або «лавандовий» колір ідеально передає всю естетику роману: літню, ностальгічну та ніжну. Я думаю, ця книжка зацікавить читачів від 11 років.
Я вже любила лавандове лате, але після «Лавандових цілунків» Світлани Вертоли осіння пора та ранкові години надихають ще більше. Ця книга зігріває душу своїм комфортом і спогадами, нагадуючи про те, що справді потрібне кожному з нас: вірні друзі, родина й те незграбне перше підліткове кохання з присмаком лаванди на губах. Ця книга саме та з тисячі, щоб зануритися в атмосферу затишку.
