Радитися з дітьми і ставитися до них як до рівних


Присудження відзнаки «Поет року» в рамках Топу БараБуки було одним із найскладніших наших завдань щодо підбиття підсумків минулого року. Адже кожна з трьох книжок-фіналісток безперечно заслуговує на відзнаку, кожна має свою суперсилу.

Дитяча поетична збірка «Де ви, кохані леви?» Наталі Трохим, як і її попередниця «Львівські віршики», зачаровує ритмічністю мови, настроєвістю, композиційною довершеністю.

Отримавши унікальний шанс поспілкуватися із авторкою збірки вживу, БараБука однак не обмежилася розмовою про дитячу поезію, а порозпитувала пані Наталю про її унікальний перекладацький, педагогічний та видавничий досвід.

Читайте також: Топ БараБуки: найкращі дитячі, підліткові та родинні книжки 2017 року

– Пані Наталю, перше питання — для Довідника БараБуки. Уточнімо: на сьогодні у Вас є вже дві дитячі поетичні книжки, а чи були раніше інші публікації?

– Так, дитячий дебют був у «Соняшнику». Також друкувалася в інших журналах, таких як «Маленька фея», «Крилаті», у хрестоматії світової літератури «Світ від А до Я» (укл. Г.Кирпа) була перекладачкою. З надрукованих перекладів – переважно англійські твори, наприклад «Пітер Пен» Джеймса Баррі, «Пофараонимо?!» Джеремі Стронґа, «Балакучий пакунок» Джеральда Даррела, «Зоряний хлопчик» Оскара Уайльда. Загалом у моєму доробку кільканадцять перекладних книжок. А останнім часом вийшли також мої переклади з грузинської дитячих віршиків Маріам Циклаурі – в журналах «Малятко» і «Крилаті».

Ілюстрації: Марта Кошулінська

– Перекладачі – це люди, які мають можливість стежити за іноземною літературою. Часом в інших літературах вони помічають щось таке, що гарно було би перейняти нам.

– Власне працюючи над перекладами Маріам Циклаурі, я мимоволі заздрю грузинським дітям і, звісно, батькам. Бо в цих віршиках можна знайти що заманеться: грузинські легенди і перекази, фольклорних героїв, перелицьованих на сучасний лад і подібних на сусідських хлопчиків і дівчаток, жартівливі рецепти, актуальні події і явища – наприклад, інтернет, улюблений мультик, екзотичний фрукт чи модну породу собаки.

Оця універсальність, актуалізація в літературі різноманітних реалій, незашореність, поліфонічність – усе це нам необхідне. Те саме стосується й ритмомелодики: багатство ритмів позбавляє поезію монотонності – а отже, нудьги. Крім того, автори охоче і вправно використовують досить складні поняття і терміни, наприклад «серфінг», «планктон», «хлорофіл».

Важливо також, що поетів знають і підтримують композитори, які пишуть на вірші музику, і тоді з’являються нові дитячі пісні – багато, сотні! Це те, чого нам страшенно бракує. На жаль, у нас є лише кілька авторських пісеньок, які на слуху, як-от Ганна Чубач і її «Черепаха-аха-аха».

Більше про співану поезію читайте тут: Співані вірші

– Розглядаючи Вашу поетичну книжку «Де ви, кохані леви?» у рамках Топу БараБуки, ми усією редакцією відзначили особливу ніжність та мелодійність збірки. Як народжуються такі лагідні вірші?

– Слух і любов. Пишу я мало насправді. Книжка «Де ви, кохані леви?» для мене сюрприз, бо я не думала, що вона вийде аж така велика. До неї ввійшло більше віршів, ніж я очікувала, віршів різних і для різного віку. Спершу планувалося поділити їх на кілька книжечок, але врешті я задоволена тим, як усе вийшло. Бо є сім’ї, в яких дітки різного віку, а книжка надовго лишається в родині, її завжди можна перечитати.

Вірші пишуться швидко, я не дуже їх редагую. Оскільки до дітей я ставлюся як до найкращих у світі людей і водночас сприймаю їх як рівних, то часто раджуся з ними. І власне завдяки їм у мене трапляються складні поняття, складні слова, зразки словотвору. Для мене дуже важливо, що художниця Марта Кошулінська майже все вловила. Більшість із цих віршів були написані дуже давно. Наприклад, колискова – про сина, якому тепер 26 років.

Ілюстрації до “Львівських віршиків” створила Зоряна Базилевич

– Українська молодша школа перелаштовується, чимало вчителів і батьків шукають нових творчих підходів до вивчення мови та літератури, тож саме для них БараБука заснувала рубрику #НовеЧитання. Чи могли б Ви як керівниця літстудії для дітей поділитися своїм унікальним досвідом розвитку літературних здібностей у дітей?

– Я вела вісім років літературно-перекладацьку студію й організовувала обласний дитячий перекладацький фестиваль. У різний час на студію приходило від 8 до 20 дітей. Діти писали вірші й казки, робили переклади, їхні твори публікувалися, зокрема в «Соняшнику», в «Радосині», ще в деяких виданнях, бо справді були варті уваги.

А оскільки я люблю мови і не боюся пробувати щось нове, то підхід був такий: ми на заняттях вчилися читати англійською, польською, чеською, білоруською з дітьми, які навіть не знали цих мов, лише починали знайомитися з ними. Для цього я добирала тексти зі спільною лексикою і виразними ілюстраціями, щоб діти розуміли їх без зайвих пояснень. І оце розуміння щоразу ставало для них відкриттям, дарувало їм радість і віру в себе. Я переконалася, що такий підхід не лише руйнує мовні бар’єри, але й розширює обрії дитини.

З цією ж методикою «багатомовного читання» я побувала на сході, зокрема в Краматорську, Горлівці, Дружківці, і можу сказати, що вона особливо дієва саме в тих регіонах, де до української мови є негативне ставлення, як до сільської, недорозвиненої, – оскільки пропонує множинну альтернативу російській, наочно демонструє, що між різними мовами є щось спільне. А також заохочує відкрити книжку іншою мовою, навіть незнайомою – і постаратися зрозуміти.

Більше про способи, які пропонує #НовеЧитання, у свіжому матеріалі: Адаптуємо для занять усе, що є у «Школі Мрійників»

– Тепер не у всіх родинах зберігається традиція читання віршів, сучасні діти більш схильні до прози. А як Ви вважаєте, чи справді необхідно читати й вірші?

– Насправді все починається з віршів: колискові, забавлянки, лічилочки. Якщо я бачу, що дітям нецікаво, то шукаю таку сміхоту, яка їх не залишить байдужими. Коротенькі кумедні віршики з ігровими елементами, з інтригою, з секретом – така поезія завжди знаходить відгук у дітей.

– Ви очолюєте видавництво «Джезва», яке кілька років тому чудово заявило про себе, зокрема збіркою «Львівські віршики», а потім зникло з радарів. Які книжки Ви готуєте і плануєте видавати найближчим часом?

– Ми відкрились, видали п’ять книжок, підготували ще сім, але наразі робота призупинена через фінансові труднощі. Дуже хочеться видати все, що досі чекає – це і дитячі книжки, й дорослі. Серед дитячих – «Безкінечна пісенька Баби Яги» Ярини Бурбон і «Сни у відьминім домі» Лавкрафта. Наш Лавкрафт цікавий тим, що це книжка для підлітків із ілюстраціями Зоряни Базилевич, і вже ось-ось вона має вийти у форматі двомовної (українсько-англійської) аудіокниги.

Розпитувала БараБука. Фото з архіву Наталі Трохим

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар

Увiйти за допомогою: