4+

Прохаськи про найважливіше в житті

Наталка Малетич

Мар’яна ПРОХАСЬКО, Тарас ПРОХАСЬКО. Хто зробить сніг? – Львів: Видавництво Старого Лева, 2013. – 71 с.
Уподобань: 52

Досить несподівано для своїх шанувальників дорослий письменник Тарас Прохасько написав казку для дітей. І, що цікаво, не сам, а в співавторстві з Мар’яною Прохасько (для неї це перший літературний досвід), яка до того ж гарно проілюструвала цю дивовижну спільно вигадану історію про сім’ю кротів. Безсумнівно, її цікаво прочитати не лише дітям «молодшого шкільного віку», як зазначено в анотації видання, але й дорослим – тим, хто не пропускає жодної новинки від Прохаська. І хоча ця книжка дещо несподівана для читача, її автори стверджують, що з ідеєю написати про кротяче сімейство жили вже дванадцять років і за той час «уявляли собі все нові і нові тонкощі з їхнього життя, придумування їхньої історії стало таким собі паралельним світом».

Тож яким постає зі сторінок книжки цей паралельний світ? Найперше, що впадає у вічі, – дуже затишним. У великій кротячій сім’ї, де є аж тринадцятеро кротенят, панує злагода, теплі стосунки між усіма, довіра. Усі в родині дбають одні про одних, навзаєм допомагають. У цьому світі нікому не тісно і не загрозливо, у ньому за потреби знайдеться місце й іншим, як-от маленькій зайчисі Мартіні, яку кроти беруть під опіку напередодні зими. На жаль, саме такого затишку, любові й довіри бракує багатьом сучасним сім’ям.

У цьому затишному світі мама може сповнюватися натхнення сама і надихати інших, граючи на контрабасі та вивчаючи іноземні мови, а тато – готувати новини до лісової газети «Кротяча правда» і тішитись, що найліпша з них – про те, що ніхто не захворів, або про нові екзотичні фрукти в лісовій крамниці.

Тут є місце для спостережень за життям і насолоди від нього, неспішного споглядання довколишньої краси, для літніх пікніків і гарячого какао в кав’ярні у студену пору року. Є місце радості від річки, танцю пожовклого листя і першого снігу, а для наймолодших кротенят-двійняток Муркавки і Повза – це най-найперший сніг у житті, а тому – майже фантастична подія.

« – Мам, а що стається з кротами, якщо вони помирають?
– Вони потрапляють на небо.
– А чого ми їх не бачимо?
– Бо вони білі і живуть у снігових хмарах.
– А що вони там роблять?
– Небесні кроти роблять сніг, а взимку кидають його на землю!»

Але особливість цього першого снігу й в іншому – не тільки в радощах і забавах на санчатах, а й у раптовому розумінні існування смерті, розумінні, що приходить до кротенят, які народилися навесні, разом із усвідомленням того, «хто робить сніг». Наголошу, що автори знайшли потрібну тональність, у якій можна спокійно говорити з молодшими дітьми про смерть – як щось цілком природне, чого не варто боятися, як, властиво, просто межу між життям на землі та на небі. Як про іще одну зміну, до думки про яку підводять, наприклад, та ж циклічність пір року в природі, процеси відмирання і оновлення.

І ще, як на мене, дуже важливо, що Мар’яна й Тарас Прохаськи не толерують у тексті ґендерні стереотипи: наприклад, мама кротенят – не домашня «квочка», бо при всьому розмаїтті цікавих занять вона не хотіла би присвятити себе лише хатнім справам, а тато-кріт зовсім не проти побавити дітей. Повз, хоч він і хлопчик, боїться птахів, і за це його ніхто не соромить; навпаки, його вчать долати страх. Натомість Муркавка, хоч і дівчинка, – дуже хоробра: саме вона рятує з річки крота, якого понесло водою.

Дуже цікавим у книжці є момент, коли наймолодші кротенята у кишені батька супроводжують його на роботу. Тут відразу пригадується «дорослий» Прохасько: «Франц зрозумів, що головне у вихованні дітей – якнайбільше бути з ними» («НепрОсті»). Тож не дивно, що тато-кріт теж керується цим принципом, беручи їх із собою. Щоправда, татова кишеня не звичайний елемент одягу, а й справжній символ світу. Спершу Повз і Муркавка маленькі, і кишеня – то вже цілий їхній світ, далі старші брати-кроти «підказують» малим, що світу стає значно більше, якщо визирати у дірку в цій кишені. І насамкінець надходить час залишити кишеню і самостійно досліджувати довколишній світ: познайомитися із сусідами, затоваришувати з іншими звірятами, навчитися плавати і міркувати, куди тече річка, а також – долати невпевненість і страх. Думаю, саме з цими героями не один маленький читач навчиться цієї важливої риси.

proxasky_comТарас і Мар’яна Прохаськи про книжку «Хто зробить сніг»:

«Нам було дуже важливо торкнутися саме таких “складних” тем. Для таких розмов можна бути “замалим”, але якщо дитина сама виявляє інтерес і задає питання, то, звичайно, варто спробувати їй на них відповісти, – вважає Мар’яна Прохасько, співавторка та ілюстраторка книжки “Хто зробить сніг”. – Інша річ, що це можна робити в різний спосіб і дозувати інформацію, якщо це необхідно. Здатність це пояснити вже залежить від того, наскільки сильним є батьківсько-дитячий зв’язок».

«Бо що вважається складними темами? Ми, дорослі, вважаємо їх складними, це наша складність їх пояснити. Натомість для дітей ці теми завжди є актуальними, – каже письменник Тарас Прохасько. – Зрозуміло, що на різних етапах розвитку потрібно говорити відповідно до можливості дитячого розуміння. Через цю складність пояснення в нашій культурі важливі речі залишаються непромовленими в контакті батьки-діти. А власне такі розмови є чудесними можливостями для проявлення таких стосунків».

Print Form
Подiлитись: